Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

ли у Сибір. Управління Україною було доручено трьом

старшинам: Петру Забілі, Івану Самойловичу та Івану

Домонтовичу. Знаючи, які користолюбці брали до сво-

їх рук гетьманську булаву, Сірко вирішив добитися

гетьманства для себе особисто. Звістка про це дійшла

до Москви, яка, знаючи про його вплив на запорожців і

66

його прагнення до цілковитої незалежності, вирішила

не допустити цього. Новий Лівобережний гетьман Іван

Самойлович і його прихильники наприкінці квітня 1672

року арештували Сірка, закували в залізо і відправили

до Батурина, а звідти доправили до Москви, потім —

до Сибіру, в місто Тобольськ.

Навесні 1672 року 300-тисячна армія Туреччини при

підтримці кримського хана і Правобережного гетьма-

на Петра Дорошенка вторглася на Поділля. Вторгнен-

ня загрожувало як Москві, так і Польщі. Відсутність у

Запоріжжі Сірка послабило опір турецько-татарській

агресії. У липні 1672 року до Москви прибув польсь-

кий посол Христофор Ковалевський з настійним про-

ханням негайно відпустити Сірка і відправити його під

Білу Церкву для відсічі противника. Клопоталися за

повернення славного лицаря і запорожці. Цар змуше-

ний був повернути Сірка із Сибіру, поставивши йому

вимогу скласти клятву на вірність. На початку літа

1673 року Сірко прибув у Запоріжжя і негайно почав

військові дії проти Кримського ханства, заважаючи

татарам пройти на Поділля, аби допомогти туркам.

Постійна війна запорожців проти Кримського хан-

ства та їх походи в турецькі володіння заважали за-

гарбницьким планам Туреччини. У 1674 році султан

Мухаммед IV вирішив знищити все Запорізьке війсь-

ко, а Січ зруйнувати дощенту. З цією метою восени на

кораблях із Стамбула до Криму прибуло 15 тисяч від-

бірних яничар18. У кінці грудня 1674 року, коли в Січі

зібралися усі запорожці святкувати Різдво, хансь-

ка орда чисельністю 40 тисяч татар і 15 тисяч яничар

оточила Січ. Знявши вночі пости запорожців, янича-

67

ри ввійшли у фортецю, заповнили майдан і проходи

між куренями19. Запорожці спали, та один з них, ко-

зак Шевчик, прокинувшись, визирнув у вікно. Надво-

рі він побачив яничар і підняв тривогу. Козаки поча-

ли стріляти через вікна з мушкетів. Збившись у юрбу,

яничари гинули від куль. А решта їх була знищена в

рукопашному бою. Із 15 тисяч прониклих у фортецю

яничар врятувалося тільки 1,5 тисячі, 150 було взято

в полон. У цьому бою загинуло 50 і поранено близько

80 козаків. Кримського хана, який стояв неподалік Січі

й чекав на захоплення її яничарами, при звістці про

страшну поразку охопив великий жах і він, не зупиня-

ючись, тікав до Криму, побоюючись погоні козаків.

За віроломний напад на Січ Сірко влітку 1675 року

організував похід на Кримське ханство. Козацьке

військо зруйнувало Гезлев (Євпаторію), Карасу-Ба-

зар і Бахчисарай. Військо хана було розбито вщент, а

сам він зі своїм оточенням врятувався в горах.

За народними переказами, після винищення яни-

чар у Січі, турецький султан Мухаммед IV послав за-

порожцям такого листа з вимогою добровільно підко-

ритися йому:

«Я, султан, син Магомета, брат сонця і місяця,

онук і намісник божий, володар царств — Македонсь-

кого, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Мало-

го Єгипту, цар над царями, володар над володарями,

надзвичайний лицар, ніким непереможений, невід-

ступний охоронець Гробу Ісуса Христа, піклувальник

самого Бога, надія і втіха мусульман, покровитель і

великий захисник християн, велю вам, запорізьким

козакам, здатися мені добровільно і без усякого опору

68

і мене вашими нападами не примушувати турбува-

ти. Султан турецький Мухаммед IV».

На цей лист запорожці, не добираючи висловів, із

властивим їм гумором відіслали відповідь, у якій жор-

стко висміяли султана і відкинули його домагання:

«Ти

—

шайтан турецький, проклятого чорта

брат і товариш, і самого люципера секретар! Який

ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо по-

жирає. Не будеш ти годен синів християнських під

собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і во-

дою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар,

македонський колесник, єрусалимський броварник,

олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту

свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, ка-

менецький кат20, подолянський злодюка, самого га-

спида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого

Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька

собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак

тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси мате-

рі вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не

маєм, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як

і у вас, поцілуй за те ось куди нас!.. Кошовий отаман