Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

– А кожного лівшу (ух усіх разом і сотні не набереться) оголосимо праведником і врятуємо від погибелі як свідків. Це буде цілком у дусі найкращих біблійних традицій...

– Слушно!

– Так от. Ніневію ми можемо спопелити, як Содом або Гоморру...

– Торох-торорох!
– захоплено розтлумачив головнокомандувач.

– Або піддати нищівному бомбардуванню з небес...

– Бах-бах-бах!
– уточнив заповзятий Михайло.

– Або влаштувати місцевий локальний потопчик. Раптова повінь Тигру та Євфрату і...

– Буль-буль-буль!
– розчулився головнокомандувач.

– Або, нарешті, здійснимо акцію за комплексним методом.

– Торох-торорох-бах-бах-бах-буль-буль-буль!
– узагальнив архангел Михаїл.

Та Всевишній рішуче поклав край втішному для небесного архистратега обговоренню.

– Не про це зараз у нас мова, - суворо проголосив він.
– Засоби покарання визначимо пізніше, коли детально виявимо найбільш вразливі місця. Часу на це у нас досхочу. Насамперед ми мусимо вирішити нагальне питання: кому дамо завдання жахати ніневійських їдоків страхітливими пророкуваннями? Гавриле, поглянь-но у список реєстрових віщунів. Чи зберігся у нас хоч один кадр, який ще не погруз у марнославстві, хабарництві, казнокрадстві, шахраюванні та інших гріхах, що паскудять пастирів в очах овечок божих?

Красень Гавриїл легко знявся з місця, узяв з полиці припорошений космічним пилом фоліант і почав його гортати, елегантно здмухуючи пилюку в ніс головнокомандувача.

Нарешті повідомив:

–  Є такий кадр, Ваша Блискавичність!

– Ім'я?

– Іона.

– Ап-п-пчхи!
– підтвердив Михайло.

– Коли народився?

– Під час володарювання тирана Ієровоама Другого.

– Місце народження?

– Десь у Галілеї. Містечко стерто з лиця землі. Навіть назви не лишилося...

– Ап-п-пчхи!
– підтакнув Михайло.

– Соціальне становище?

– Як у всіх святих - дармоїд.

– Фах?

– Віщун, спеціалізований на базарних тлумаченнях снів та пророкуванню по лініях на долоні.

– Не густо, - зітхнув Всевишній.
– А що далі?

– А далі в анкеті все "не"... У сектах не перебував... До єресі не вдавався... Облудним ідолам не вклонявся... До поганських кумирень не ходив... Овечок божих не обдирав... Дів непорочних не чіпав...

– А порочних?
– вклинцювався Михайло.

– Цить!..

– Слухаюсь...

– Нічні вертепи не відвідував... Предметів релігійного культу з храмів на товкучку не виносив...

Архангел Гавриїл все вичитував з фоліанта нові й нові відомості, в кожному з яких обов'язково фігурувало заперечення "не", аж врешті і сам здивувався :

– Це воістину святий, Ваша Блискавичність, бо він досі жодного разу не спокусився принадами й можливостями свого службового становища!

– Так, підозрілий кадр, - погодився Михайло.

– Ну що ж, - резюмував Наймудріший.
– Зупинимось на Іоні. Гадаю, ліпшу кадру нам все одно в усій Бібліъ не відшукати... На цьому дозвольте нашу невеличку нараду вважати закінченою.

– Хвала тобі. Господи!
– з новою силою бабахнуло за вікнами.

Саме у ті незабутні дні вченими було вперше спостережено цікаве атмосферне явище: грім серед ясного неба.

Приватні нотатки Із спогадів пророка Іони

"Чи не нагадують священнослужителі тих жонглерів, що... закликають нас дивитися на небо, а самі оббирають тим часом наші кишені?

Томмазо КАМПАНЕЛЛА.

1. Хвороба нІкого не красить

"Щось воно таки є. Хай воно до кінця наукою не вивчене, але воно таки с. В церкву я не ходжу, в бога я не вірю, в чорта теж, хоча бачив його одного разу - зелененький такий, як жабеня. Але щось воно таки с..."

Микола БІЛКУН.

Трапляється, що мене, послушника по класу базарних пророків, запитують:

– Іоно, а хто твій улюблений пророк?

Я з гідністю відповідаю:

– Блаженний Самуїл!

Від мене одразу з огидою сахаються.

А хіба ж то моя провина, що найбільшого брехуна, інтригана і здирника уславили в Біблії як найвидатнішого пророка? Можна сказати, оголосили зразково-показовим ідеалом! Щоб було кого наслідувати молодій тямущій зміні...

Справжній пророк завжди готовий на будь-який подвиг! Звитяжити над своєю тлінною плоттю - це йому раз плюнути. Приміром, я непитущий. А доводиться й чаркуватися! А все чому? Від полум'яної любові до свого ближнього, що й заповідав нам пророк Самуїл, засновник школи пророків та її святий патрон.

Чого тільки не вдієш заради ближнього свого!

А мій найближчий ближній - клептоман.

Він мешкає з дружиною Ідою у сусідній келії студентського гуртожитку.

Хоч мій сусіда Ієвусей клептоман, але не безнадійний. Я з любові до ближнього розробив делікатну психотерапію, яка без тиску з мого боку дає чудові наслідки.

Скажімо, приходжу я з практичних занять (а навчаюся, як уже сказано, в школі пророків) і бачу: знову скрутила Ієвусея тяжка хвороба.

Бо мого німба на цвяшку нема...

Я не зчиняю галасу:

– Грабують! Де дружинники?

Я витягую пару пляшок оковитої, яка чудодійно виліковує від усіх хвороб (головне - профілактика!), і з єлейною посмішкою стукаю до келії сусіди.

– Хто там?

– Це яб Іона, сусіда твій.

– А чого тобі?

– Ієвусею, - брешу я з гуманністю велелюбного слуги божого, - сьогодні у мене день народження. Запрошую тебе до себе в гості. Посидимо, поговоримо...

І що ви думаєте?

Профілактика діє!

Ієвусей розчулено дякує, приходить, дарує мені мій власний німб та ще турботливо непокоїться:

– А чи буде він тобі, Іоно, за розміром?

Я одразу приміряю цінний, а тому й некорисливий дарунок.

І що ви думаєте?

Німб як на мене роблений!

Сусіда радіє, наче мала дитина. Несе до мене в келію солоні рижики, мариновані огірочки, квашену капустку з дрібними райськими яблучками. А я ставлю на стіл казанок з картоплею у мундирах та всохлий оселедець (через оту велелюбну профілактику доводиться заощаджувати).

Ми сидимо, гомонимо і до пізньої ночі співаємо янгольських пісень: