Повісті та оповідання, драматичні твори

Алексий, Собі я смерть заподію!

Алексий. Горе; лихо і біда!

Не дають зз мене!

Ой Улясю, серце моє, Не забудь ти мене! Уляна. Горе, лихо і біда!

Не дають за тебе! Олексію, серце моє, Не покииь ти мене!

Обнимаются.

Стецько (выходя из-за ворот).Чи то тебе доіігождати? Вже й борщ поїли, і яловичину покришили, а нона

і не іде. ( Увидев, что любовники обнимаются.)Бач, з ким тут вона! Мати не збрехала, казала, що нона, мябуто, і Олексієм розмовля; а вона добре розмовлп, що жечіихае* ться! Іди ж, іди. Казала мати, що коли, каже, честю не по* слуха, то жени її у потилицю!

Уляна. Та іду, зараз іду. Олексієчку! не втікай від-* сіля; я швидко вийду. За слізоньками і не їстиму нічого, та й поспішу до тебе. Послідня наша годинонька, тільки і наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор.)

Стецько. Вийдеш, вийдеш, коли то ще пущу. (Подходит к Алексию.)А ти чого тут, пробишака?

Алексий. Чого? Я до Уляни приходив.

Стецько. До Уляни? А зась не знаєш? До УляшіІ

Алексий. Що? ще і сей став на мене гримати!

Стецько. А то ж і не гримати? Одарка казала: прожени його.

Алексий. Ти мене проженеш? О вражий сину! Через тебе така напасть! (Бросается к нему.)

Стецько, испуганный, бежит; Алексий, поймав его, 'і і' схватывает за грудь и трясет.

Задушу анахтемську віру! О! якби ие боявсь гріха, тут би

і амінь моєму супостатові! (Отталкивает его от себя.)Згинь з очей, католиче!

Стецько, до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу и во все время стонет и дрожит.

Алексий (успокоившись).Дурний і я, що з дурнем зв’язався. Що мені робити? Де ськати помочі? Тяжко моєму серцю! Сам би на себе руки підняв! Похожу по горі, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (Уходит.)

Стецько (осматривается во все стороны и, не видя Алексия, бегает и кричит).Пробі, ратуйте! ратуйте! Хто в бога вірує, ратуйте! Ой _;ратуйте!.,

ЯВЛЕНИЕ ШЕСТОЕ Стецько и Про кип с Одаркою выбегают.

Одарка (бросаясь к Стецьку).Що, що тут таке? Чого ти кричиш?

П р о к и п. Чи не об’їждчики кого з горілкою злапали?,

ТЕРЦЕТ

Стецько. Харцизяка мене бив!

А я й каші ще не їв...

Одарка, Ось внесу тобі я каші..,

(Уходит.)

Стецько (плачет).Ги-ги-ги-ги-ги!

Каші хочу, каші, каші!

П р о к и п. Ой, ходім ми за лісок,

Там новенький е шинок,

Купимо горілки глек...

Стецько. Цур тобі із нею, пек!

Каші хочу, каші, каші! ,

Одарка (приносит ему большой кусок каши).Отже й каші на шматок, їж же, сину, та не плач,

Стецько, Еге! Ось побач:

Я хоч і зовсім Оцю грудку з’їм,

А плакати ще буду.

Ще-бо мняса я не їв:

Так сього я не забуду.

Одарка. Ходім до хати ми, ходім!

Тобі мняса я добуду.

Стецько. Та я і мнясо хоч поїм,

А плакати-таки все буду.

П р о к и п. От лихо, лихо і зовсім,

Нігде горілки не добуду!

Уводят Стецька с собою.

ДЕЙСТВИЕ ВТОРОЕ

Та же улица.

ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ

Скорик (выходит с другой стороны дома Прокопо-ва).Што за пріятной оцей Харкові Єй, істинно! і за границею таково не видал!, Таки што хозяїн, то і доброй ча->

лавек. Той тебя просіт абедать, другой на куипапию; та всьо с потчиванньом та з ласковим словом. Вот усю Туреччину, Францію і Рассею прахадили, а иєтутє такого приятного города! То-то Харковская Русь-матушка! Та так усі нашаво брата поважають! Ні хрестиии, ні свальба у знакомих не буваїть, штоб без меня та абашлось. Правди

і то, што уж ніхто так парядка не дасть, как я. (Нюхает табак из тавлинки и вздыхает.)Павидав-таки світу я па свайм віку! I где-то не пабував? Так куди мужику протів нашаво брата справиться-та, хоч у дружках, ілі у старостах, алі у кумах. Все закони знаю, аттаво і усе ка мне-'. Вот

і у вечеру пайдьом старастаю девку сватать; тик акрама таво, што от ІІІкуратихи рушник шумит, та і старой Кандзюба на радощах, што засватаю сина йово дурака, чим-небудь таки паступиться-та. Вот і будет на табак. (Смоется.)В светі тольки живи умеючи, а то не пропадьош з голоду, (Поет.)

Лиш умей за дело взяться,

Можно всюди поживляться;

В поле бий, коли, руби,—

Дома денежки бери.

Подпускай девчатам лясн,

Старим бабам баляитраси;

Сам же в оба лиш смотри,

Да з них денежки бери.

В светі много чудаков;

Ох! і не без дураков;

Только ім не говори,

Молча деньги з них бери.

Не один на светі я —

Лекар, купчик і судья Правдой в светі не живьот

I, где можно, знай берьот.

ЯВЛЕНИЕ ВТОРОЕ

Скорик и Алексий.

Алексий (выходит в задумчивости).Ходив, ходив — а все-таки не знайшов свого щастя. Був і на кладбищі, позавидовав покійникам: їм-то ні печалі, ні воздиханія, як співають дяки. Лежать собі і вже ні об чім не думають; а наш братчик терпи! Думай собі та гадай, та нічого не видумаєш. (Поет.)

Горе, лихо, пропадаю!

Де сховатись від біди?

Смерть найти я де, не знаю;

Від людей куди втекти?

Ой, хожу я і блукаю,

Як те сонце в крузі!

Куди їду — що шукаю?

А все серце в тузі!

Горо крута — розступися,

Лісу темний — розійдися,

Річко бистра — піднімися,

Вся звіряка — ізбіжися...

Погубіть мене мерщій.

Коли хочеш, щоб пропасти,

То живи серед людей.

Від їх бід і від напасти Швидше вмреш, чим від звірей!

(Подходя к двору Прокипа.)Обіщала ж Уляна після обі* ду вийти; підожду, коли не збреше. Що ж їй скажу? Що ж я видумав? Нічого. Зійдемось, посумуємо, поплачемо..* та й тільки; а увечері гаспидський Стецько буде хусткою вихвалятися!