Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

Візьмемо випадок з Ієвусеєм.

Я його лікував від клептоманії. А що вийшло? Спився сусіда до того, що, окрім практичних занять по жебракуванню у храмах божих, ніякої іншої науки не визнав. Правду кажучи, добру копійчину мас! Особливо під час довжелезних всенощних відправ.

Як ніч, він - до храму, його дружина Іда - до мене.

А як мені не втішити покинуту жінку? Зрештою, чого нас навчають? Найголовнішому: щирій любові до ближнього свого, високому вмінню гамувати пристрасті, знімати страждання. Ото приходить Іда та й у своїх намірах сповідається. А на ранок я відпускаю їй усі гріхи. І йде Іда від мене зовсім безгрішною.

І досі не чув від неї жодних нарікань! Та хіба про це комусь скажеш? Адже таїну сповіді слід берегти якнайсуворіше...

Або візьмемо сьогоднішній випадок.

Ішов я на випускний екзамен з першооснов слова божого і твердо вірував, що витягну білет з номером 13.

І не дивина: я щоразу витягаю білет з цим осоружним номером. Не інакше отака моторошна доля мені на роду записана.

Уся наша братія оцієї чортової дюжини боїться, як дідько свічки, а бог кочерги.

Та найбільше жахаюся я.

Так жахаюся, що, крім страхітливого білета N 13, нічого і не вчу. Я точно знаю, що витягну саме цей фатальний номер. І маю всі підстави отак думати: наша нажахана до смерті братія завжди якось примудряється позначити потворний номер святим хрестом.

І що б ви думали?

Коли я пішов відповідати і витягнув білет, то одразу застеріг: таки номер 13.

Жах! Навіть зимно стало...

Від долі не втечеш!

Братія з непідробним жалем і щирим співчуттям дивилася на мене, як на безневинну жертву, приречену до неминучоу страти. Правду старі люди кажуть: без муки не бува науки.

"Ех!
– у цілковитому розпачі подумав я.
– Як гинути, то паном!"

То й бовкнув з відчаю:

– Можна відповідати без підготовки?

Уся братія вражено остовпіла.

4. У науки довгі руки

"Щоб люди прибуток давали помираючи, вигадали байку про пекло та про рай іще".

Володимир МАЯКОВСЬКИЙ

Отож я запитав наставника нашого, отця Авімелеха, на обличчі якого виразно була зелена нудьга писана:

– Можна відповідати без підготовки?

Він одразу пожвавішав:

– А чого ж! Хоч один сумлінний послушник серед отари бовдурів знайшовся...

– Я готовий - запитуйте!
– мовив я, мов у крижану воду пірнув.

– Ну що ж, почнемо, - хижо зиркнув на мене старець Авімелех. Відповідай, отроче Іоно, на перше запитання білета: "Що таке атеїст?"

Я аж похолов, немов живий труп.

Це одне з найкаверзніших запитань з усіх першооснов слова божого. Ріже воно на екзаменах братву, як гостра коса колоски.

Та хоч який у мене був переляк, однак я знайшов у собі сили, щоб хвацько відповісти:

– Атеїст, панотче, це людина, для якої немає нічого святого!

– Коротко і ясно!
– зрадів Авімелах і мрійливо додав: - Ех, якби усі так відповідали... Уже й додому пішли б!
– а тоді до мене: - Запитання друге: "Методика пророкування кінця світу".

Я затремтів, мов осика на вітрі. Адже це також одне з найхитромудріших запитань програми. На нього відповісти "коротко і ясно" попросту неможливо.

Однак я не зволікав з хвацькою відповіддю:

– Методика пророкування кінця світу передбачає три основних етапи. Перший - залякування віруючих. Другий - масові рятувальні заходи. Третій підготовка докладного звіту, чому не відбувся кінець світу.

Я мав необережність передихнути, і підступний екзаменатор Авімелех негайно з цього скористався. Для нього немає більшої насолоди, аніж без ножа зарізати когось на іспитах. Певно, походить з коліна Каїна.

– Починай тлумачити поетапно, - солодко заспівав цей гаспид.
– Ану, вріж по залякуванню...

Я бадьоро врізав:

– Щоб проголошувати кінець, слід дочекатися початку!

– Як так?
– не второпав він.

– Згідно розробленої інструкції, панотче! Для успішного пророкування кінця світу слід дочекатися початку чуми, холери або іншої пошесті чи стихійного лиха. Скажімо, посухи з недородом. Щоб грішник відчув крижаний подих неминучої погибелі. Саме тоді слід визначити дату кінця світу і почати залякувати.

– Молодця!
– поцмокував Авімелех.
– Шквар далі...

– На приречених людей, як правило, найбільше впливають сцени Страшного суду, коли кістяки мерців раптом повстають з-під землі і з моторошним вишкіром облізлих черепів стають у довжелезну чергу до Всевишнього. А Найвищий Суддя возсідає на осяйному престолі з гойдливими терезами в руках. На одну шальку він кладе добрі діла кожної окремоє особи, на другу - гріховні. Якщо переважить перша шалька, мрець потрапить на сьоме небо у сонм праведників. Якщо переважить друга, то стрімголов полетить в геєну вогненну, де вічно кипітиме у смолі та сірці або лизатиме розпечені сковороди, казанки або миски. А смердить у пеклі ще дужче, ніж у нашому нужнику, бо отець-економ харчує послушників дуже кепсько...

– Тьху на тебе!
– збурився від моєї мимовільноє критики Авімелех. Знайшов про що казати! Хіба я питав тебе про отця-економа?

– Та я ж не про економа, я ж - про нужник, щоб яскравіше змалювати страшні пекельні муки...

– Досить! Оповідай про другий етап!

– Щоб підготувати успішне проведення другого етапу, тобто здійснення комплексу рятувальних заходів, слід кожному зокрема і усім в цілому втовкмачити, що найбільший гріх - це достаток. Людина з натоптаною торбою за плечима ніколи не пролізе у врата раю, як верблюд не пройде у вушко голки. Особливо коли верблюд - двогорбий. Правильно?

Авімелех дико поглянув на мене, але змовчав.

А я не вгавав:

– Найтупіший дурень або навіть природжений бовдур, котрих подекуди ще величають кретинами, йолопами, дебілами, колодами, дубами, трухлявими пнями...

– Припини перелік!
– зойкнув старець Авімелех.
– Кажи по суті!

– Так от, кожен тупак мусить утямити: якщо він хоче врятувати від пекельних мук свою безсмертну душу, то мусить найретельніше подбати, щоб у нього нічого за душею не лишилося. А святий обов'язок скромних прислужників божих - докласти всіх зусиль, аби під час масових рятувальних заходів кожен віруючий лишився голий і босий, щоб душа його звільнилася від мирських тягарів. У цьому разі путівку в рай забезпечено. Гола і боса душа, мов легенька пташечка, полине, полине, полине...

Я вже мало не приспав екзаменаційну пильність старого Авімелеха, та нараз він прокинувся:

– Куди?

– На небесі!
– пояснив я.
– Угору!

– Переходь уже до заключного етапу.

– Третій етап починається з біди: термін оголошеного кінця світу минає, аж гульк - ніякого лиха немає! Отут, аби ніхто не подумав, що сумирні слуги божі - брехуни, шахрау, здирники, грабіжники, ошукувачі, пройди, мерзотники, злодії, дармоуди...

– Припини перелік!
– сполошився старець Авімелех.
– Кажи по суті!