Біблія /Библия

22 Слухняним батьку будь, що від него родився, не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька.

23 Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки.

24 Отець праведного веселиться, і хто мудрого вродив, радується ним.

25 Нехай же радїє й твій отець, і ненька, що тебе зродила, нехай веселиться.

26 Оддай менї твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.

27 Блудниця - се глибока пропасть; тїсний колодїзь - чужая жінка;

28 Мов харцизяка, вона засїдає, й намножує між людьми переступників.

29 У кого зойки? у кого стогін? у кого сварка? у кого горе? хто ранить без причини? в кого червоні очі?

30 У тих, що при винї седять довго, у тих, що в напитках дошукуються аж гущі-приправи.

31 Не призирайся вину, як у кубку грає, як гарно сьвітиться й легко осїдає!

32 Опісля воно укусить, як гадюка, мов гаспид-василиск, отрути впустить.

33 Очима будеш ти на жен чужих дивитись, і серце в тебе розворотне промовить,

34 І будеш ти, як той, що дремле серед моря, мов той, що в горі спить на щоглї;

35 Били, мовляв, мене, а мене не болїло, товкли мене, я ж того не чув; як розбуркаюсь, то знов почну того ж шукати.

Приповiстi 24

1 Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,

2 Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.

3 Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,

4 Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.

5 Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.

6 Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.

7 Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.

8 Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.

9 Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота.

10 Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.

11 Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?

12 Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.

13 Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:

14 Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.

15 Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,

16 Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погont бель.

17 Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;

18 А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.

19 Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,

20 Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.

21 Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,

22 Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає?

23 Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано.

24 Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;

25 Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.

26 Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.

27 Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.

28 Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?

29 Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.

30 Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:

31 Дивлюсь - терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.

32 Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:

33 Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго - згорнувши руки, полежиш, -

34 Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя - мов чоловік оружний.

Приповiстi 25

1 І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:

2 Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів - розвідувати дїло.

3 Як неба висота й землї глибина, так серце у царів - невідоме.

4 Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:

5 Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.

6 Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;

7 Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.

8 Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?

9 Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,

10 Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.

11 Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.

12 Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.

13 Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.

14 Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.

15 Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.

16 Коли знайћаЈов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.

17 Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.

18 Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.

19 Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.

20 Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.

21 Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;