Біблія /Библия
Шрифт:
22 Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.
23 Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.
24 Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.
25 Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.
26 Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.
27 Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою.
28 Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що
Приповiстi 26
1 Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.
2 Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.
3 Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.
4 Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.
5 Не вt siдказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.
6 Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.
7 Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.
8 Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме - дурневі віддати шану.
9 Що в пяного в руцї колючая тернина, - те приповість ув устах дурного.
10 Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.
11 Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.
12 Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.
13 Лїнивий каже: "Лев на дорозї! лев на царинї!"
14 Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун - на свойму ложі.
15 Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота.
16 Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають.
17 Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других.
18 Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть,
19 Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: "Я тільки жартував!"
20 Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, - втихне ворожнета.
21 Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.
22 Слова підшепника - як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.
23 Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.
24 Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.
25 Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.
26 Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.
27 Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.
28 Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.
Приповiстi 27
1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.
3 Важке каміннє,
а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.
8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9 Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10 Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11 Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї зло siіцї відказати.
12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;
16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,
20 Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.
21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22 Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.
23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24 Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?
25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26 Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.
27 Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Приповiстi 28
1 Безбожник втїкає й тодї, як нїхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.
2 Коли край одступить від закону, тодї в йому много старших, а з одним розумним і тямущим мужом - він довговічен.
3 Убогий чоловік, що вбогих оббирає, - се ливень проливний, що хлїб на нивах змиває.
4 Відступники від закону безбожних вихваляють, а ті що певнять закон, - гнїв на них мають.
5 Ледачі люде не розуміють правди; хто вірен Господу, такий на все розумен.
6 Лучший той злиденник, що непорочен ходить, нїж багатир, що кривими путьми ступає.
7 Додержуєш закон, - розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, - отця твого соромиш.