Без права на реабилитацию. Часть 2

словосполучення «злочини УПА» пишете у лапках, неначе ці злочини –

лише видумка «недругів ОУН-УПА». Невже Ви не знаєте зізнань отих

16-літніх волинських хлопчаків (родина Подолець), яким ОУН Бандери

надала необмежену владу над людьми, наділяючи їх членством у

боївках «Служби безпеки», хлопчаків, котрі в потилицю стріляли

колишнім радянським полоненим, душили їх путами і вкидали в

колодязі (пригадайте тільки з архівів колодязь Куровського!). Невже

Ви, Професоре, не знаєте звітів з широкомасштабних «акцій» ОУН-

УПА на Іванову Долину, Гуту Степанську, звітів, які знаходяться в

українських архівах? Ви кажете, що «злочини УПА», це радянська

пропаганда, то невже Ви не знаєте двохтомної фактографічної праці

авторства Владислава й Еви Сємашків, в якій на кожній сторінці

описи жахливих масових, планових, методичних убивств мирного

польського населення Волині й багато прикладів убивств тих українців,

котрі помагали беззахисним поляками схоронитися перед мученицькою

смертю?

Ну, хай Вам – ОУН-УПА-СБ обтяжують радянські, польські й

українські комуністичні автори, але ж є в архівах документи авторства

українця, який 1940 року був посланий на Волинь Андрієм Лівицьким

організувати там протирадянську партизанку, отже документи авторства

послідовника політики Української Народної Республіки. Йдеться про

166

згаданого вже Тараса Бульбу-Боровця. Пригадаю, отже, дещо з тих

документів.

У листі від 25 березня 1943 року до «Крайового Проводу Організації

Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери» (ДАРО,

ф. Р-30, оп. 2, спр. 113, ар. 103-105), його автор, Тарас Бульба-Боровець,

отже не комуніст і не полонофіл (у міжвоєнний період репресований

польською владою в Березі Картузькій), писав: Польське питання. На

згаданій нашій нараді 21.1. 1943 р. ця справа була всебічно обговорена.

Тим часом, замість дотримуватися устійненої тактики, Організація в

останніх днях відкрила для українців ще один фронт – польський.

Пішли в рух сокири і віхоть. Вирубується та вивішується цілі родини

і випалюється польські оселі. «Сокирники» вирубують та вивішують

ганебно безборонних жінок і дітей. У «Відкритому листі до членів

Проводу Організації Українських Націоналістів Степана Бандери» від

10 серпня 1943 року (див. Оборона України від 10.08.1943 р.) той же

Тарас Бульба-Боровець пише: Вже в час переговорів, замість того,

щоб проводити акцію по спільно накресленій лінії, військові відділи

ОУН, під маркою УПА, та ще й нібито з наказу Бульби, заходились

винищувати ганебним способом польське цивільне населення й інші

національні меншини. Тут повторю з цього ж листа: Чи правдивий

революціонер-державник (за такого вважав себе Тарас Бульба-Боровець –

В.П.) може підпорядкуватися проводові партії, яка починає будову

держави від вирізування національних меншин (...) За що ви боретесь?

За Україну, чи за вашу ОУН? За Українську Державу, чи за диктатуру

в тій державі? За український народ, чи за свою партію?

Тарас Бульба-Боровець восени 1943 року був арештований німцями,

але встиг ще написати листа від 24 вересня 1943 року до Проводу

ОУН-Бандери і Головної команди УПА (ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 113,

ар. 100-102), в якому мовиться: Ви узурпуєте собі право на суверенну

всеукраїнську державну владу, до чого як одно з багатьох політичних

угруповань не маєте найменших підстав (...) Ваша «влада» поводиться в

терені не як народна революційна влада, а як звичайна банда. Ви

замість поборювати анархію в країні, самі її збільшуєте своїм ганебним

поступуванням, яке зводиться до варварського мордування безборонних

жінок і дітей національних меншин, палення та грабування їх майна,

чим стягаєте вічну ганьбу на цілий український народ (...) шомполування

й розстрілювання українських селян та палення й грабування їх

майна зробилося вашим щоденним заняттям (...) сьогодні ніхто не

хоче з українцями говорити. Цілий культурний світ через вас трактує

167

українців не як людей, що шляхом революції борються за свою

державу, а як звироднілих варварів і звичайних бандитів (...) так звана

«Безпека» на право і наліво шомполує та катує людей.

Пресовий орган Т.Бульби-Боровця Оборона України, отже неначе

сам Т.Бульба-Боровець, у номері за серпень 1943 року (ДАРО, ф. Р-30,

оп. 2, спр. 15, ар. 6, 7) пише: Пригадайте собі 1941 рік, коли бандерівці

з висолопленими язиками перли за німецьким фронтом і проголошували

«бандерівську самостійну» (...) Що це коштувало Україні? В першу

чергу життя півтора мільйона полонених українців, що на заклик

бандерівців пішли в німецькі руки і яких німота виморила по таборах.

Хто поверне їх українському народові? Бандера, Максим, Ришард Ярий,

чи може інший провід? (...) Що спільного з українською революцією

мають всі бандерівські безправ’я, побої, грабежі, мордування та

вбивства, яких ми є щоденними свідками. Чи існувала коли на Україні

така революційна організація, якої власний народ жахався гірше від

найлютішого ворога, а її членів не називав інакше, як «путярами» та

«сокирниками» (...) мордувала гірше від гестапо або НКВД? (...) А

скільки жертв народу, закутування, або ганебне замучення отих голів

сільських рад, бульбівців, мельниківців, радикалів, старих петлюрівців,