Блискавка

– Перепрошую, – звернувся до неї Олег. – А де зараз пацієнт із 26-тої палати? Ви його вже виписали?

Медсестра на нього здивовано подивилася, наче побачила привида, а не живу людину.

– Що значить «де»? Хворий знаходиться там, де і повинен бути.

Олегу довелося відкрити двері, щоб вона сама у всьому переконалася.

– Куди ж він дівся? Лікар збирався його виписувати не раніше, ніж через п’ять днів. Мабуть втік. От яка безвідповідальна молодь пішла!

І щось бурмочучи не розбірливе собі під ніс, медсестра пішла далі, залишивши геть розгублених обох чоловіків.

– Що це означає? – порушив тишу Василь.

– Це означає, що ми програли. Вони першими добралися до хлопця.

– Не може бути. Невже в нас тепер немає жодних зачіпок в цій справі? Що тоді робити далі?

Олег потиснув плечима.

– Ще є шанс знайти цього Дениса, – капітан витримав коротеньку паузу. – Тепер ми вже не маємо права на помилку.

5

Денис сидів в джипі, відкривши дверці, щоб можна було палити і думав про Софію. Він бачив, як щойно його батько поїхав на ранчо заставити дівчину йому допомогти. Денис був упевнений, що тато зуміє все отримати від Софії і при цьому нічого їй не заплатить.

Але це ще не все. Він був злий на батька і вирішив йому помститися. Навіть, якщо Павло не дозволяє побачити Софію, це не означає ще, що Денис сумлінно та чесно буде виконувати його наказ. Навпаки, він порушить татове табу і побачиться з Софією. Головне – домовитися із Степаном. І якщо йому повезе (а для цього повинно дуже сильно посміхнутися фортуна), то перед Денисом відкриваються величезні простори для діяльності. Наприклад, звабити дівчину, щоб переспати з нею.

До речі, це непогана думка. Треба все продумати в деталях, щоб в нього не було ніяких перешкод для того, щоб побачитися із Софією. Якщо все детально спланувати, то це буде зробити не важко.

Докуривши сигарету, Денис вирішив прямо зараз поїхати на ранчо, не відкладаючи це на потім. Він спробує ще раз вмовити батька дозволити побачитися із дівчиною, а як не вийде, то буде діяти за планом «Б», проти його волі таємно.

6

Софія трохи налякано дивилася на Павла, що почував себе, звісно, господарем становища. Він лише чекав приємної звістки від свого помічника Степана, що Мирослава теж захватили і він зараз знаходиться під замком. Проте, і без цього в нього було достатньо козирів. Він був упевнений у своїй абсолютній перемозі на всі сто відсотків і, можливо, саме тому, віра так часто допомагала перемогти суперника.

– Ну чого ти мовчиш? Я ж з тобою розмовляю. Я прийшов з тобою поговорити. Ну?

Дівчина навіть не знала, що відповісти, бо її зараз ніщо не турбувало, окрім небезпеки, яка зараз загрожує Мирославові. І тепер ці балачки не залишають жодного шансу їй врятувати хлопця. Як Софія зможе послати сигнал про небезпеку, коли Павло не дає зосередитися?

– Я навіть не знаю, що сказати…

– Ти ж знаєш, для чого я прийшов.

– Я про вас нічого не знаю, – зауважила вона.

Сказавши ці слова, вона не здогадувалася, яку саме гірку правду Софія дуже скоро дізнається про цього чоловіка і який важкий вибір потім їй доведеться зробити.

– А я не збираюся тобі розповідати свою біографію, – різко мовив Павло. – Твоє діло телепатією мені вирахувати негідника і отримати за це гроші. В твоїх же інтересах це зробити якомога швидше.

– А якщо я відмовлюся допомагати?

Вона спитала просто так із цікавості. Але Барон від цього тільки посміхнувся, знаючи, що перевага все одно на його стороні.

– Не відмовишся. Ми захватимо твого пацана і ти будеш змушена нам допомогти.

Треба посилати сигнал просто зараз, інакше потім буде пізно. Але як це зробити?

Чорт! Треба якось йому допомогти.

(не виходить, от паскудство, в мене нічого не виходить!)

Тікай, Миросю! Тобі загрожує небезпека… Тікай з лікарні,

(не виходить я хочу…)

поки тебе не забрали люди Барона. Чуєш?!

Павло уважно за нею слідкував, наче міг прочитати думки. В його погляді читалися лише радість тріумфу.

– Бачу, ти чимось стривожена? – не скриваючи нахабності спитав він. – Отже, я впевнений, що ти зробиш свою роботу.

Мирославе, тікай з лікарні! Чуєш мене?! Негайно забирайся з лікарні, поки тебе не спіймали! Дуже прошу тікай звідси! Негайно!

(здається, в мене вийшло. Ура!)

Софія сподівалася, що змогла послати такі імпульсні коливання думок, що хлопець їх уловив і збагнув повідомлення. Якщо це так, то в нього є всі шанси втекти від них, щоб вони позбавилися хоча б одного козиря.

– Добре, – дівчина відволіклася від думок. – Що саме мені треба зробити?

Павло посміхнувся у відповідь.

– Оце вже інша розмова. Я люблю людей, з якими можна легко знайти спільну мову. Перш ніж ми перейдемо до справи, я хочу тебе дещо запитати про телепатію. Як саме вона може мені допомогти? Як ти їй користуєшся?

– Ну, я просто читаю думки людей, коли захочу на будь-якій відстані…

– Навіть на багато кілометрів? Але ти ж тоді не можеш бачити людей? Як відбувається контакт?

Вона не хотіла відкривати свої карти і більше того, зовсім не хотіла допомагати Павлу. Але, судячи по виразу обличчя, останній був готовий піти на все задля досягнення своєї мети, навіть пролити кров свого ближнього. Їй було достатньо прочитати кілька фраз в його голові, щоб зрозуміти, що вести подвійну гру з такою людиною дуже небезпечно.

Павло дуже швидко зіскочив з крісла і грізно наблизився до дівчини.

– Ти шо, аглохла?! – ледве не в вухо кричав він, показавши перед обличчям величезний кулак. – Коли я ставлю тобі питання, ти повинна відповідати. Зрозуміла?!

Вона мовчки кивнула.

– Словами скажи, щоб я почув. Ти мене зрозуміла чи ні?! Ну!!!

– Так, – насилу вимовила Софія.

– Прекрасно. Ти робиш прогрес просто на очах. Але перш ніж ти даш мені відповідь на поставлене питання, я хочу добре тебе попередити, що я ненавиджу брехню і зраду. Якщо ти будеш мені морочити голову, то я дозволю бандитам з тобою робити будь-що. Вони тебе трахнуть в усі дірки. Ясно?!

– Та… так…

Софія стала заїкатися після таких погроз.

– Не подобається така перспектива?

– Звісно, ні! – істерично вигукнула дівчина.

– Чудово. Тоді, роби все, що я кажу і в тебе не буде ніяких проблем. Спочатку, дай відповідь на моє питання. На якій відстані ти можеш читати думки?

– На досить великій відстані – багато кілометрів. І для цього мені не обов’язково бачити людину. Тобто, візуальний контакт не потрібен. Якщо я хоч раз бачила людину в обличчя, то потім можу за багато кілометрів дізнатися, про що зараз думає вона.