Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

В аграрному питанні виступали за «соціалізацію землі», що озна-

чало ліквідацію приватної власності на землю і перехід її до

сільських громад на засадах «зрівняльного користування». Го-

ловним засобом боротьби проти самодержавства вважали

так-

тику

індивідуального терору. Після Лютневої революції 1917

року представники есерів входили до складу Тимчасового уряду.

У 1918-1920 роках вели боротьбу з більшовиками. Партія есерів

припинила своє існування у 20-ті роки.

160Шмєльов Іван Сергійович (1873-1950) — російський пись-

менник. Оповідання і повісті сповнені співчуття до «маленької

612

людини» («Громадянин Уклейкін», 1908; «Людина з ресторану»

та інші). У 1922 року емігрував у Францію, жив в Парижі. Канди-

дат на Нобелівську премію з літератури (1933).

161Колабораціоністи

— зрадники батьківщини, які співпра-

цювали у часи Другої світової війни 1939-1945 років із фашиста-

ми в окупованих гітлерівською Німеччиною країнах Західної Єв-

ропи. Термін «колабораціоністи» з'явився у 1940 році у Франції

і пов'язаний із прогітлерівським французьким режимом «Віші»

на чолі з А.Ф. Петеном, резиденція якого перебувала в місті Віші.

Після визволення Франції у 1944 році від окупації маріонетковий

режим «Віші» був ліквідований, а його керівники засуджені як

зрадники батьківщини.

162Дальський Мамонт Вікторович, справжнє прізвище Неє-

лов (1865-1918) — російський актор. У 1884-1885 роках навчав-

ся в Харківському університеті. На сцені з 1885 року, у 1890-1900

роках — актор Александринського театру в Петербурзі, з 1900

року — актор-гастролер. Виступав в Одесі, Харкові, Полтаві та

інших містах України. Зіграні ним ролі: Незнамов («Без вини вин-

ні» О.Островського), Рогожин («Ідіот» за Достоєвським), Гамлет

і Отелло (за трагедіями Шекспіра). У Дальського навчався ак-

торської майстерності Ф.Шаляпін.

163Коміссаржевська Віра Федорівна (1864-1910)

— російська

акторка. Сценічну діяльність почала у 1888 році. У 1890-1891 ро-

ках виступала в Москві, у 1894 році — в Новочеркаську, у 1896-

1902 роках — в Александринському театрі в Петербурзі. У 1904

році відкрила власний Драматичний театр. У 1908-1910 роках га-

стролювала в містах Росії та України. У 1908 році відвідала США.

Зіграні нею ролі: Лариса («Безприданниця» О.Островського), Ніна

Зарічна («Чайка» А.Чехова), Нора («Ляльковий дім» Ксена), Беа-

триса («Сестра Беатриса» Матерлінка) та інші.

164Мурашко Микола Іванович (1844-1909)

— український

живописець і педагог. У 1863-1868 роках навчався в Петербурзь-

кій академії художеств. З 1868 року жив і працював в Києві, де у

1875 році заснував приватну рисувальну школу (1875-1901). Ця

школа відіграла важливу роль у розвитку образотворчого ми-

стецтва і художньої освіти в Україні. З цієї школи вийшло багато

відомих художників, зокрема І.Їжакевич, В.Замирайло, Ф.Кра-

613

сицький, О.Мурашко та інші. Його відомі твори: картини «Мотив

околиць Києва» (1879), «Осінь», «Дніпро», «Над Дніпром» (усі у

80-90-і роки), «Крим» (1892); портрети Т.Шевченка (1864-1867),

Петра Могили (1868), М.Ґе (1906). Автор книги «Спогади старого

вчителя» (1907-1909, 1964).

165Красицький Фотій Степанович (1873-1944) — український

живописець і графік. Внучатий небіж Т.Шевченка. У 1888-1892 ро-

ках навчався коштом М.Лисенка в Київській рисувальній школі

М.Мурашка у Миколи Пимоненка, у 1892-1894 роках — в Одесь-

кій рисувальній школі у Киріака Костанді, у 1894-1901 роках — в

Петербурзькій академії художеств у Іллі Рєпіна. З 1903 року жив

і працював в Києві. У 1927-1937 роках викладав в Київському ху-

дожньому інституті. Його відомі твори: низка політичних карика-

тур в журналі «Шершень» (1906); жанрові картини «Якби ви не

панич» (1899), «Біля криниці» (1900), «Гість із Запоріжжя» (1901,

1916), «У свято» (1902); пейзажі «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898),

«Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901); портре-

ти М.Старицького (1893), Лесі Українки (1904), Т.Шевченка (1906,

1910), І.Франка (1907, 1914) та інших.

166Жук Михайло Іванович (1883-1964)

— український жи-

вописець, графік і поет. Навчався в Київській рисувальній школі

М.Мурашка, в Московському училищі живопису, скульптури і ар-

хітектури та в Краківській академії художеств (1904). У 1925-1953

роках викладав в Одеській рисувальній школі та інституті. Пра-

цював в галузях станкового живопису, книжкової графіки, худож-

ньої кераміки. Його відомі твори: портрети М.Коцюбинського (1907,

1909), В.Чумака, Леся Курбаса (1918, 1919), Т.Шевченка, І.Франка,

М.Вороного, В.Блакитного, М.Зерова, В.Сосюри, Г.Нарбута, М.Бу-

рачека (1916-1932); оформлення книги «300 кращих українських

пісень» (1904), обкладинка власних поезій «Співи землі» (1912),

плакати, художня кераміка.

167Труш Іван Іванович (1869-1941) — український живопи-

сець, художній критик, громадський діяч. У 1897 році закінчив

Краківську академію художеств у Л.Вичулковського і Я.Станіс-

лавського. Удосконалював свою майстерність у Відні. Працював

у Львові. Один із організаторів художніх об'єднань «Товариство