Твори в п'яти томах. Том 1

«Жив бог! жива душа моя!

Брати, я смерті не боюся!

Я докажу отим зміям,

Я вирву їх несите жало!..»

І чехи Гуса провожали,

Мов діти батька...

Задзвонили у Констанці

Рано в усі дзвони.

Збиралися кардинали,

Гладкі та червоні,

Мов бугаї в загороду,

І прелатів ²² лава.

І три папи, і баронство,

І вінчані глави;

Зібралися, мов Іуди

На суд нечестивий

Против Христа. Свари, гомін,

То реве, то виє,

Як та орда у таборі

Або жиди в школі...

І — всім разом заціпило!...

Мов кедр серед поля

Ливанського,— у кайданах

Став Гус перед ними!

І окинув нечестивих

Орліми очима.

Затрусились, побіліли,

Мовчки озирали

Мученика. «Чого мене —

Чи на прю позвали?

Чи дивиться на кайдани?»

«Мовчи, чеше смілий...» —

Гадюкою зашипіли,

Звіром заревіли.

«Ти єретик! ти єретик!..

Ти сієш розколи!

Усобища розвіваєш,

Святійшої волі —

Не приймаєш!..» — «Одно слово!»

«Ти богом проклятий!

Ти єретик! ти єретик!..—

Ревіли прелати.—

Ти усобник!..» — «Одно слово».

«Ти всіми проклятий!..»

Подивився Гус на папи

Та й вийшов з палати!..

«Побороли! побороли!» —

Мов обеленіли.

«Автодафе! автодафе!..» ²³ —

Гуртом заревіли.

І цілу ніч бенкетовали

Ченці, барони... всі пили

І, п’яні, Гуса проклинали,

Аж поки дзвони загули.

І світ настав... Ідуть молиться

Ченці за Гуса. З-за гори

Червоне сонце аж горить.

І сонце хоче подивиться,

Що будуть з праведним творить?!

Задзвонили в усі дзвони,

І повели Гуса

На Голгофу ²⁴ у кайданах.

І не стрепенувся...

Перед огнем; став на йому

І молитву діє:

«О господи милосердий,

Що я заподіяв

Оцим людям? твоїм людям!

За що мене судять!

За що мене розпинають?

Люди, добрі люди!

Молітеся!., неповинні-

І з вами те буде!

Молітеся! Люті звірі

Прийшли в овніх шкурах ²⁵

І пазури розпустили...

Ні гори, ні мури

Не сховають. Розіллється

Червонеє море

Крові! Крові з дітей ваших.

0 горе! О горе!

Онде вони! в ясних ризах, їх лютії очі...

Уже крові...» — «Пали! пали!..»

«Крові! крові хочуть!

Крові вашої!..» — і димом

Праведного вкрило.

«Молітеся! молітеся!

Господи, помилуй,

Прости ти їм, бо не знають...»

Та й не чути стало!

Мов собаки, коло огню

Кругом ченці стали.

Боялися, щоб не виліз

Гадиною з жару

Та не повис на короні

Або на тіарі.

Погас огонь, дунув вітер

І попіл розвіяв.

І бачили на тіарі

Червоного змія

Прості люде. Пішли ченці

Й Те deum²⁶ співали,

Розійшлися по трапезах

І трапезували ²⁷

І день і ніч, аж попухли.

Малою сім’єю

Зійшлись чехи, взяли землі

З-під костра і з нею

Пішли в Прагу. Отак Гуса

Ченці осудили,

Запалили... та божого

Слова не спалили.

Не вгадали, що вилетить

Орел із-за хмари

Замість гуся і розклює

Високу тіару.

Байдуже їм, розлетілись,