Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

письмен-

ник,

автор

науково-фанта-

стичних

і

пригодницьких

романів

Жуль

Верн

наро-

дився

8

лютого

1828

року

в

старовинному

французь-

кому

місті

Нанті

в

роди-

ні

адвоката

П'єра

Верна.

Коли

Жулю

виповнилося

234

дев'ять

років,

його

віддали

вчитися в Нантський ліцей.

Місто

Нант,

яке

розта-

шовано

в

гирлі

річки

Луари,

з

давніх

часів

було

значним

морським

портом

на

захід-

ному узбережжі Франції. Сюди прибували кораблі з

найближчих європейських держав Англії, Портуґа-

лії, Іспанії і країн інших континентів. У гавані завжди

було багатолюдно, там вирувало життя, туди тягнуло

Жуля. Він годинами сидів на березі, линув думками за

обрій, в далекі країни. В одинадцять років таємно най-

нявся юнгою на шхуну, яка відходила в далеку Індію.

235

Але спроба стати моряком не вдалася, батько виявив

утікача і перед відплиттям зняв сина з корабля.

У ліцейські роки Жуль багато читав. Його улюбле-

ними письменниками були Фенімор Купер, Майн-Рід,

Діккенс, Вальтер Скотт, Жан Лафонтен. Він обожню-

вав Віктора ГюГо, вважав його першим поетом Фран-

ції. У ліцеї виявив гарні успіхи з математики, фізики,

мінералогії, ботаніки та астрономії. Похвально вчився

рідній та стародавнім мовам. У його випускному ате-

статі записано, що він акуратний і ретельний учень,

легко засвоює предмети, має чудову пам'ять, велико-

душний і добрий, але запальний.

Батько бажав, щоб Жуль став адвокатом і продо-

вжив його справу. Ідучи назустріч побажанням батька,

він, закінчивши ліцей, вступив на юридичний факуль-

тет Паризького університету. Але ставши студентом,

вирішив присвятити себе літературі. Почав писати

вірші і пісеньки для театрів у Латинському кварталі,

познайомився з О.Дюма-батьком, який прихильно ста-

вився до молодого письменника.

Щонеділі він вирушав на набережну Сени і там, се-

ред

поставлених на парапет набережної скринь із

книжками, серед своїх вірних друзів, книжок, знахо-

див повний спокій і душевну рівновагу. Його цікавили

книжки з астрономії, мемуари вчених та мандрівни-

ків. Він шукав твір, в якому автор поєднував би подо-

рож не тільки з описом природи місцевості та пригода-

ми, але й з наукою, яка пояснює походження всіляких

природних явищ. Але такого твору не було, його ще

ніхто не написав. Це доведеться зробити йому.

За часів його навчання в університеті ще не було ба-

236

гатьох речей, які у наші часи стали звичайними і по-

всякденними. Ще не було електрики, радіо, кіно, ав-

томобіля, тролейбуса і трамвая, авіації і багато іншого.

Людина ще не досягла Північного та Південного полю-

сів, Центральна Африка не була досліджена, погано

була вивчена Австралія.

Жуль годинами сидів у Національній бібліотеці, ро-

бив для своєї картотеки виписки із наукових довідни-

ків з фізики, астрономії та інших наук, із книжок про

подорожі навколо світу. Після лекцій в університе-

ті відпочивав, упорядковуючи свою картотеку. Згодом

він обстежить небо і землю, дно океанів і земні надра,

передбачить багато з того, чого ще не знало людство.

Закінчивши університет, Жуль не повернувся до

Нанта, щоб продовжувати справу свого батька, і ро-

дина позбавила його грошової підтримки. Він не хотів

бути юристом, юридична діяльність його лякала. Він

мріяв про професію письменника.

Декілька років Жуль перебивався випадковими за-

робітками. Працював секретарем дирекції в «Лірич-

ному театрі», співробітничав у журналі «Сімейний

музей». Часто відвідував репетиції в «Історичному те-

атрі» О.Дюма-батька, знайомився з акторами, техні-

кою постановки спектаклів, навчався у О.Дюма-батька

побудові сюжету і захоплюючій розповіді. Все це зна-

добилося йому у майбутньому. Спробував свої можли-

вості у написанні п'єс, але п'єси були слабкими і дра-

матурга з нього не вийшло.

Невдачі, незабезпеченість, обтяжлива праця в «Лі-

ричному театрі», погане харчування серйозно підір-

вали здоров'я Жуля Верна, і він у 1853 році тяжко за-

237

хворів. Потрібен був відпочинок і гарне харчування.

Він залишив театр, повністю почав займатися літе-

ратурою, став автором науково-пригодницьких опо-

відань. Продовжуючи багато працювати, обідав через

день, часто втрачав свідомість через недоїдання. Його

пальто зносилося, капелюх вицвів. Він почував себе

безмірно стомленим, розбитим суєтою і митарствами.