Ягнятко

Тепер я лежав бля нг з наведеним мен в голову пстолетом. Проте вона зовсм не була схожа на холоднокровного вбивцю - руки тремтли, оч виказували сильне хвилювання. Палець то притискався до гачка, то розслаблявся. Вона вагалась.

З коридору почувся вибух та стукт чобт. Незнайомка кинулась до балкону, який виходив на пожежну драбину. Не встиг я пдвестися, як на кухню вврвалось деклька бйцв спецпризначення. З ними був той самий представник телекомпан, з яким я напередодн мав бесду в слдчому золятор.

– З вами все гаразд?
– запитав вн, подаючи руку.

Тим часом вс раптов гост метушилися по квартир, обшукуючи чи не сховався ще хтось.

– слд простиг, - сказав одягнений в бронежилет та шолом боць.

– Швидко на вулицю, потрбно оточити периметр.
– наказав нший в такому ж спорядженн боць, мабуть, каптан.

Обтрусившись я потис руку представнику.

– Вчасно ми поспли, - сказав вн.

– Хто це був?
– проходячи до тями, запитав я.

– Опозицйний Альянс, - спокйним тоном вдповв представник.

– Тобто?

– За вами послали вбивцю, щоб прибрати не допустити вашо участ в шоу.

– Але вона зовсм не була схожа на вбивцю. Вона намагалася щось сказати... навщо комусь мене вбивати, це ж безневинне шоу.

– Невже ви не розумте, - з переконливим голосом вв вн, - вони найбльше ненавидять мас-меда, вважаючи його одним з основних гвинтикв так звано видумано ними "системи". Лише минулого тижня було деклька терактв на газетних фабриках "Нова" - звдки мен було про це знати, якщо така нформаця рдко даться оголосу.

– хто зна, скльки ще жертв понесе хня дяльнсть, - продовжував вн.

Вн пдсунув мен кухонний стлець налив склянку води.

– Випийте. Вам прийшлось багато пережити за такий короткий час спвпрац з нами. Тож я вд мен кервництва прошу нас вибачити сподваюся наша домовленсть ще в сил?
– Наче в мене був вибр, запитав вн.

Я на секунду замешкався побачив у його пильному погляд щось насторожуюче, навть, зле. Хоча я й ранше особливо симпат до ц дволико людини не вдчував, особливо в суд, коли вн представив, як пску морського, нових мох мотивв версй причини вбивства пана продюсера. Дапазон яких охоплював вд класово нервност аж до шпигунства та працтва для телекомпанй конкурентв. Можливо моя пдозрлсть до нього лише наслдок упередженого ставлення.

– Так, звичайно, - швидко сказав я, - коли почнуться зйомки?

– Думаю, чим швидше, тим краще. Погуляйте десь завтра, ми установимо в квартир камери та нше обладнання для зйомок. За безпеку не турбуйтесь вас патрулюватимуть бйц спецпризначення, - прямуючи вже до виходу, говорив представник.

– До реч, як вам вдалось заручитись пдтримкою бйцв спецпризначення звдки ви дзналися, що в квартиру вдерлись?
– зрештою не витримав я поставив, мабуть, не зовсм доречн питання.

Вн посмхнувся як давно завчену фразу промовив:

– Наша влада дба про безпеку та спокй наших громадян.

Вн пшов. За вкном стояв фургон бйцв спецпризначення.

Ось уже другий день я живу пд наглядом Старшого брата, який, хба що, крм кутка унтазу не загляда за мом життям своми опуклими лнзами з стель мо обител. З кожного виходу будвл патрульн внутршнх вйськ, ще й телевзйна служба переслдувала по вулицям мста, привертаючи багато уваги до мо скромно особистост. Спокйне життя було перервано на невизначений термн.

Я вже не вдчував, я був переконаний, що тут щось не чисте. Я догадувався, що влада контролю й ЗМ, але щоб настльки? Я був у невдомост, що такого важливого в цьому шоу? Яким чином воно могло стати пдрунтям для додаткових непорозумнь влади та опозиц? Зрозумло, чому опозиця пдрива нформацйну дяльнсть таких газетних магнатв, як "Нова". Це справд, чтко злагоджений, завуальований пд незалежний ресурс новин, пропагандиський апарат чинно влади. Але дурне телевзйне шоу, яке не несе особливого мисленнвого навантаження на так безтурботн голови наших громадян, принаймн працевлаштованих, просто не може вплинути на полтичне життя крани. Не знайшовши жодного адекватного пояснення всьому цьому, я виршив чекати, що буде дал.

А дал не було нчого. Я не мав бажання сплкуватись н з ким, навть, з своми деклькома друзями. Я х просто гнорив. Не знаю, можливо, щоб не втягувати х у цю дивну катавасю, а можливо, щоб захистити себе вд всх цих цкавих обивателв, для яких я став черговою цирковою потворою з теле-ящика.

Умовне ув'язнення тльки все ускладнювало. Я няк не мг розслабитись сконцентруватися на свох "екстрасенсорних" здбностях. Розвинувся постйний головний бль та паранодальний стан. Можливо, моя поведнка вже викликала пдозри в людей, як сидли по той бк камер пильно стежили за всма моми змнами. Можливо, вони вважали, що я не той, хто потрбен мене треба позбутися, запроторити на нари. Дивно, та нхто не втручався у цю жахливу по-телевзйному невеселу рутину, навть, зважаючи на мою соцальну апатю та мою абнегацю до всього навколо. Днем за днем сумнви зростали. Адже в перший останнй раз пророцтво було не зовсм точним , мабуть, скидувалось на стан афекту. Някий я не провидець, а простий прибиральник. дине, що думки про роботу прибиральника викликали, навть, ностальгю бажання повернути час назад.

Я прийшов до тями, лежачи на дошках вдивляючись у зоряне небо ноч. Рзким рухом мене звели на ноги. Повяло холодним втром. Я був на причал, за десяток метрв простягалось плесо напвстоячо рки. Багато шуму гамору. Незнайом люди оточували дерев'яний постамент, на якому хитаючись стояв я ще один чужинець навпроти мене, який щойно з'явився в мому пол зору. В мо руки було всунуто зброю. Якись низькорослий чоловк побг до мого суперника вручив йому здоровезний пвтораметровий меч, схожий на середньовчний клеймор з якогось фльму про Артура, круглий стл та лицарство. Сам вн був у вдповднсть свому мечу, довготелесий, щонайменше двох метрв у висоту з горами м'язв, як виступали з-пд його накладних пластинчастих обладункв, обшитих шкрою. Коротун, який вручив нам зброю, щось кричав, але через гул навколо та гудння в голов я нчого не розбрав. Потм сприйняття поверталось до мене. Я почав розбирати, що натовп викрикував "Авар" та лайку, яку я чув лише в наших примських нетрях. Проте серед багатоголосого "Авар" доносилось поодиноке "Брут".

В мох руках теж був меч. Не таких розмрв, як в мого суперника, та все ж не менш смертельна зброя. Встря, на зразок японських мечв-катан, було загнутим вгору, рукв'я було достатньо великим, щоб охопити його обома руками. Зробивши ним клька махв, я вдчув приплив сил був готовий до дй свого супротивника.

"Лицар" кинувся в мй бк. Я спритно ухилився вд його першого удару. З кожним його випадом у мй бк народ шаленв, викрикуючи какофоню з мен "Авар". Та мен чхати, якщо Авар улюбленець публки, я спробую зробити все, щоб розчарувати. Довелось метнутись з одного боку в нший ц вбого арени, дошки яко здавалось прогнуться трснуть пд тобою будь-яко мит. Я ткав ткав вд свого переслдувача з думкою, що рано чи пзно вн виснажиться вдкриться. Свист та лайка невдоволених пдсилювалась, вони хотли хлба та видовищ, а не жалюгдних наздоганялвок.

Гора з м'язв почав втомлюватись момент настав, вн вдкрився. Здавалось, один смертоносний удар по череву результат визначено. Та затуплений меч лише пробив черевну пластину захисту Авара, лишивши кривавий слд, так не спустивши йому тельбухв з очеревиною, як те задумувалось. Навпаки, вн збсився, як пдстрлений вепр на полюванн. Сказ керував ним, крик переляку та жаги до життя ринув потоком з його горла, лише ударом рукв'ям свого клеймора вн повалив мене горлиць. Цей маневр зайняв одну секунду, за наступну мало виршитись мо життя - здоровезний меч набирав розмаху, щоб встрям наколоти мою голову, як оливку на зубочистку. В цей момент, здалось, що швидксть думки стала повльншою за дю, мпульс, який пронизав тло заставив ухилитись все мо ство вд скорочасно гибел. Шалений лам дерева та трсок полетв з мсця, де щойно була моя голова, дворучник мцно глибоко ввйшов в нещасну арену. Одним стрибком я опинився на ногах. Ха! Тепер я буду диктувати умови смерт, смерт Авара. Ударивши його в бк, поки той намагався витягнути свй меч, вн повалився до долу. Даметрально протележна ситуаця, чи не так, Аваре, подумав я з певною претензйнстю. Ось мо лезо розтина повтря з кожною пкосекундою наближа гдну смерть Авара.

Звдки цей бль чому я перестав вдчувати пд собою пдлогу? Погляд на зор, на встромлений клинок Авара в мою не захищену гомлку, який той звдкись вихопив, поки я замахувався свою катаною. Фатальна помилка. Я падаю, наче вчнсть, аж поки, спочатку в череп, а потм в мозок не входить лезо дворучника, який стирчав позаду мене з постамента клято арени. Крик "Авар". Зор кудись погасли, пустота...

Мене знудило. Я лежав на кафел сво кухн, промння обднього сонця затулила мертва камера з таким же мертвенно мовчазним оператором. Звсно, заради крупного плану знмальна група пометушилась, а про медичну допомогу думати було нколи.