Буденщина
Шрифт:
Зоя звила від страху і пристрасті і як у крижану воду кинулася на ... вже гарячу плоть.
Оргазми? .. , азми, - ... азми, - ... азми!!!
Зоя утратила їм рахунок і оніміла, і оглохла від величезного жіночого щастя.
Зникли і простір, і час, і, як сказав класик, годинник зупинився опівночі.
І коли Зоя у черговий раз здіймалася на вершину насолоди, тіло хлопця раптом усе здригнулося, а потім замерло знову на якусь мить і ураз запрацювало у заданому пристрастю ритмі. А губи розтулилися і пролунав тихий шепіт:
– Де я?! І що зі мною?!!
Зоя ж і на мить не зупиняючись і не перестаючи розхитуватися з великим
– Ми в раю!! В раю ми!!!
– і затулила палким поцілунком і рота ожившого небіжчика.
"Псих" був тихий і затихнув. І подальше більше не про що і не запитував. Але все ж десь через чверть години, дбайливо і обачно, та не порушивши ритму перемістив блаженно утомлену вершницю під себе ...
Глава 2
"Вигнання із раю"
На наступне денне, а потім і нічне чергування, Зоя Данич чогось не з'явилася.
А потім мов би удар грому серед ясного неба, пронеслася ураганом незвичайна звістка: Зоя за один день не тільки покинула роботу в санаторії, але і виїхала з міста в невідомому напрямку.
Нестор Богданович і його команда, які змушенні бу ли з пару тижнів "грати" в послабленому складі, були просто шоковані. (Не з ким не попрощатися- це вже куди не йшло, але не поставити "сиротіючому" колективу "відвальну" - це верх всякого нахабства і явна ознака невихованості.)
Але життя є життя: люди приходять і покидають робот) , а "принципи" і традиції у колективі залишаються. Так що святе місце пусте не буває.
Нова сестра - хазяйка Маша виявилася дівчина наша і всі її скоро полюбили. "Полюбили - полюбили" та і забули. Але "компанійська" Машенька не розгубилася, а зненацька для всіх відповіла раптом взаємністю молодим дебільним санітарам Борі і Віті. Та і не одному із них чи то, на худий кінець, (правда при дармових і необмежених харчах таким він навряд чи може бути) домовившись з ними про очередність, а двом ... одночасно.
Так виник їх троїстий союз.
"Родині" пари: Нестор Богданович з Катею та дядя. Вася з Алевтиною Миколаївною цьому тільки зраділи. Тепер можна усамітнюватися без остраху, що у віконце чи щілину пристроїлися підглядати "допитливі" санітари. (І від захоплення мнуть ширінки від такої "вітринки" .)
Про причини спонукавши Зою Данич покинути хоч і "хлібне", але по нинішній добі саме рядове робоче місце (тепер кожен громадянин співдружності мав персональний робочий сертифікат, а з ним, та ще, як що ти вже попрацював і значить збільшив номінальну його вартість, найти і більш престижну, і більш оплачувану роботу було вже не проблема) ніхто нічого не знав і навіть не здогадувався.
А тим більше про невдалу спробу суїциду після нічного заняття коханням у мертвецькій.
Тільки те, що колишній "псих" і колишній "небіжчик" Володя Манін, після занадто бурхливої ночі вийшов з коми і повернувся до життя та ще і цілком нормальною здоровою людиною, удержало Зою від повторного намагання покінчити життя самогубством.
Але відчувши, що вона у хмільній уседозволеності все ж переступила якусь-то моральну межу, Зоя одним розчерком пера у трудовій книжці покінчила з минулим і без жалю розсталася навіть зі своїм вже обжитим і затишним будинком та добре доглянутим садом, вирішивши почати нове життя з чистого аркуша.
Через усе Зоєчка знайшла у собі сили переступити, все вона змогла кинути, але ось відмовити собі
в останнім бажанні ще раз погледіти в очі Володимиру Маніну та сказати йому останнє "пробач", було поки що вище від тільки лиш запліднілих мораллю норм поведінки.І перш ніж усістися у свій шикарний спортивний автомобіль (подарунок одного разомлівшого від пестощів коханця) і умчатися в щасливе безхмарне завтра, Зоя Данич, скориставшись перезміночною неразберихою і тим, що про те, що вона у психоневрологічному санаторії вже не працює знало поки що лише обмежене коло людей, проникла потайки туди і зайшла в палату до Володі. (Тепер у нашій країні не задекларовано: галасливо розрекламовано, а тихо, як мовиться, у робочому порядку всім співгромадянам і навіть психічно хворим було вже забезпечено одноосібне місце проживання.)
При денному світлі Володимир Манін, хоч і був повністю одягнутий ( вбрання у "психів" тепер теж було порою і краще, чім у здорових особисто заробляючих собі на "хліб" і життя вільного переміщающихся по країні співвітчизників), безперечно виглядів красенем - чоловіком.
Але ось розмови двох усього день назад "нерозлучних" нічних друзів ( прямо таки не розлий водою) не вийшло.
Чудодійні ліки, від яких Володимир спочатку впав у кому (ії - то вже трішки напідпитку медики і констатували, як клінічну смерть), а потім "відкачаний" Зоєю, возвернувся повністю одужавшим до нормального життя, мало одним 13 чисельних поки що побічних дій: тимчасовий наркотичний синдром. Тобто деякий час після прийому ліків хворий, як що він звичайно зразу ж не "врізав дуба", сприймав реальність злегка розмитою як у ві сні.
Так що які вже тут розборки і з'ясування стосунків.
І зрозумівши, що й слова для Володі, що відлуння в горах, Зоєчка замовкла і сумно зітхнувши і скуйовдивши наостанок куцоостриженного на голові парубка "оселедця", одарила його на згадку ніжним, але "материнським" поцілунком к маківку, якій судиться на старості літ (і про це вже .сього дні можна з впевненістю зробити висновок) "обрости" вульгарною лисиною.
Посмішка на обличчі видужуючого зробилася Іще ширшою і він одною рукою звично розстібуючи ширінку, попробував другою усадити собі Зою на коліна.
Але Зоя тепер у такі ігри більше не грала і спритно вислизнувши із обіймів Володі розважлива дівчина як пташка з клітки випурхнула із санаторію на волю - волюшку.
Завжди безвідказний автомобіль на цей раз із - за тремтіння рук завівся тільки аж з третього разу та і то, слава богу. (Діло в тім, що сучасні легкові автомашини вітчизняного виробництва всі поголовне були оснащені "замками тверезості". І водій, як що він був "під мухою", або в сильному нервовому збудженні, повинен був спочатку прийти до тями, а лише тільки потім комп'ютер автомобіля давав "добро" на старт, то б то відновлював роботу стартера.)
"Якщо моє особисте життя і надалі буде так складатися, то щоб мені не прийшлося вібратор купувати", - похмуро і приречено думала Зоя виїжджаючи на автобан і вирушаючи у стажеровочне турне, яке на думку її банківського менеджера допоможе їй вірно вибрати подальшу життєву і трудову стезю.
…
Володя ж Манін свою путівку у життя отримав півтора місяця поспіль.
А до цього він пройшов через нескінченні обстеження переобстеження, котрими медики - фармацевти намагалися нащупати шляхи подолання коматозного стану нерідко наступаючого у психічнохворих після введення їм їх чудо ліків.