Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

дичний факультет Сорбонни.

Маркаде Валентина, дівоче прізвище Васютинсь-

ка(1910, Одеса — 1995, Париж) — український і фран-

цузький мистецтвознавець. Була професором Націо-

нального інституту східних мов і цивілізацій в Парижі.

Походить із давнього українського дворянського роду

Мазеп-Васютинських. Батьки емігрували з Украї-

ни 1919 року. Здобула ґрунтовну гуманітарну освіту

і стала одним з найвидатніших істориків українсько-

го мистецтва. Серед її творів: «Українське мистецт-

во ХХ століття і Західна Європа», «Український вне-

сок до авангардного мистецтва початку ХХ століття»,

«Історія українського мистецтва» (видано французь-

кою мовою в Лозанні, 1990).

Маркевич Ігор Борисович (1912, Київ — 1983, Па-

522

риж) — французький диригент, піаніст і композитор

українського походження. З 1913 року жив за кордоном.

Марко Вовчок, псевдонім Вілінської Марії Олексан-

дрівни (1833, с. Єкатерининське Орловської губернії —

1907, х. Долинський, тепер у межах міста Нальчика,

Північний Кавказ) — письменниця, автор французьких

оповідань, перекладачка творів Жуля Верна та багатьох

інших французьких письменників. У 1859 році виїхала

за кордон. З 1860 року оселилася в Парижі, де жила до

повернення на батьківщину у лютому 1867 року.

Матюшенко Панас Миколайович (1879, с. Дергачі,

тепер місто Харківської області — 1907, Севастополь) —

один із керівників повстання на броненосці «Потьомкін»

у 1905 році. Після поразки повстання емігрував. Жив у

Румунії, Швейцарії, Америці, Франції (1907, Париж).

Махно Нестор Іванович (1888, с. Гуляй-Поле, те-

пер місто Гуляйполе Запорізької області — 1934,

Париж) — провідник повсталого революційного се-

лянства півдня України в роки революції та Грома-

дянської війни. У 1921 році емігрував. З 1926 року жив

у Парижі. Урна з прахом Махна замурована в стіні ко-

лумбарію паризького кладовища Пер-Лашез.

Мацієвич Левко Макарович (1877, с. Олександрів-

ка, тепер Кіровоградської області — 1910, Петер-

бурґ) — громадсько-політичний діяч, корабельний

інженер і авіаконструктор, перший український льот-

чик, винахідник. У березні — вересні 1910 року вивчав

авіаційну справу у Франції.

Меллер Вадим Георгійович (1884, Петербурґ —

1962, Київ) — художник театру. У 1912-1914 роках на-

вчався у «Вільних майстернях» у Парижі.

523

Мережковський Дмитро Сергійович (1865, Петер-

бурґ — 1941, Париж) — письменник, критик, перекла-

дач. У 1906-1914 та 1917-1941 роках жив і працював у

Парижі.

Мечников Ілля Ілліч (1845, с. Іванівка, тепер Хар-

ківської області — 1916, Париж) — український і

французький біолог, один із основоположників еволю-

ційної ембріології, порівняльної анатомії і мікробіоло-

гії. У 1887 році на запрошення Луї Пастера переїхав до

Парижа, де при Пастерівському інституті організував

лабораторію, якою керував до кінця життя. У 1908 році

йому було присуджено Нобелівську премію з фізіоло-

гії і медицини.

Мітковіцер Петро Веніамінович(1888 — 1942) —

скульптор. У 1910-1911 роках працював у О.Родена в

Парижі, брав участь у виставках Весняного салону в

Парижі. Повернувся в Україну в 1912 році.

Мишуга Олександр Пилипович, псевдонім Філіп-

пі-Мишуга (1853, с. Новий Витків, тепер Львівської

області — 1922, Фрайбурґ, Німеччина, похований у

Новому Виткові) — співак (тенор), педагог. У 90-х ро-

ках виступав у Паризькій опері.

Мороз Михайло(1904, Західна Україна — невідомо) —

живописець. Навчався в Парижі. З 1949 року жив у США.

Музика Ярослава Львівна (1898, с. Залісці, тепер

Тернопільської області — 1973, Львів) — живописець

і графік. Художню освіту здобула в Парижі (1935). Ви-

конала композицію на склі «Анна Ярославна».

Муравйов-Апостол Матвій Іванович (1793, Пе-

тербурґ — 1886, Москва) — декабрист. До літа 1809

року виховувався разом з братом Сергієм у Парижі в

524

пансіоні Хікса. Учасник повстання Чернігівського пол-

ку(1826).

Муравйов-Апостол Сергій Іванович (1795, Петер-

бурґ — 1826, там же) — декабрист. До літа 1809 року

виховувався разом з братом Матвієм у Парижі в пан-

сіоні Хікса. Керівник повстання Чернігівського полку.

Засуджений до страти через повішання і страчений

на кронверку Петропавловської фортеці в Петербур-

зі(1826).

Мурашко Олександр Олександрович (1875, Київ —