Ягнятко

Дан новини викликали в мене змшан вдчуття. З одного боку, мо здбност були остаточно доведен, з ншого - це вбивство можна було попередити. Враховуючи, яку владу вплив ма телекомпаня, вони могли завчасно прихати на мсце злочину згдно мох вказвок про мсцевсть зупинити злодяння. Та де там! м був потрбен доказ, переврка точност мого видння. Що ми, звичайн люди, для таких азартних гравцв, як шоу-мени. Як завжди, хлба та видовищ. Не здивуюсь, якщо вже взято нтерв'ю у слдчо групи та отримано вс найвдалш кадри з мсця вбивства бдолаги-жертви бравою знмальною групою режисера Асафата. Одне шкода, що людям нколи не буде вдомо про закулсся вс ц дефляди.

Ан вперше, ан вдруге мен не вдалось точно побачити стинно картини. Можливо, уява спотворю сприймання фактв такими, як вони , створюючи деалзовану картину бачення майбутнього. Навть, якщо це криваве вбивство, мозок робить його бльш осмисленим, романтизованим, фабулюючи на тонкй, крихкй гран мж снами, мареннями та спогляданням дйсност, як той канатоходець над пррвою з жердиною в руках. Якби ж тльки бльше розумти, що вдбуваться в наших головах? Чому саме зараз в мене вдкрились ц здбност? Де вони були в дитинств, юност чи зрлост? Невже тепер з цим прийдеться жити решту життя? Що ж, тепер шоу набуло певного вдтнку, криваво-багряного забарвлення з повною абнегацю кервництва до людських життв.

В клнку доводилось здити, як звичайна людина, на метро разом з спецагентом. Звсно, за ручку вн мене не водив, але вн завжди був десь позаду мене. Часто я уявляв, як вн спозира за мою особою з-пд свого фетрового капелюха, прораховуючи кожний мй крок прикидуючи, чи часом не збираюсь драпанути покнчити з всм раз назавжди. Проте, коли я повертав голову назад, вн не виражав някого зацкавлення мою персоною, просто ще одна людина у вагон позда, яка наче теж ма сво справи та турботи. Але я знав, дина його турбота це мй захист. Не раз я бачив на його пдтяжках кобору з пстолетом був впевнений у його вправному володнн зброю. Дивувало, як можна стати таким, не виражаючи жодних звичних емоцй? Частина навколишнього нтер'ру тльки.

З кожним днем я вдчував, як повертаються мо сили, як фзичн, так душевн. Алкоголь мен був заборонений лкарями, наче вн вплива на когнтивн здбност може дисбалансувати мо здбност. Його мен не вистачало найбльше. Не те, щоб я ранше часто зловживав, але псля робочого дня пнта холодного пива завжди розслабляла, не говорячи вже про склянку вск з содовою. Тепло алкоголю згрвало тло душу, особливо осннми та зимовими вечорами. Тож враховуючи вс зауваження лкарв, для мене було несподванкою, коли мй "тлоохоронець" раптом навдався в мою частину апартаментв з надпитою пляшкою вск та двома склянками. Особливо вн нчим не вирзнявся, був таким як завжди, хба що з певним розслабленням на обличч.

– На, тримай, - вн простягнув склянку налив вск, дал св у шкряне крсло, вдпив вск поставив склянку у пдстаканник.

– Мене завжди дивувало, як люди створили таку систему?
– раптом почав вн, нахилившись поближче до мене впвголоса продовжив, - дбаш про державу держава дба про тебе. Ось ти схожий на мене. Я теж починав з самих низв. Будучи звичайним рядовим солдатом, я не мг уявити наскльки мо послуги потребуватиме держава зараз. Тепер твоми здбностями зацкавлений уряд, як ти вже помтив.

– Я не зовсм розумю про що це ти?

– Намагашся продовжувати прикидатись дурнем, сподваючись, що рано чи пзно все це омине тебе все буде, як завжди? Повр мен, ти не перший в цй програм, - вн посмхнувся.

– з такою безглуздою назвою "Ягнятко", - наче до себе сказав вн.
– Одного з таких, як ти мен теж доводилось охороняти. Але чомусь вн злетв з катушок набагато швидше, нж ти. Слабак.

Вн вдпив з свого келиха продовжив:

– "Ключ до глобального несвдомого людства", як виразився Мнстр масово нформац.

Звсно, в мене завжди були думки про те, що без урядового втручання тут не обходиться. Так, як не обходиться все наше життя. Тож мен здавалось, що це була формальнсть, з якою мириться кожен, хто пов'язаний з можливстю вплинути на думку суспльства. Особливо, якщо це стосуться телебачення. Проте в деякй мр цей спецагент, мен якого я не знаю навть псля всього, що трапиться дал, був правий. Поява опозицонерки в мой квартир слова спочатку посяли страх за життя. нстинкт самозбереження говорив, роби так як ма бути не пливи проти теч.

Я, як губка, поглинув усе, що сказав мен представник телекомпан, не бажаючи пддавати сумнву, бо вс знають, мабуть, вже на пдсвдомому рвн, наскльки фатально бути скептиком у цьому свт. хня правда була для мене цнншою за правду здорового глузду.

Хвиля розумння всього, що вдбуваться вдарила мене, як корабель у шторм перевернула мою свдомсть. Я був злий, злий швидше на себе. За свою тупсть, страх слдування правил. Все було настльки очевидно, що тепер цей бсв спецагент мен це просто тика в оч, не переживаючи за наслдки, за секретнсть. Вн зна, я вже в безвиход. Нкуди ткати, фнал вже не за горами.

Псля хвилинного мовчання, вн знову подивився мен в оч сказав:

– Не злись на мене, друже.

– Я тоб не друг, - з злстю сказав я.

– Не гарячкуй. Мен було наказано захищати тебе не входити у вербальний контакт. Але так не цкаво нести службу. Ти не уявляш, скльки задоволення приносить, коли у звичайного посполита забрати вру у сво недаремне снування, здавалось в м'я процвтання держави з пишними душороздираючими лозунгами, що постйно доносяться з соцальних реклам. ми сам обрали цей шлях, бо так простше. Свй обов'язок я виконав. Звсно, ти можеш мене здати, але тод ставлення до тебе змниться. Вони знатимуть, що тоб вдомо забагато. Помстять в якусь клтку ти будеш остаточно пддослдним кроликом. А для замилювання очей масам подадуть, як "учасник вилетв, через недотримання правил" будуть брати ще ще нових учасникв, поки шоу не поб' вс можлив рейтинги навть бльше того не почне падати його популярнсть, бо, що таке металюди з екстрасенсорними здбностями, вчорашнй день, нчого нового чи незвичного. тод суспльство стане на пороз ново ери...

Вн почав смятись в голос, страшно фальшиво.

– Ну все, досить з тебе. Тоб потрбно виспатись. Завтра летимо в гори для продовження зйомок. Думаю, це пде тоб на користь, - вн все самовдоволено посмхався. Трохи похитуючись, вн вийшов, зачинивши за собою двер.

Склянка з вск так була в мене всю цю кляту розмову не надпитою. Одним махом я перехилив впав на лжко. Нчого не хотлось, а особливо вникати у все сказане ним. Але потрбно, дуже, визначити для себе, що робити дал. Та нчого в голов не хотлось зв'язуватись докупи. Я заснув, залишивши проблему завтрашньому дню.

Ми прибули пзно вноч на територю закинутого грського тартаку. Втома псля поздки не давала ншого виходу, як впасти заснути. На просторй полонин на нас очкував вже розбитий табр з шести наметв розташованих буквою "Г". Чотири намети практично впритул примикали до лсу, наче вони виросли з нього, будучи зеленими непримтними з фронтального ракурсу наметового табору.

З табору до нас наблизилось тро людей. На них був одяг кольору хак. Проте один з них чимось особливо вирзнявся, може манерою поведнки: вн шов впевненим кроком, випереджаючи на пвметра свй супровд, погляд у нього горв, як це бува в людини, яка ма почати розмову з якихось пафосних словечок чи доречного жарту. Вн пдйшов поближче я в ньому впзнав режисера Асафата, вн звернувся до мене: