Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Іван Павлович Пулюй народився 2 лютого 1845 року

в селі Гримайлові, нині Тернопільської області. Його

батьками були Павло (1820-1893) і Оксана (1823-1882)

Пульгуї. У 1881 році Іван змінив прізвище Пульгуй на

Пулюй. У родині Пульгуїв любили українське літера-

турне слово, читали вголос «Енеїду» І.Котляревського,

альманах «Русалка Дністровая» (1837) з українськими

народними піснями і творами М.Шашкевича, Я.Голо-

вацького та І.Вагилевича. У подальшому він читав тво-

ри П.Куліша, М.Костомарова, Т.Шевченка та інших

українських письменників, які ще за молодих літ за-

клали в ньому духовне начало національної самосвідо-

мості. Особливо запали йому в душу «Енеїда» І.Котля-

ревського і «Кобзар» Т.Шевченка.

У 1856 році Пулюй вступив до Тернопільської гім-

назії, де, крім української і польської, вивчав німець-

ку, латинську, старогрецьку і староєврейську мови. У

гімназії він став одним із засновників таємного гуртка

«Громада», в якому гімназична молодь вивчала укра-

їнську історію, культуру, плекала національну свідо-

мість. Після закінчення у 1864 році гімназії Пулюй ви-

рішив продовжити освіту. Тоді батьківщина Пулюя

Галичина перебувала у складі Австро-Угорської імпе-

рії, кращим навчальним закладом якої був Віденський

університет. Юнак мав такий великий потяг до знань,

260

що з 5 ґульденами117, отриманими від батька на доро-

гу, пішки пройшов півтори тисячі кілометрів від рідно-

го села до Відня.

Восени 1864 року Пулюй вступив на богословський

факультет Віденського університету. Вивчаючи богос-

лів'я, вирішив перекласти із старогрецької українсь-

кою мовою «Молитовник». У цій праці він , як укра-

їнець, керувався насамперед національною ідеєю,

бажаючи дати своєму народу молитви рідною мовою.

У 1867 році Пулюй організував студентське культур-

но-пропагандистське товариство «Січ», головною

ме-

тою якого була протидія акціям польського і російсь-

кого товариств, які поширювали несхвальні чутки про

українців. 1869 року він закінчив богословський фа-

культет, став греко-католицьким священиком і підго-

тував до друку «Молитовник».

Бувши

студентом-теологом118,

Пулюй

захопив-

ся природничими науками, відвідуючи лекції з мате-

матики,

фізики та астрономії. Вирішивши поглиби-

ти свої знання в цих науках, вступив на філософський

факультет, де вони вивчалися нарівні з гуманітарни-

ми дисциплінами. Незабаром фізика і математика за-

хопили його розум і душу. У студентські роки він пе-

реклав із німецької українською мовою підручники з

геометрії і ботаніки для українських гімназій, за від-

криття яких тоді велася боротьба з урядом.

У 1869 році Пулюй зустрівся у Відні з українсь-

ким письменником, істориком, етнографом і перекла-

дачем Пантелеймоном Олександровичем Кулішем

(1819-1897), який запропонував йому спільно працю-

вати над перекладом «Нового Завіту» зі старогрець-

261

кої мови українською. З цього часу почалася їх трива-

ла спільна праця над перекладом «Біблії». За чотири

роки (1869-1872) вони повністю закінчили переклад

«Нового Завіту». Одночасно в ці ж роки П.Куліш пе-

реклав книгу «Старий Завіт» зі староєврейської мови

українською і закінчив цю працю у 1872 році, після

чого повернувся на свій хутір Мотронівку, нині Черні-

гівської області, для редагування перекладу та підго-

тування його до друку.

У 1872 році Пулюй закінчив філософський факуль-

тет і склав учительські іспити з фізики та математи-

ки. Спочатку він мав намір стати викладачем на бать-

ківщині, у Львові або Києві, щоб віддати свої знання і

талант рідному народу. У Київському університеті го-

тові були прийняти молодого вченого. Проте цьому пе-

решкодила таємна поліція Росії, яка стежила за його

ідейними поглядами, знала про те, що він переклав

«Біблію» українською мовою і виявив себе активним

громадсько-політичним діячем. Тому замість Києва

Пулюй змушений був якийсь час працювати в Хорва-

тії, де в місті Фіумі (тепер Рієка) викладав фізику та

математику у Військово-морській академії.

У 1875 році Пулюй їде до Страсбурґа. Тут він вив-

чає електротехніку і у 1876 році з відзнакою захищає у

Страсбурзькому університеті дисертацію і здобуває нау-

ковий ступінь доктора філософії (спеціалізація з фізики).

У 1877-1884 роках Пулюй працював доцентом ек-

спериментальної фізики Віденського університету.

1881 року Пулюя запросили до міста Штайр для удо-

сконалення і налагодження виробництва освітлюваль-

них ламп розпалювання. Тут за допомогою вакуумної

262

трубки («Лампи Пулюя»), сконструйованої ним для ек-

спериментів з катодними променями, він відкрив рані-

ше невідомий вид випромінювання з довжиною хвилі

коротшою, ніж довжина хвилі ультрафіолетових про-

менів. Удосконалюючи свою трубку, вчений установив

оптимальні геометричні параметри її елементів (по-

хилого антикатода і вгнутого катода) і першим здійс-

нив чіткі фотознімки різних предметів. Відкриття Пу-

люя стало великим внеском у розвиток світової науки.

Результати експериментів, які проводив Пулюй, були

підтверджені іншими вченими і насамперед німецьким

фізиком-експериментатором

Рентґеном

(1845-1923).

Пулюй не поспішав публікувати і патентувати своє ге-