Біблія /Библия
Шрифт:
3 Я ж бо й сам був у панотця мого любимою дитиною, й неначе єдиною у неньки моєї.
4 І вчив мене панотець і мовляв менї: Вдержуй слова мої в серцї; допильновуй наказів моїх і жий (щасливо).
5 Набірайся премудростї, набувай розуму; не забувай сього й не відхиляйся від речей з уст моїх.
6 Держися її, а буде вона охороною тобі; люби її, а буде вона обороною твоєю.
7 Головна се річ - мудрість: здобувай премудрість, і всїм, що маєш, набувай розуму.
8 Над усе цїнуй її, а вона підійме тебе високо; вона до
9 Вона вінцем ласк з'украсить голову твою, - придбає тобі пишний вінок.
10 Слухай, сину мій, і приймай слова мої, а умножаться лїта життя твого.
11 Я тебе наставляю на дорогу мудростї, проводжу тебе по стежках незаблудних.
12 Пійдеш ними, - не тїсно нозї твоїй буде, побіжиш - і не спотикнешся.
13 Держись цупко моєї науки, не занедбовуй, допильновуй її, бо вона життє твоє.
14 Не ходи стежкою безбожних і не любуйся дорогою лихих.
15 Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо;
16 Бо вони й не заснуть, як щось лихого не вчинять; сон покине їх, як не підставлять ноги кому небудь;
17 Бо вони їдять хлїб беззаконностї, а вино попивають (з добра), що насильством придбали.
18 Стежка праведних - се та зоря, що зорить рано вранцї, і сьвітить яснїйше та яснїйше аж до повного дня.
19 А путь безбожників - темна темрява; вони не знають, де їм доведеться спіткнутись.
20 Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю;
21 Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій серединї в серцї твойму.
22 Бо життє вони для того, хто їх знайде, і здоровлє для всього тїла його.
23 Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, чим живемо.
24 Відкидай від себе лукавство уст, і зрадливість язика держи оддалїк від себе.
25 Очі твої нехай просто позирають, і війки твої нехай справляються впрост навперед тебе.
26 Обдумуй стежку ногам твоїм, і всї ходи (вчинки) твої нехай будуть постійні.
27 Не звертай нї праворуч нї лїворуч, і держи твою ногу від зла далеко.
Приповiстi 5
1 Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
2 Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;
3 Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
4 Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й госїЂрі, як той меч обосїчний.
5 Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
6 Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
7 Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
8 Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
9 Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10 Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда
в чужий дом не переходили.11 Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -
12 Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;
13 Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
14 Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!
15 Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
16 Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17 Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18 Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
19 Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20 Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
21 Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.
22 Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.
23 Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.
Приповiстi 6
1 Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, -
2 То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.
3 Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, - бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;
4 Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати - війкам твоїм;
5 Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.
6 Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
7 Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;
8 А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.
9 Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?
10 Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;
11 А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.
12 Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;
13 Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;
14 У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.
15 За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку.
16 От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:
17 Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
18 Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
19 Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.
20 Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
21 На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
22 Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: