Планета Х
Шрифт:
Хоч сам, як міністром був – їх скасував.
Хоч ти і директор, одначе не знаєш,
Ким син ще твій буде, якого кохаєш!
Як доля тобі посміхнеться, не знаєш,
Навіщо ж народ свій, скажи, обдираєш?
30.6.1967 р.
НІЧОГО ДУРИТИ!
Ми захистим самі державу,
І нічого людей дурить,
Що не дамо якщо Ірану,
То не залишимося жить.
Таких братів мені не треба,
Поки даєш, то доти й брат,
Бо християнство
Не піде зроду захищать.
Й не агітуй мене, між нами,
Я також хочу їсти й пить,
Годуйте краще їх піснями,
А мій народ, як танк – мовчить.
7.1.1967 р.
ЛЮБЛЮ ТЕБЕ
Я б за очі оті, очі – лагідні
Свою б душу юначу віддав,
Бо для мене вони, ніби ягідки,
Яких кращих в житті я не знав.
Я люблю твоє тіло дівоче,
Твої плечі і світле лице,
Бо воно мене вічно лоскоче,
І як Сонечко – гріє й пече.
23.2.1967 р.
ГІМН ЛЮДИНІ
Усе натхнення, все, що я черпаю,
Мені дає людина, а тому,
Тобі, народе, я свій гімн складаю,
Й свою любов тобі я віддаю.
Бо все, що твориш, й все, що ти створила
Не підвезуть ніякі вже воли,
Та наша влада так нас обкрутила,
Що хочеться від «радощів» ревти.
2.6.1967 р.
РАННЯ ЗІРКА
Сховалась зіронька остання,
Упав останній з клена лист,
А ти так як була бажанна,
Така й лишилась, як колись.
31.10.1967 р.
ОТ БИ ПОВАЛЯТИСЯ
От би притулитися до твого пупка,
Як підуть всі спати з нашого садка,
Як цвіте черемуха й зеленіє гай,
То який же треба й ще на світі рай?
9.6.1967 р.
ДВА ОКЕАНИ
Два океани – твої очі,
Які мене щодня штормлять,
Бо як же їх завжди я хочу
Де б я не був – поцілувать.
20.2.1967 р.
ЯКЩО НЕ ДОПИТИ
Якось син батькові сказав:
– Ну випив чарку і постав.
– О, синку мій, крути свій лайф,
Як не доп’єш, який то кайф?
3.1.2012 р.
ВСЕ НА СВІТІ В’ЯНЕ...
Все на світі в’яне і холоне кров,
Та в житті не в’яне ні одна любов.
Де б ти не тинявся, як би не бурчав,
А до тої прийдеш, що колись почав.
23.8.1967 р.
ЛИСТЯ І КРУЧІ
Вітер згріб все листя в кучі,
Й цілу зиму мерзнуть кручі.
28.11.2011 р.
А РОКИ ЙДУТЬ
Я так же само як і ти люблю тебе без меж,
Тоді, чому як я з тобою, то ледве не – замерз?
Як станеш ти, стаю і я, й боюсь тебе обнять,
Та чомусь соромно мені, бо люди ще не сплять.
А роки йдуть, життя не жде, аж хочеться кричать,
То скільки ж ще, прости мене, тебе і ще чекать?
21.31967 р.
ЧОГОСЬ ДУШІ НЕ ВИСТАЧАЄ
Чогось мені не вистачає,
Коли не чую солов’я,
О, як же серце калатає,
Коли тебе побачу я.
Коли проходиш тротуаром,
І світить небо голубе,
О, як же хочеться до тебе,
О, як же хочу я тебе!!!
6.12.1966 р.
ПАТЛАТИЙ МІСЯЦЬ
Ми сидимо з тобою під вербою
Там, де віки переплелись в свій час,
О, як би я побуть хотів з тобою,
І щоб це все було, як перший раз.
Патлатий Місяць влігся над сосною,
І кожен раз поглядує на нас,
О, як би я зустрівся там з тобою,
І щоб це все було, як перший раз.
Сьогодні скрізь виспівують зозулі,
І солов’ї, немов чекають нас,
О, як би я зустрівся десь з тобою,
І щоб це все було багато раз.
14.1.2012 р.
ДЕШЕВА СЛАВА
О, моя малютка, о, моя дівчино,
Ти хоч і говориш, що вже не дитина,
І що розумієш, що таке кохання,
Все ж скажу відверто, хоч і без старання:
В тім, що ти прекрасна – зовсім не вагаюсь,
Але й зустрічатися більше не збираюсь,
Бо, мабуть, для тебе зустрічі зі мною,
Це приблизно так же, як бика з козою.
Так навіщо ж треба честь свою ганьбити,
Як про Гриця думать, а з Петром ходити?
Я ж не заставляю. Хочеш? – будь-ласкава,
А обманом жити, то погана слава.
Щоб глядіть на інших, і радіть їх щастю,
І сміятись тихо з власного нещастя.
Ні! Пробач. Не хочеш? – не торкну й за плечі,
А якщо й скажу щось, тільки – добрий вечір!
І піду до іншої розвівать неспокій,
Щоб віддати ніжність іншій кароокій,
То хоч буду певний, що вона для мене
Стане, ніби поле, що шумить зелене.
І не стане з іншим по кущах блукати,
В час, коли не знаєш, де своє дівати.
Хай вона, як муха, навіть і гуде...
Та додому знаю й без свистка прийде.
Бо тобі я треба на усяк випадок,
Поки ще нікому не роздав свій спадок.
10.10.1962 р.
ЯКЩО РОДИЛИСЬ ВИ ЛЮБИТИ!
Якщо людей родився ти любити,
Тебе ніхто не зможе покорить,