Відьми і любов

Ах, так може ти не хочеш,

А тільки чарами мучила.

– Ах - зітхає на все те.

– Я вміла і любила,

Та зимою серце снігом замела.

Тоді ще я бездумною була,

Була як ти - немов у чарах,

Сиділа немов зачарована.

Шпигувала поглядом за ним по барах, Хоча й любила не мільярдера сина.

– Ах он як ти - крикну я.

– Лише гроші дорогі тобі.

Зачарована його сім’я.

Побажала серця б ти собі.

– Не зупиняй відьму на півслові, Бо не бачити тому хлопцю волі.

Волі від чар моїх неземних,

Від очей, що сняться моїх.

– Ах ти так, то слухай,

Прийшла сюди тебе проклясти.

То чому тягну, ай ай ай.

Тепер можеш і не мріяти,

Проклинаю я тебе.

І все, сказати нічого.

Те що в світі мені любе,

Не зачіпне й краєчка серця мого.

Відпусти його, чари зніми,

Не муч мене і його.

– Ой боже, які ми стали,

Ой ой ой ой .

А роги золоті не хочемо?

Чи такого попросити не можемо?

Ах, бо в нечистої сили просимо.

Та ні, ти змовчиш.

– Ні, не змовчу ніколи,

І доб’юсь мети без зла.

– І було таке коли,

Я б і без зла все змогла.

– Сльози з очей впали,

І відьма немов розтала.

– Що з тобою відьма?

Чи ще проклясти словами сімома?

– Ах, якби ти благословила,

Душу мою невинну.

Я ж тоді як ти була!

То чари прожену.

– Що злякалася?

Тобі померти не хочеться.

Ти забарилася,

Тобі прощення хочеться.

– І вже розтала як сніг,

Провела рукою й мовила

– Він любити мене не міг,

А я все ловила його на думках.

Так знай, чари вже знято,

Не політаю в небесах,

Не потрібне мені й золото.

– А що ти хочеш дика?

– Не зви мене так.

– Жареного, вареного індика,

А все це чи не так?

– І вже хриплим голосом

– Як знай, а мене не забувай.

Хай і коса моя колосом,

Та мене не покидай.

– От чого ти забажала,

Тут я не лишусь.

– Відьма тихо заридала,

І тут я схаменусь.

Це не демон, це не тьма,

Це колишня безпомічна леді,

Яка колись любила кого і я.

Та як могла я це впустити,

І думати як зла з землі.

З землі де чисті душею люди.

Та не по своїй волі,

Я до такого дійшла.

Любов голову з крутила,

І ледь ось ця відьма не померла.

Не довго я думала,

І відьму запитала:

– Що ти хочеш?

– Це ти мені говориш?

– Та що мовчиш?

– Благослови, не пожалкуєш…

– Ох це так, благословляю.

А про це не пожалкую?

Тебе я прославляю.

А чи чим не захворію?

– Ні, дякую тобі,

І все сказати нічого.

Але ж вже не собі,

А тобі добро зробити можу.

І на твоє благословення,

Таке щире й чисте.

На тобі моє прощення,

Таке щире й золоте.

Я піду, а тобі в рай потрапити, І щастя мати.

– Якби так все не забути,

І мені потрібно собою бути.

Ну все прощай-прощай,

Удача словом не мине.

– Мене не забувай,

І думками згадуй мене.

3

Ах, чорним магом

Виявилась моя любов.

Як стояла за порогом,

Бачила все-все.

Він читав те заклинання

На любов мою.

Нечистої сили закликання

На любов мою.

А я ж його любила,

І вірила й грішила.

А я ж за ним ридала,

І на картах ворожила.

Але його зілля не карти,

То ціле зілля.

Він що хоче померти,

Померти, і в пекло?

Жаб’ячі очі, риб’ячий хвіст,

Жайворонка лапки.

І все в великий піст:

Крила орла і пелюстки ромашки, Порох та очі свинячі,

Шерсть котяча,

Та ще й кість собача.

Все зварив, приготував,

Зве мене.

З вином змішав,

І пригощає.

Доки він вийшов,

Викидала все в сміття.

А як прийшов,

Думав, що в пеклі життя.

– А я й без чар люблю!

– Звідки ти знала!

– Чарами тебе не згублю,

Але за тобою шпигувала.

– Ах, який я дурень.

– Та ти сам в чарах був!

– Присіла на пень.

– Ох Віка та дівиця,

Зачарувала і до пекла пішла.

– Ах, чортова дівиця,

А я все думав, що люблю.

– Добра її душа, чиста,

Благословенна мною у раю.

– А ти теж туди, ох прудка.

– Ні послухай прокляла,

Прокляла я тую сучку.

Але ледь вона не померла,

І я вхопила совісті ручку.

– Ах прийде в життя вб’є,

І мене в тебе відіб’є.

– Та кого вона уб’є,

А інше почулось - тихим морем.

– Що почулось без озирання?

– Про любов слова любі.

Не хочу іншого кохання,

Очі твої голубі.

– Ой, знову про бовтався.

– А як часто ти?

– Коли я закохався,

Бути з тобою були всі мети.

А коли ти була в тумані…

– А зламаний димохід.

– Я думав, що був в омані,

І відправився в похід.

Бо снилась ти мені у хмарах.

Невже і це сон?

– Ах, я в тумані, ти у хмарах, Немов на небі он.

– Ах, не говори так, ні,

Ці слова у сні моїм були.

– Ні це не сон.

– Ах любов, як той наркотик…

– А ти мій маленький котик.

– Віка життя так попсувала.

– А я за тобою цей час так сумувала.

– Це просто божевілля щастя,

– Яке не купити за золото.

– Ах, богиня щастя - Настя.

Люблю тебе як свого нового,

Нового хлопця.

А де ще знайти такого: