Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

ках (з перервами) працював у «Ґранд-Опера» в Парижі.

Лісенко Конон Іванович (1836, Полтавщина —

1903, Курськ, Росія) — вчений в галузі гірництва, педа-

гог, професор. У 1861 році навчався у Вищій нормаль-

ній школі в Парижі. Розробив класифікацію кам'яного

вугілля Росії (1874-1876). У 1877-1888 роках — редак-

тор «Гірничого журналу».

Лосенко Антон Павлович (1737, Глухів, тепер

Сумської області — 1773, Петербурґ) — живописець.

З 1744 року жив у Петербурзі. Навчався в Петербурзь-

кій академії художеств. У 1760-1765 роках продовжу-

вав навчання в Парижі, у 1766-1769 роках — в Римі.

Лосєва Зоя Федорівна, дівоче прізвище Ткачен-

519

ко(р.н. 1937, м. Овруч Житомирської області) — пе-

дагог, громадська діячка, гуманістка. З 1992 року спів-

працює з Комітетом «Арденни — СНД» (Франція),

який надає гуманітарну допомогу дітям, постражда-

лим від Чорнобильської катастрофи.

Лукаш Микола Олексійович (1919, Кролевець,

Сумщина — 1988, Київ) — лінгвіст і перекладач, до-

слідник численних творів світової літератури, зокре-

ма французької.

Луначарський Анатолій Васильович (1875, Пол-

тава — 1933, Ментона, Франція) — радянський дер-

жавний діяч, публіцист, літературний критик, драма-

тург, мистецтвознавець, академік. У 1895-1898 роках

жив у Швейцарії, Італії, Франції (Ніцца, Реймс, Па-

риж). У 1911-1914 роках жив у Парижі, був у дружніх

стосунках з письменником Роменом Ролланом.

Луцик Степан (1906, Львів — 1963, Міннеаполіс,

США) — живописець. У 1931 році навчався у Ф.Леже

й Озентрата в Парижі. Жив у Львові. Після Другої сві-

тової війни — в Німеччині, США.

Лучицький Іван Васильович (1845, Кам'янець-

Подільський, тепер Хмельницької області — 1918,

Київ) — історик, педагог. Досліджував історію релі-

гійних воєн і аграрних відносин у Франції. У 1866 році

закінчив Київський університет. З 1877 року — про-

фесор цього університету, член-кореспондент Петер-

бурзької академії наук (з 1908). Його дружина Марія

Вікторівна Лучицька (1852-1924) була письменницею-

перекладачкою. За її редакції в Києві вийшли 22 томи

зібрання творів Віктора Гюґо і 48 томів Еміля Золя. На-

писала «Спогади».

520

Любименко Володимир Миколайович

(1873,

с. Вейделівка, тепер смт Бєлґородської області, Ро-

сія — 1937, Ленінґрад, тепер Петербурґ, Росія) — бо-

танік, педагог, академік. У 1903-1908 роках працював

у ботанічній лабораторії Паризького університету з

її літнім відділенням у Фонтенбло під керівництвом

відомого французького ботаніка академіка Боньє.

У 1923 році — знову працює у Фонтенбло, а у 1925

році — на французькій дослідній станції поблизу

Іспанії.

Мазепа Іван Степанович (близько 1639, с. Мазе-

пинці поблизу Білої Церкви — 1709, с. Варниця побли-

зу Бендер, Молдова) — гетьман Лівобережної України

(1687-1709). Студіював різні науки в навчальних за-

кладах Голландії, Італії, Німеччини та Франції.

Мазурик Омелян(р.н. 1937, с. Бережава, Польща) —

живописець. У 1968 році закінчив Вищу школу ми-

стецтв у Парижі. У 1969 році розписав іконостаси для

церкви Святого Володимира на бульварі Сен-Жермен

у Парижі, каплицю Нового товариства ім. Т.Шевченка

в Сарселі (Франція).

Макаренко Володимир (р.н. 1943, с. Нова Пуш-

карівка поблизу Дніпропетровська) — живописець.

З 1980 року живе в Парижі.

Малевич Казимир Северинович (1878, поблизу Ки-

єва — 1935, Ленінґрад, тепер Петербурґ) — живопи-

сець, один із основоположників супрематизму. У 1926

році вивіз за кордон багато своїх творів, які зараз зна-

ходяться в музеях Франції, Німеччини, Бельгії, Гол-

ландії та США.

Малиновський Родіон Якович (1898, Одеса — 1967,

521

Москва) — радянський військовий і державний діяч,

маршал. У Першу світову війну був кулеметником і

воював на російсько-німецькому (1914-1915) і франко-

німецькому (1916-1918) фронтах. У складі Російського

експедиційного корпусу брав участь у боях під Марме-

лоном, Сілері і Брімоном (Франція). У квітні 1917 року

біля форту Брімон був поранений у руку. Із січня 1918

року воював у складі Іноземного легіону французької

армії. За бої в Пікардії був тричі нагороджений фран-

цузьким військовим орденом Круа де Гер з мечами.

У жовтні 1919 року повернувся в Росію.

Мануільський Дмитро Захарович (1883, с. Свя-

тець, тепер с. Мануільське Хмельницької області —

1959, Київ) — радянський партійний і державний діяч,

академік. У 1907-1917 роках з перервою (1912-1913)

був на еміграції у Франції, де 1911 року закінчив юри-