Без права на реабилитацию. Часть 2

приводу сьогоднішнього стану висвітлення в Україні новітньої віт-

чизняної історії.

Народна мудрість гласить, що лише та нація, та держава, яка шанує

своє минуле, гідна благополучного майбутнього. Історія є своєрідним

заповітом предків наступним поколінням, уроком на майбутнє. Саме

тому переважна більшість наших громадян сприйняли прийнятий

Верховною Радою України Закон України «Про увічнення Перемоги

у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» як вияв поваги держави,

усього суспільства до своєї історії, як прагнення дотримуватися

історичних традицій українського народу – зберігати пам’ять про

захисників Вітчизни, її творців.

На жаль, в останні роки під гаслом необхідності відновлення

історичної справедливості, переосмислення нашої історії, її нового

бачення розгорнулася кампанія по «переписуванню» історії України.

«Новатори» від науки і політики на догоду сучасній політичній

кон’юнктурі і зарубіжним радникам – консультантам довільно тлумачать

історичні події, грубо перекручують істину, механічно змінюють

плюси на мінуси і, навпаки, нав’язують «нову концепцію» української

історіографії.

Особливій ревізії піддається радянська епоха та її доленосний

період – Велика Вітчизняна війна. У багатьох академічних виданнях,

вузівських і шкільних підручниках, художніх творах, кінофільмах, через

засоби масової інформації ці роки подаються як період суцільних

репресій, «тоталітаризму і диктатури», «гулагів», «голодоморів» тощо.

Події Великої Вітчизняної війни висвітлюються у викривленому вигляді,

замовчується або відкидається вирішальний внесок Радянського Союзу

в Перемогу над фашизмом та історичне значення самої Перемоги,

спотворюються складові Перемоги – героїзм воїнів і трудівників тилу,

патріотизм і дружба народів Радянського Союзу.

В той же час без достатніх аргументів, нерідко всупереч історичній

правді широко висвітлюється діяльність Організації українських

націоналістів та її озброєних формувань – Української повстанської

156

армії, героїзуються ті, хто свідомо співпрацював з фашистами і чиї

руки заплямовані кров’ю тисяч вбитих і замучених ними ні в чому не

винних наших громадян.

Такий підхід не має нічого спільного з принципами наукової та

історичної правди, закриває дорогу новим поколінням до знання

минулого нашого народу, веде до формування нігілістичного ставлення

до життя та діяльності старших поколінь своєї Вітчизни, деформує

духовність.

З огляду на викладене і у зв’язку з наближенням 60-річчя

визволення України від гітлерівської Німеччини та 60-річчя Перемоги

над фашизмом ми заявляємо: спільними зусиллями суспільства і держави

треба припинити фальсифікацію новітньої вітчизняної історії .

З цією метою:

Органи державної влади і місцевого самоврядування мають

забезпечити безумовне виконання Закону України «Про увічнення

Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», відповідних

указів Президента України, Постанови Верховної Ради України від 23

травня 2003 р. щодо необхідності правдивого висвітлення вітчизняної

історії, посилення патріотичного виховання молоді на кращих героїчних

і трудових традиціях свого народу;

Міністерству освіти і науки України, профільним науковим

установами з метою об’єктивного висвітлення вітчизняної історії, подій

Великої Вітчизняної війни внести відповідні зміни у навчальні програми

загальноосвітніх шкіл та спеціальних навчальних закладів, оголосити

конкурс на кращі підручники з історії, залучивши до їх підготовки

вітчизняних фахівців.

Ми закликаємо керівників навчальних закладів, ветеранських

і молодіжних організацій налагодити конструктивний діалог і плідну

співпрацю, спрямувавши спільні зусилля на посилення героїко-патріо-

тичного виховання молоді.

Ми звертаємося до журналістів, керівників засобів масової

інформації усіх форм власності ,працівників освіти і культури: при-

слухайтеся до нашого заклику, пропагуйте справжню, а не перекручену

політичною кон’юнктурою правду про вітчизняну історію, про життя

старшого покоління – ваших батьків і дідів.

Ми, ветерани – творці і свідки новітньої вітчизняної історії,

знаємо: вона була нелегкою і суперечливою, героїчною і трагічною.

Водночас ні одна її сторінка не повинна стертися з народної пам’яті.

Своїм минулим можна пишатися або соромитися. Його можна любити

157

або ненавидіти. Але в жодному разі його не можна забувати, фальси-

фікувати, переіначувати.

Дорогі співвітчизники! Не будьте байдужими до своєї історії, до

прожитого і зробленого Вами, не дозволяйте неправдиво висвітлювати

своє власне життя! Боріться за те, щоб у пам’ять наших нащадків була

закладена свята правда про нашу Вітчизну та її творців.

Учасники слухань

16вересня 2004року

158

РАЗДЕЛ ВОСЬМОЙ

МЕЖДУНАРОДНАЯ ОБЩЕСТВЕННОСТЬ ОСУЖДАЕТ

АПОЛОГЕТИКУ БАНДЕРОВЩИНЫ

Президенту Украины В .Ющенко

Председателю Верховной Рады Украины В .Литвину

Премьер – министру Украины Ю .Еханурову

Послу Украины в Польше

Организации ветеранов Украины

Товарищество памяти жертв Организации украинских нацио-

налистов и родственников загубленных поляков от человеко-ненавист-