Біблія /Библия
Шрифт:
12 Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
13 Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
14 Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
15 В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.
16 Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.
17 Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
18 Попереду погибелї
19 Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
20 Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
21 Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
22 Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.
23 Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
24 Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
25 Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.
26 Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
27 Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.
28 Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
29 Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
30 Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.
31 Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
32 Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.
33 У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.
Приповiстi 17
1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6 Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.
7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8 Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9 Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.
10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11 Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14 Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15 Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота
Господеві.16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21 Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
22 Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
24 В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
25 Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
27 Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28 І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
Приповiстi 18
1 Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.
2 Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.
3 З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.
4 Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.
5 Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.
6 Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.
7 Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.
8 Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.
9 Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.
10 Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.
11 Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.
12 Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.
13 Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
14 Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?
15 Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.
16 Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.
17 Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.
18 Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.
19 Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.
20 Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.
21 Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти рее плоди його.