Планета Х
Шрифт:
Навіть, якщо тебе захочуть вбити,
То ти одначе будеш жить.
Любов то все, що в світі найсвятіше,
А тим, які дарують нам любов,
То тих і ніжить треба як – частіше,
Щоб в них завжди вогнем палала кров.
1.3.1967 р.
ВЕЛИЧНА І ШИКАРНА
В тебе як день, то й сукня нова,
По три каблучки золоті,
А кажеш, що живеш хріново,
То, що ж потрібно й ще тобі?
А придивись бо ти до інших,
В
Та хто не гляне, так і липне,
Бо мають ніжності засік.
Так, ти велична і шикарна,
Красуня писана кругом,
Та все ж, немов бульвар, вульгарна,
Від тебе вічно тхне вином.
Тебе бери й роби, що хочеш,
А ти мовчиш, немов сова,
Тільки блищать грайливі очі,
Бо почались твої жнива.
19.7.1968 р.
СКОРІШЕ Б У ВІДПУСТКУ
Утомивсь від турбот повсякденних,
У печінці робота сидить,
От, піти б десь в кабак на Шулявку,
І горілочки вволю попить.
Як набридло усе до болячки,
От скоріше б в відпустку піти,
І набратись хоч раз до ригачки,
Щоб втікали в кокардах чорти.
Хай що буде, й знайти собі пару,
І, що є на тій паві, все – знять,
І її, як різдв’яну цукерку,
Всю до Нового року злизать.
31.5.1968 р.
ДІВОЧІ ПРИНАДИ
А подушки до дівчат:
– Нас візьміть! – весь день кричать.
28.11.2011 р.
КОЛИ ДИВЛЮСЬ Я НА СТЕГЕНЦЯ
Чомусь так хочеться дивитись
На тих дівчат, що гомонять,
Й хоч раз на кожній підженитись,
Ну хоч би десь деньків на п’ять.
Схопити їх за ті красоти,
Що із-під блузки майорять,
І ними, люди, як на свято
Душу всю нічку чарувать.
12.4.1962 р.
НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Люблю я всіх тих, що сміються,
Тих, що дарують нам тепло,
Тих що відразу не даються,
Хоч якби там в степу гуло.
Бо все, що нам дала природа,
Якщо вам образно сказать:
То є – найбільша насолода,
Яку потрібно шанувать.
18.10.1968 р.
ЙОГО ДЕМОКРАТІЯ
Ти знайшов своє благополуччя,
І тепер на всіх тобі начхать,
То ж нащо тобі вже треба друзі? –
Якщо в тебе є уже мандат.
Те, про що ти думаєш, я – знаю,
Й тут уже нема чого казать,
Бо тепер ти, звісно, вже – хазяїн,
І тобі на всіх вже наплювать.
4.3.1967 р.
ДИВЛЮСЬ НА МОРЕ
Я на світ дивлюсь, немов на море,
Та його
не можу розгадать,Чом одному він приносить горе,
Ну, а іншим – вічну благодать.
2.12.1968 р.
ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ
Людина вмирає, а труд остається,
А потім без сорому з неї сміється,
Що вміла людина творити, робити,
Та тільки не вміла ту працю спожити.
Якщо після смерті ви хочете жити,
Все ж мусите вічно в житті щось робити,
Бо ті, хто працюють,– як мовить відверто,–
Ті довше живуть, навіть і після смерті.
Отож, якщо хочеш ти довше прожити,
То мусиш щось вічне ти вічно робити.
27.8.1968 р.
ЛЮБЛЮ ГОРИ
Я люблю веселих і грайливих,
Що пливуть, як в морі кораблі,
Тих, у кого вогники грайливі
Бігають, як зайчики живі.
Я люблю отих, що вічно діють,
Не впадають в розпачі життя,
Ті, які від праці молодіють,
Так же само як від почуття.
Я люблю незвідані простори,
Де нема ні краю, ні кінця,
І люблю завжди ходить у гори,
Тільки б буть поближче до Творця.
2.12.1968 р.
БУДУ ЩЕ І ТВІЙ...
Спустились сутінки надворі,
Осінній дощ, і плач беріз,
Бачу настоянку в коморі
Вже до якої Гриць поліз.
Чому? – тоді, скажи, ти плачеш,
Чому ревеш, як буревій?
Ну почекай ще нічку-другу,
І я також ще буду й твій!
11.10.1960 р.
МУЗИКА І ТАНЦІ
Луковській В.П.
Ой, Валюша-Валя, знала б мої муки,
Що в грудях юначих коється всі дні,
В час, як веселяться всі мої подруги,
Та чомусь не має спокою мені.
Музика і танці, хлопці і дівчата –
Все перемішалось, та і все разом
Стало поруч мене просто верещати,
Ніби хтось огрів мене по зубах ціпком.
Ранком я прокинувся на своєму ліжку,
Сонце зазирає, мов через горох,
І нехай сьогодні сам лежу я в ньому,
Але завтра, знаю! – будемо ми вдвох.
2.11.1961 р.
ПРО ВСЕ ЗАБУДЕТЬСЯ
Про все забудеться з роками,
Про те що є, і що було,
Лише останеться між нами
Шматочок неба і село.
Від часу вицвітуть в нас брови,
І полиняє синь очей,
І будуть зморшки, як в корови,
Яка стоїть біля дверей.
Навіть забудуться назавжди
Всі роки щастя і біди,
І як би того не хотіла,
Навіть затопчуться сліди.
І будеш ти вже лише мукать,
А вже як станеш геть стара,