Любов, Президент і парадигма космосу

— Ікса... тонга... феен... ти чуєш мене, мій космічний брате? Хочу вірити, що чуєш... — Віктор Степанович, забрав руки геть зі скляного шару. — І тому наважуюся від імені моїх друзів і від власного імені сказати тобі щире спасибі за вчинене на морі! Ми не знаємо, до якого лиха дійшли б події, якби ти і твої небесні брати не з’явилися нам на поміч. Кошмарний намір бандитів з лінійного корабля міг би стати початком грандіозної трагедії. Тепер корабля більше немає. А тому вже й не тільки мої друзі і я низько вклоняємося тобі, брате. Все місто буде пам’ятати цей страшний і водночас радісний день. Ми врятовані! Якщо ти чуєш зараз мене, брате, дай нам знать про це. Озвися до нас, брате!

Мова капранга Севастьянова була трохи помпезною, з екстатичною піднесенністю, та ясна річ, присутніх це не здивувало. Надто на обличчі барона (він досить легко схоплював на слух російські слова) з’явився вираз одухотвореності. І він мовив до Космічного Брата по-англійськи:

— Від мене, як від батька, маю до вас якнайщи-рішу подяку за мого сина. Сподіваюся, це ви чи, може, ваш космічний апарат змогли подужати смертельний стан мого сина Теренса. Моя сім’я, мій святий орден «Мажестік-12» схиляє перед вами голову. Бо ми бачимо, що ви стали на бік справедливості і караєте темні сили.

Впала тиша. Ані слова, ані перемовки, та й що можна сказати перед багряним оком Вічності? Що вона там намислила ще? І яким чином озветься зараз? Ага, з нею щось діється. Вічність ось тут, в цьому багряно-червоному скляному предметі, який мусив вислухати всі добрі слова на свою адресу. Щось із ним справді діється. Скляна куля поволі багряніє, наче більшає, наливається кривавицею, прагне вибухнути.

Всі присутні в каюті не можуть відірвати від неї очей. їм ввижається, що вони бачать перед собою не багряний шар, а велетенське багряне око, їм уже не бачиться, а чується щось, якийсь наче голос, якась наче мова, якісь наче слова. Вони складаються в думку, вони стають реченнями, вони виливаються в біль, в радість, в тривогу:

— Брати земляни, ми приймаємо вашу подяку тільки тому, що це не просто подяка, а крик ваших сердець. На далекому Сиріусі нам важко було б уявити щось подібне. Люди землі тисячоліттями убивають одне одного. Весь свій розум вони спрямовують на винайдення і вдосконалення засобів убивства. Навіть жахлива подія в Нью-Йорку... Згадайте, тоді темні люди, яких ви називаєте терористами, скористалися з чудового технічного апарату — літака, щоб убити воднораз тисячі безвинних! Бачачи це, ми зважилися на тяжкий для нас крок: на втручання в ваші земні діла і, може, навіть у вашу долю. Хай це не розгніває вас. Та попереду вас чекає гірка будучина. Надто зараз, після того, як підбурені «сірими» люди з гір прийшли в ваше місто, захопили великий корабель, оволоділи жорстокою ядерною зброєю (так ви називаєте убивчі снаряди, зроблені з розщепленого ядра) і вже були готові знищити все живе тут і таким чином розпалити велику ядерну війну на всій вашій планеті.

Й тоді нам було дано сигнал з Сиріуса. І вища рада його дозволила нам, як виняток, вдатися до методу «сірих», з допомогою якого вони в 1945 році ввели в часову дірку ваш корабель «Салют». Тому сьогодні вранці нам довелося підвести до часової дірки ще один ваш великий корабель, захоплений людьми з гір. Не беріть за це на себе відповідальність, це наш клопіт, інакше вчинити ми не могли. Інакше почалася б страшна війна і, можливо, настав би кінець всієї вашої цивілізації.

Ви питаєте мене про людину, застрелену на дорозі. Тут справді не обійшлося без нашого втручання. Ми зупинили переслідувачів. Ми знищили їх в їхній машині. Та їм вдалося тяжко поранити людину по імені Теренс. Рана його була смертельна. На Сиріусі таких поранень не буває і рятувати сиріусців з такими пораненнями ми не вміємо. Тож у нас лишився єдиний шанс — віддати смертельно пораненому згусток енергії всього нашого апарату, щоб його організм сам зміг самотужки подолати смертельну кризу. Для цього треба було зачекати до тої миті, коли ми підвели до часової дірки ваш великий корабель з людьми гір. І як тільки ми вивільнились з тієї нелегкої операції, ми доклали всіх зусиль, щоб порятувати нещасного. Маємо відомості, що він врятований. Що ж, його батько дякує нам. Не варто. Інакше люди Сиріусу вчинить не могли. Хай це буде наш перший крок в порятуванні вашої цивілізації.

Але, чесно кажучи, маємо до вас таку глибоку прихильність, наші земні Брати, що наважуємося — щоб це вас лишень не образило — дати вам кілька практичних порад у вашому повсякденному житті. Та й надалі вважйт^мо за свій святий обов’язок іноді в дечому підправляти вашу поведінку і ваші погляди.

Отже, конкретно про одну річ. Знаємо, вона вас, людей, дедалі більше катує, ви вже ледь не бачите себе на краю прірви. І вся біда тільки в тому, що декотрі представники роду людського, переважно молодики з несталими, етичними принципами, вдаючись до недозволених методів кохання (мається на увазі — кохання нетрадиційне, коли говорити вашою мовою), хворіють дуже примітивною, цілком виліковною, як на наш погляд, хворобою — «синдромом набутого імунодефіциту», коротше — СНІД. Ми цієї хвороби на планетах система Сиріус не знаємо, вона обминула нас, сподіваємося, через нашу безперечну моральну строгість, а щодо ваших хворих... Дай Боже їм здоров’я! Втім поспішаємо до вас з доброю і швидкою порадою.

Перше. За всіх випадків переливань крові, чи то під час операцій, чи при недугах, пов’язаних з гемофілією, чи в інших ситуаціях, кров для переливання вживайте тільки злегка підігрітою. До яких меж, з якою системою оберігання її від контактів з повітрям — це визначається нашою схемою. Її ви одержите від нас після того, як вища «Рада спокою» (себто наш уряд) затвердить рецепти і технологію такого підігріву. Щоб ви не дивувалися, на планетах системи Сиріус все пов’язане зі здоров’ям людини, з її лікуванням, харчем, відпочинком регламентується урядовими рішеннями: бо, зрештою, інших функцій наш уряд не має. Тільки лікування і добробут людської особи!

Друге. А як же бути з вашими хворими? Здається, на землі їх уже налічуються мільйони. Ясна річ, в порівнянні з загальною масою вашого населення в 7 мільярдів — це не вельми страшно. Проте страждання навіть окремих індивідуумів, їхній стан постійного чекання своєї неминучої кончини не лишають нас байдужими. І тому вища «рада спокою» (уряд) найближчим часом має ухвалити цілу програму перевезення ваших хворих на СНІД до сімнадцятої планети нашої системи, до планети С-17. Наші медичні апарати поставлять їх на ноги за будь-якого стану. Ми гарантуємо їхнє повне одужання. Але є одна вимога, обійти яку «рада спокою» не в змозі.

Кого саме ми воліли б доставляти на планету С-17? Не будь-кого, не всякого зухвальця, пройдисвіта, злодюгу. Ми остерігаємося навіть тих людських екземплярів, котрі мали виродженців і відступників у своєму далекому родовому корені, серед своїх пращурів і прапращурів. Приміром, живе собі добропорядний громадянин, має сім’ю, дітей, користується шаною серед сусідів, але зненацька одного дня він чинить у себе на службі тяжку крадіжку або під час товариської вечері б’є ножем свого мирного сусіда. І все тільки через те, що, як з’ясовується, у нього котрийсь із далеких предків був або злодієм, або бандитом, або ґвалтівником.

Одного разу у нас трапився випадок, просто таки кричущий. На планету С-17 ми привезли групу молодиків з далекої сонячної системи, дуже талановитих хлопців, з гідною поведінкою і зовнішньою вродою (це у нас також високо цінується!). Один з цих парубчаків виріс до начальника служби математичних зв’язків із сузір’ям Альфа-Центавра, його навіть мали послати туди ледь не представником нашої математичної академії. І от можете собі уявити. Зненацька молодик на одному високому урядовому прийомі, де зібрався цвіт нашої науки, запрошує до танцю молоду жінку, дружину посла із сузір’я Альфа-Центаври. Обоє були такі гарні собою, танцювали елегантно, чемно, без грубощів і вульгаризмів, і все начебто було б добре, якби після того святкового вечора, коли гості роз’їхалися, і шановний посол з Альфи-Центаври забрав додому свою милу дружину, не виявилося, що у неї, себто у його дружини, пропав дорогоцінний камінець із її прикрас. Про це миттю довідалися на Альфі-Центаврі, виникли складні дипломатичні колізії, уряд Альфи-Центаври навіть попередив наш уряд, («Раду спокою»), що в разі неповернення коштовного камінця посол оголосить двохденне голодування. А голодування в нашій практиці є першою ознакою найвищої стадії гніву і чуття образи. Молодика негайно позбавили роботи в службі математичних зв’язків, йому самому звеліли шість днів не торкатися страв (є в нас і таке покарання!), молодик страшенно схуд, змарнувався геть і врешті змушений був повернутися на свою далеку галактичну околицю.

Тому ми сердечно просимо, шановні наші земні Брати: складаючи списки хворих на СНІД, котрих ви могли б рекомендувати нам для лікування на планеті С-17, докопуйтесь до істини і нічого не приховуйте від нас. Ми вважаємо: краще померти від СНІДу, аніж мати в своєму роду збоченців і виродженців.

Ви запитаєте: як вам шукати предків, котрі б у минулому могли виявляти ознаки аморальності, злочинної поведінки, порушення норм правопорядку? Тут ми можемо прийти вам на допомогу. Ми спеціально сконструювали апарат, названий «детектором минулого». Він дуже схожий на «детектор обману», який вживає ваша поліція й міліція. Тільки наш апарат має одну відміну від вашого. Нажаль, він лишає по собі неприємні сліди, своєрідні ознаки злочинності. Хто мав у роду аморальних типів, крадіїв і бандитів, після проходження тестування одержує собі на чоло велику червону пляму з літерою «З», себто зі свідченням того, що така людина уже сама наче стає злочинцем. Для суспільства це принесе користь, запевняємо вас. Суспільство має знати, від кого йому слід чекати неприємностей.