Бомба для голови
Шрифт:
Закон… Що таке закон? Це коли людина знає, що, переступивши його, в будь-якій сфері діяльності (діяльності, повторюю я, а не розмови, помислу, бравади, гри) вона стає правопорушником і її карають у міру суворості, яка приписана тій чи іншій статті кодексу. Пам’ятаєш, якось ти сказала мені «тварюка»? (Правда, це було так часто, що ти могла забути). «Тварюка» — це образа словом. За це тебе могли оштрафувати, і тобі довелося б просити в мене грошей, щоб заплатити в державну казну штраф за порушення закону. Ти зустрілася б з адвокатом, і той став би доводити, що я був невірний тобі, а тому ти й назвала мене тварюкою. Але мій адвокат довів би, що я не зраджував тебе, а навіть коли б ти мене спіймала на зраді, ти могла б — відповідно
…Я перечитав те, що написав сьогодні вранці. Все не те, і все не так. Я люблю тебе, і ти любиш мене, і ми приречені. Тільки я приречений піти перший. Не тому, що я кращий, а ти гірша, просто чоловік завжди попереду, і він приймає перший усю мерзенність цього світу на себе.
Одне безсумнівно: ніколи ще мені не було так спокійно, як тут. І це не солодке почуття помсти: я, мовляв, не винен, а ви мене тримаєте під замком. Ні. Просто в тюрмі знаходиш свободу духу і відходиш від каторжної суєти повсякденності.
Іще я одне зрозумів: я так стомився, що мені навіть не страшно за дітей. Доведеться тобі пригадати стенографію й машинопис. Продаси будинок — це допоможе вам протриматися перші два-три роки. Але ж ти завжди казала, що краще щаслива вбогість, ніж така мука, як у нашому ситому домі.
І все-таки цього листа я надішлю. Тільки не відповідай мені, будь ласка. Нехай діти напишуть мені листи і щось намалюють. Якщо можна, море, і нехай над морем літають птахи…»
— Пане Берг, мою газету цікавить, які причини арешту Люса.
— Причини арешту Люса відомі мені, і я не вважаю за можливе поки що говорити про них.
— Кроне. З «Телеграфу». Ви впевнені у провині Люса?
— Йому пред’явлено кілька обвинувачень.
— У якому саме обвинуваченні ви були впевнені настільки, що прийняли рішення заарештувати Люса?
— Не в інтересах слідства говорити зараз дуже багато… Одне можу сказати: я бачу немало загадок у загибелі Дорнброка, що сталася на квартирі Люса, — відповів Берг.
— Нам би хотілося знати подробиці, пане прокурор. Я представляю телебачення, і мені цікаво, в якому напрямі йде розслідування питання про плівку, яку було передано Люсом редакторові Ленцу.
— Я сам люблю подробиці і збираю їх по крихтах. І коли я наберу досить подробиць, я відповім на ваше запитання.
— Пане прокурор, — зауважив кореспондент телебачення, — ми прийшли на прес-конференцію, а не на турнір дотепності. Наша робота — інформація, і, будь ласка, постарайтеся з повагою ставитись до нашої професії.
— Ви хочете конкретності? Будь ласка. Я нічого не можу повідомити вам нового з приводу плівки Люса, яку Ленц показував по вашому каналу телебачення. Я вивчаю й цю проблему.
— Нам стало відомо, що ви зацікавилися справою болгарського інтелектуала, який емігрував до нас. Чи вдалося вам зустрітися з паном Кочевим?
— Ні.
— Ви хочете добитися зустрічі з ним?
— Звичайно.
— У вас є якісь припущення про день зустрічі?
— В мене є всякого роду припущення…
— Чому ви зацікавилися
втечею пана Кочева? Чому ви шукаєте зустрічі з ним?— У мене є на це свої міркування…
— Як поводиться Люс?
— Тюрма — це не санаторій.
— У пресі промайнуло повідомлення, що Дорнброк загинув не своєю смертю. Як ви можете прокоментувати це повідомлення?
— Спитайте про це автора повідомлення. Від нас подібної заяви не виходило.
— Ви працюєте в контакті з політичним відділом поліції?
— Так, ми періодично консультуємося з майором Гельтоффом.
— Чи можете ви назвати якісь нові імена, що потрапили в сферу вашого розслідування?
— Це передчасно.
— Коли ви маєте намір припинити розслідування й передати справу до суду?
— Дуже скоро. Я сподіваюся, що справа з’ясується дуже скоро.
— В якій мірі міцні зв’язки Люса з лівими, пане прокурор?
— Зараз я вивчаю зв’язки Люса. Всі його зв’язки — з лівими, і правими, і особливо з тими, хто мав з ним контакти як з режисером, коли він робив «Наці в білих сорочках». Більше мені нічого вам сказати, друзі. Я зможу побачитися з вами не раніше як у кінці цього тижня. В ці дні в мене буде багато канцелярської тяганини з оформленням справи…
Берг кивнув головою на крісло і запропонував:
— Сідайте. Ваше ім’я Конрад Ульм?
— Так.
— Ви асистент професора соціології Пфейфера?
— Так.
— Покажіть себе на цьому фото, — попросив Берг, простягаючи Ульму кадр, передрукований з кіноплівки Ленца. — Ось ця машина, бачите? Це ви?
— Так.
— А хто поряд?
— Це Граузнец, це Урсула, я забув її прізвище, це болгарин, який утік… Це… А оцього я не знаю… Він не з наших…
— А машина чия?
— Моя.
— А хто вам запропонував поїздити по місту в цей день?
— Не пригадую. Ми ж тоді вип…
— Випили, випили… Але це не моя компетенція. П’янство за кермом карає поліція. Спробуйте пригадати, хто запропонував вам поїхати з пляжу?
— По-моєму, болгарин… Він захотів подивитися місто…
— Про що він говорив з вами?
— Я ж не знав, що він утече, інакше я уважно прислухувався б до його розмов.
— Він був цікавим співрозмовником?
— Урсулі так здалося. Я з ним щось не дуже розговорився. Він здався мені занадто веселим. Якимось бадьористим. А я не дуже вірю бадьористим. Особливо звідти, з-за стіни.
— Зараз я спробую сформулювати надзвичайно важливе запитання, а ви мені відповісте на нього з усією серйозністю… Через два дні після зустрічі з вами Кочев вирішив не повертатися додому. Чи відчули ви в його розмовах, у манері поведінки бажання, намір, проблиск наміру не повертатися додому? Може, він вас запитував, як звідси перебратися ще далі на захід, цікавився працевлаштуванням, запитував про болгарських емігрантів, про панів з НТС [4] , які борються з Кремлем?.. Пригадайте, будь ласка, все, що можете пригадати.
4
Народно-трудовий союз російських солідаристів (НТC) — політична організація (1929р.) російської еміграції. Видає журнали «Посів» і «Межі», а також газету «За Росію». Організація ставила своєю метою боротьбу за повалення комуністичного ладу в Росії. Агентів РОВС, яких засилали в СРСР, швидко арештовували завдяки розгалуженій агентурі ОДПУ в середовищі білої еміграції. Російський загальновійськовий союз (скорочено РОВС) — створений в 1924 році в Білій еміграції Головнокомандуючим Російської Армії генерал-лейтенант бароном П. Н. Врангелем. Спочатку союз об'єднував військові організації та спілки Білої еміграції у всіх країнах, в даний час об'єднує нащадків учасників Білого руху та їхніх однодумців.