Біблія /Библия

22 Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.

23 Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.

24 Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.

Приповiстi 19

1 Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.

2 Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.

3 Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.

4 Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.

5 Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.

6 Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.

7 Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.

8 Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий - находить добро.

9 Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне.

10 Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї - старшованнє над князями.

11 Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його - вирозумілість на проступки.

12 Царський гнїв - як би рик лева, а його ласкавість - мов роса на зелень.

13 Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча.

14 І дом і майно - спадщина по родителвЏх, а розумная жона - від Господа.

15 Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.

16 Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.

17 Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.

18 Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.

19 Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.

20 Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.

21 Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.

22 Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.

23 Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.

24 Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.

25 Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного - він ще порозумнїє.

26 Хто батька нехтує й матїр проганяє, - той син ледачий й безчесний.

27 Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.

28 Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.

29 На зрадливих готові суди, а на тїло безумних - удари.

Приповiстi 20

1 Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.

2 Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.

3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.

4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.

5 В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.

6 Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?

7 Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.

8 Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.

9 Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?

10 Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.

11 Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

12 Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.

13 Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.

14 Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.

15 Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.

16 Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!

17 Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,

18 Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.

19 Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.

20 Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.

21 Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.

22 Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, - він охоронить тебе.

23 Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.

24 Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою?

25 Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.

26 Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.

27 Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.

28 Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.

29 Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.

30 Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.

Приповiстi 21

1 В руках у Господа цареве серце; як розтоки води, він їх, куди захоче, справляє.

2 В очах у людини путь її здається шляхом правим, Господь же на вазї всяке серце важить.

3 Як хто чинить правду й правий суд, се подобаєсь Господу більше, нїж жертва.

4 Дивитись на людей високом згорда оком і серцем надутим - се гріх.

5 Гадки трудящого змагають до багацтва, а хто поквапний, терпить недостачу.

6 Надбане добро язиком льживим - се проминаючий подих, се погибельні сїти.

7 Насильство злюк лихих саме їх погубляє, вони зареклись, не хоронити справедливість.