Відьми і любов

Вродливий та найкращий.

А голос солов’їний,

Ти для мене просто кращий.

А талант, я просто тану.

– А твій голос журавлиний,

А краса - та я мовчу.

Ах любов, я твій єдиний,

І бути лиш твоїм хочу.

– Дякую.

– Прощаю.

– За що прощаю?
– тривожно.

– За все, що робила ти,

Погано і необережно.

– І я, за довгу пропозицію,

Бути твоєю зіркою.

І що тягнув віком,

Щоб я була твоєю дівчиною.

4

Ах,любов і все ура,

Як би відьма не ще одна.

Була: краля й мура…

А тепер все кінчено,

Ах, заплачу, ні зтерплюся,

Із сумного стану.

За любов і за життя помолюся,

І піду як не я.

Відьма біла й вже проклята,

Звати її Лора.

Та приворожила не та,

З нею я безсила.

Вона чарами його огорнула,

І в пекло ледь не забрала.

Його приворожила,

А мені сказала:

– Іди не псуй пейзаж, ах.

Вже не полюбить він тебе.

– А ти вугілля й сажа,

Ти на шляху моїм не перша.

– На що ти натякаєш,

Вбити мене хочеш?

Мене ти уникаєш.

Чому під ніс щось шепчеш?

– Прочитала заклинання,

Щоб чари було знято.

Добрих сил закликання,

В Іванове свято.

– Чари знято, відьму вбито,

Все як у раю.

І на зло закляття збито,

І відьма вийшла із гаю.

Вітрами вила,

Злістю кричала.

Силою мене в сторону кидала,

А я мовчала і тихо ридала.

Та мій хлопець прийшов,

І відьмі сказав:

– Я зайшов в чари й вийшов,

І не повернусь по вік.

Ти послухай заклинання:

Сили швидко прибувайте,

Бо це пелостор заклинання.

Душі сили побажайте.

– Відьма щезла, дух пропав,

Де вина тому хто ловив гав.

І тому хто заклинання не знав.

І разом ми знову!

5

Лист (мій)

Проблеми в горі, горе-горе.

Та горе це мені,

Сліз в мене море-море.

Погрози летять на мене,

Все говорять, що не лінь.

Вибиваю горе зла з себе.

Все кінчаю амінь.

Лист (Арема)

Ах, і мені без тебе тяжко,

Не розповідаю про тебе.

Та правди втримати важко,

Ледь не видавлюю її з себе.

Та хлопці бити хотіли,

Бо мовчав я про тебе.

Вони про це мріяли,

І я здався - розповів.

Лист (мій)

Ах, мені б твої біди,

А то сварки, бійки.

Що зараз за люди,

Ах, не люди, а зло.

Не маю вже друзів,

Сумно мені.

У колоді тузів,

Тісно дамі.

Лист (Арема)

Ось і мій теж час,

Друзів не маю.

Та то мій час згас,

І в думках літаю.

Сумую за тобою,

Тяжке життя у в’язниці.

Вийду ціллю будь-якою,

Передавай привіт сестриці.

Лист (мій)

Я знаю, ти невинний,

То відьма Лорія зробила.

Я знаю ти був зачарований,

То відьма Лорія любила,

Але погано вчинила.

І я сумуючи чари візьму,

Щоб в’язниця тебе не погубила.

Це буде правильно по-моєму.

Лист (Арема)

Ні ні ні, не гріши по вині,

В’язниця не мине.

Не роби добро, злом мені,

Бо в світ зла винесе.

Ось і друзі вже в раю,

Померли в горі.

Поховані в гаю,

На високій горі.

Лист (мій)

Світ магії сильніше,

Відьом повен світ.

Повертайся вже скоріше,

Прийшов радісний звіт.

Та горе наступило,

Я почарувала.

Мене бажання полонило,

А про звіт не знала.

Лист (Арема)

Все твоя душа в пеклі,

Не мине нещастя.

Та знайома відьма Лілі,

Побажала щастя.

Одне бажання виконає,

І я загадав, щоб ти потрапила в рай.

Хоча відьма щось знає,

Та то моя хрещена фея.

6

Все чарівно і погано,

Бо волі вже немає.

Магією вчинила я не гарно,

І тепер біда.

Ах, як схожа я на Віку -

Відьма, що в раю.

Не знати спокою до віку,

Навіть не сидячи на обриву краю.

В дзеркалі часто бачу відьму,

Відьму Віку.

Та я вічно проклинала тьму,

І проклинатиму до віку.

Чим я схожа на ту відьму?

Коханням до одного хлопця?

Порадіти б щастю моєму,

Як би воно було справжнє.

Може в мене таке ж біле волосся, Чи очі такі голубі.

Чи губи тонкі і красиві,

Віка, що я зробила тобі?

Чому ти на мене схожа?

Але в душі пекельна, зла,

І зовсім не гожа.

І забута в світі ти.

Піти змінити імідж,

Грати в карти, в казино,

Грати в покер, в бридж,

І не пити більш вино?

Змінити одяг на дизайн,

Щоб не було ні в кого такого одягу, Одягу від фірми «Лайн»,

І взуття від «Гу-гу».

Ні в дзеркалі вона ж,

Та вже чорнява я.

Може то дзеркальний міраж,

Бо вже й рукою махає.

Чи галюцинації від нервів,

Нервувала, коли воювала.

Куди той світ мене вів,

Чому я плакала?

Тепер я сильна,

Сильна й віруюча в диво.

Тепер я пильна,

І спостерігаю за всіма

Бо я знаю зло це сила.

І тут з дзеркала діалогом:

– Яка сила - мила?

– Ти розмовляєш?

– Ні мовчу.

– Ти мене чуєш?

– Так. Ти не лякайся.

– Так це була ти!

А я вже думала, що я,

І всі мої мети

Не допомагали.

– Я прийшла сказати,

Що я вже в пеклі.

Можеш не заздрити,

Я тепер в зла тлі.

Що мені робити,

Я не хочу так?

Не можу мріяти,