Гаррі Поттер і напівкровний принц

–  Легенько намасти й за годину синця не буде,-порадив Фред.
– Ми мусили винайти пристойний синцеусувач, й досі більшість наших виробів випробовуємо на собі.

Герміона нервувалася.

–  А це безпечно?

–  Аякже, - підбадьорив її Фред.
– Ходімо, Гаррі, на екскурсію по крамниці. Герміона мастила пастою синець під оком, а Гаррі пішов за Фредом у дальній кут крамнички, де побачив стелаж з картярськими і мотузяними фокусами.

–  Маґлівські магічні трюки!
– весело показав на них Фред.
– Для таких диваків, як тато, що люблять маґлівські штучки. На цьому багато не заробиш, але потроху продається. Є вельми цікаві новинки… О. а ось і Джордж-

Фредів брат-близнюк енергійно потис Гаррі руку.

–  Проводиш йому екскурсію? Ходімо, Гаррі, далі-туди, де робляться серйозні гроші… спробуй щось поцупити, пацан-заплатиш не тільки ґалеонами!-застеріг він малого хлопця, і той миттю висмикнув руку з барильця з написом: «їстівні Чорні мітки-від них кого хочеш знудить!».

Джордж відсунув завісу за маґлівськими трюками, і Гаррі побачив темніше й не таке заюрмлене приміщення. Наліпки на коробках з товарами, що стояли тут на полицях, були не такі крикливі.

Ми щойно розробили серйознішу партію товарів, - пояснив Фред.
– Смішно, що з цього вийшло…

Ти не повіриш, скільки людей, навіть тих, що працюють у міністерстві, не спроможні пристойно виконати закляття «щит», - повідомив Джордж.
– Бо, звісно, не вчилися в тебе, Гаррі.

–  Це правда… От ми й подумали, що щито-капелюхи - це було б кумедно. Тобто припрошуєш свого колегу тебе зачарувати, коли ти в цьому капелюсі, і стежиш за його обличчям, коли його закляття відскакує рикошетом на нього самого. Міністерство закупило п'ятсот штук для всього свого штату! І ми ще й досі отримуємо численні замовлення!

То ми поширили асортимент і випускаємо тепер щито-плащ, щито-рукавиці…

–  …тобто вони не надто поможуть проти непрощенних заклять, але проти дрібних і середніх замовлянь та пристріту.

–  А тоді ми подумали, що нам треба зайняти всю нішу захисту від темних мистецтв, бо це ж бездонне джерело бабок, - завзято вів далі Джордж.
– Просто кайф. Дивися - порошок «Розчинна темрява», імпортований з Перу. Дуже зручно, якщо треба швидко дати дьору.- А наші детонатори-приманки просто розлітаються з полиць, ось поглянь, - Фред показав на кілька чудернацьких чорних предметів, схожих на сирени чи гудки, що й справді намагалися кудись зникнути, - кидаєш такий нищечком, а він тікає і видає десь удалині чудові голосні звуки, відвертаючи чиюсь увагу, якщо тобі це треба.

–  Зручно, - визнав Гаррі.

–  Тримай, - сказав Джордж, ловлячи пару штук і кидаючи Гаррі.

Молоденька білява відьма з короткою стрижкою визирнула з-за завіси; Гаррі побачив, що вона, як і весь персонал крамнички, була вбрана в пурпурову мантію.

–  Пане Візлі й пане Візлі, вас чекає клієнт, який цікавиться жартівливим казаном, - сказала вона.

Гаррі дивно було чути, як Фреда й Джорджа назвали «панами Візлі», але вони сприйняли це як належне.

–  Дякую, Верітіє, вже біжу, - відповів їй Джордж.
– Гаррі, вибирай собі, що хочеш, добре? За наш рахунок.

–  Я так не можу!
– заперечив Гаррі, витягуючи гаманця, щоб заплатити за детонатори-приманки.

–  Ти тут не платитимеш, - твердо заявив Фред, відпихаючи Гарріні гроші.

–  Але ж…

–  Ти дав нам позику для розкрутки, ми цього не забули, з серйозним виглядом нагадав Джордж.

– Бери, що хочеш, тільки не забувай казати людям, де взяв, якщо питатимуть.

Джордж побіг за завісу допомагати клієнтам, а Фред відвів Гаррі назад у головний відділ крамнички, де Герміона й Джіні й досі розглядали «Патентовані чари для фантазій».

–  А ви, дівчата, ще не бачили наші спецпродукти серії «Чудовідьма»?
– поцікавився Фред.
– Прошу за мною, панночки…

Біля вікна було виставлено цілу купу яскраво-рожевих виробів, довкола яких завзято хихотіла зграйка збуджених дівчат. Герміона й Джіні завагалися, сторожко поглядаючи туди.

–  Оце вони і є, - гордо пояснив Фред.
– Кращого вибору любовного зілля не знайдете ніде.

Джіні скептично підняла брови.

–  І що, вони діють?

–  Аякже. Іноді й цілодобово, залежно від ваги обраного хлопця…

–  …і привабливості дівчини, - додав Джордж, вигулькнувши біля них наче з-під землі.
– Але сестрі ми їх не продамо, - раптом насупився він, - бо за нею й так уже впадає не менше п'яти хлопців, настільки нам…

–  Усе, що ви чули від Рона, - велика тупа брехня, - спокійно заперечила Джіні й нахилилася, щоб узяти з полиці рожевий горщичок.
– Це що?

–  Гарантоване виведення прищів за десять секунд, - пояснив Фред.
– Чудово виводить усе - від фурункули до вугрів, але не зіскакуй з теми. Ти зустрічаєшся з таким собі Діном Томасом чи ні?

–  Зустрічаюся, - визнала Джіні.
– І коли я востаннє його бачила, то це явно був один хлопець, а не п'ятеро. А це що?

Вона показувала на кілька пухнастих кульок різних відтінків рожевого й фіолетового, що перекочувалися по дну клітки й тонесенько пищали.

–  Карликові пухи.
– пояснив Джордж.
– Мініатюрні пухканці, ми їх ще не навчилися швидко розводити. А що з Майклом Корнером?

–  Я його покинула, бо він страшенний невдаха, - сказала Джіні, просовуючи пальця крізь ґрати клітки й дивлячись, як коло нього збираються карликові пухи.
– Вони такі гарнюні!

–  Ага, симпатичні, - погодився Фред.
– Та чи не надто швидко ти міняєш хлопців?

Джіні обернулася до нього, взявши руки в боки і глянувши таким лютим поглядом у стилі місіс Візлі, що Гаррі аж здивувався, як це Фред устояв на ногах.

–  Не твоє собаче діло. І я була б тобі дуже вдячна, - сердито гукнула вона Ронові, який щойно з'явився біля Джорджа, тримаючи в оберемку купу товарів, - якби ти не плів цим двом про мене різні дурниці!

–  За все це три ґалеони, дев'ять серпиків і один кнат, - порахував Фред вартість численних коробок у Ронових руках.
– Жени бабки.

–  Я ж твій брат!

–  І хочеш поцупити наше добро. Три ґалеони, дев'ять серпиків. Роблю тобі знижку на один кнат.

–  Та де ж я тобі візьму три ґалеони і дев'ять серпиків?

–  То поклади все назад, і дивись мені, не переплутай полиці.

Рон випустив з рук кілька коробок, вилаявся й показав Фреду непристойний жест пальцем, який, на жаль, помітила місіс Візлі, що саме в ту мить виринула біля них.

–  Ще раз таке побачу - зв'яжу тобі пальці чарами, - обурилася вона.

–  Мам, можна мені купити карликового пуха?
– відразу запитала Джіні.