Ключ Давидів
Шрифт:
Тропар свята: “На Престолі вогневиднім, на Небі сидиш Ти з Отцем Безпочатковим і Божественним Твоїм Духом. Благоволив єси народитися на землі від Отроковиці, Безневісної Твоєї Матері, Ісусе, тому ж і обрізаний був Ти, як людина восьмиденна. Слава всеблагому Твоєму зволенню, слава провидінню Твоєму, слава смиренню Твоєму, Єдиний Людинолюбче”.
БОГОЯВЛЕННЯ
19 січня (6 січня за ст. ст.) православна церква відзначає свято Хрещення Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або, як воно ще називається, – Богоявлення Господнього. Про саму подію свята розповідає нам Євангеліє устами св. апостола і євангеліста Матвія:
“Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: «Покайтесь, бо
Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а поживою для нього були акриди (рослини пустелі, що мають дуже довге коріння, щоб дістатися до води. Інша версія – їстівний вид сарани. – Авт.) та мед польовий. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані хрестились від нього, і визнавали гріхи свої...
Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб хреститись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його. І охрестившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось Небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із Неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!“ (Мф. 3.1 – 17).
Свято це називається Богоявленням, тому що в цей день Божество явило себе в усій повноті Пресвятої Трійці: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий злинув на Нього у вигляді голуба, і з Неба чувся голос Бога Отця.
Слово “хрещення” грецькою мовою звучить як “баптисма” і означає “занурюю”, або “повне занурення”. Обряд повного занурення з метою оновлення, переродження, прийшов з глибини віків і був відомий задовго до Івана Хрестителя. За часів Римської імперії патрицій, набувши собі раба, занурював його повністю у воду, і після цього давав нове ім’я. Даний обряд символізував те, що віднині ця людина – його раб, і минуле життя ніби змивається, повністю стирається. Рабовласник давав рабу нове ім’я на знак повної приналежності собі.
Зміна імені на знак зміни володаря часто практикувалася у старозавітні часи, про що маємо підтвердження і в Біблії. Так в 4 Царів 23.34 згадується історія Ел’якима, сина царя Йосії, якого перейменував фараон Нехо на Єгоякима і поставив царем замість брата його в 609 році до Р. Х.
Але, починаючи від Івана Хрестителя, Предтечі Господнього, традиція хрещення набуває нового змісту. Як читаємо в Євангелії, Іванове хрещення було хрещенням покаяння, хрещенням живою водою Божого Вчення, повним зануренням в Слово Боже, в ту цілющу ріку, що витікає з Престолу Божого. А Престол Його – Престол Правди і Суду. Отже, Іванове хрещення приводило людей до повного розкаяння у своїх гріхах. Ті, хто хрестився у Івана, визнавали гріхи свої, і обряд цей символізував очищення, омивання гріхів.
Безумовно, Господу нашому Ісусу Христу не було потреби в каятті, бо Він був безгрішний. Не було в Нього й потреби духовно хреститися Словом Божим, занурюватись в Слово, – бо Він Сам був носієм цього Слова. Ба, більше! Він приніс на землю оновлене Слово, Новий Заповіт, який підняв старозавітне Відкриття на найвищий щабель – щабель Любові. Він Сам був Предвічним Логосом, Богом Словом, Словом, що стало плоттю. Про це свідчить нам Євангеліє від Івана Богослова, яке починається словами: “Споконвіку було Слово, а Слова в Бога було, і Бог було Слово... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця” (Ів. 1.1, 14). А початок цієї слави було явлено вже в цей великий день – день, коли відкрилося людям Божество в усій Своїй славній повноті.
Не було потреби Господу в Івановому хрещенні, бо Він Сам ніс людству Новий Заповіт, суть якого – хрещення Любов’ю. Хрещення – повне занурення в Дух Святий та в огонь Слова Божого. Повне занурення, хрещення Духом
Любові і всеочищаючим вогнем Волі Творця! “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Ів. 13.34).А поки що Господь “в подобі грішного тіла” смиренно хреститься в Івана, щоб “виповнилася вся правда”, щоб показати нам правдивий шлях, щоб пам’ятали ми, що “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Ів. 3.5). І, вийшовши з води, стоїть Христос перед нами, і Дух Святий спочиває на Ньому, і чується голос Отця Небесного: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!”
Тропар (основна пісня ) свята: “Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, – тоді об'явилося поклоніння Тройці. Бо голос Отця про Тебе свідчив, улюбленим Сином Тебе називаючи. І Дух у вигляді голубиному ці слова стверджував. Слава Тобі, Христе Боже, що з'явився і світ просвітив”.
ПОКАЙТЕСЯ, БО НАБЛИЗИЛОСЬ!
В неділю після Богоявлення читаємо в храмах Євангеліє від Матвія:
“Як довідався Ісус, що Івана ув’язнено, перейшов у Галілею. І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової, щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська! Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло».
Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мф. 4.12-17).
Як бачимо, цей уривок з Святого Письма розповідає нам про початок місійної діяльності Ісуса Христа. І недаремно проповідь Спасителя починається саме в Галілеї. Слово Галілея означає “коло” – символ вічності, висоти духа. Але тут мова йде про духовно занечищену Галілею, “Галілею поганську”. Буквально-історична подія початку проповіді Ісусової мовою символів розкриває нам занепад духовності народу Ізраїля, народу віри. Капернаум (євр. “поселення утішителя”) – місто, в якому оселився Христос, місто, що символізує собою церковне життя (бо ж саме в церкві шукає людина утішання духовного, милосердя та богопізнання), – цей Капернаум являв собою духовну пустелю, а точніше море пристрастей і язичеського збурення. “Капернаумом приморським” називає його євангеліст Матвій.
Івана Хрестителя, совість підзаконного служіння, того, про якого сказав Господь: “Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя!.. Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти (Ілля – уособлення духу пророків Божих. – Авт.)”,– ув’язнено. Тобто ув’язнений, зв’язаний, кинутий в темницю – у темряву незнання – Дух Пророків, дух розуміння Істини. І Христос починає проповідь тими ж словами, якими проповідував Іван: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!” (див. Мф. 3.1-12). Але це тільки початок Проповіді. Христос приніс вище вчення. Як і пророкував Іван Хреститель – Предтеча Господній: “Я хрещу вас водою (водою вчення, розуміння, відкриття істини, що відживляє паростки віри в юдейській пустелі бездуховності. – Авт.) на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! (Ноги в біблійній мові – хода, бажання; взуття – готовність іти, як сказав ап. Павло “взувши ноги в готовність Євангелії (грецьк. «благовіствування») миру”. Тут Іван говорить мовою символів: Я недостойний вказувати Йому шлях. – Авт.). Він хреститиме вас Святим Духом й огнем (хрестити – грецьк. “баптисма” = “повністю занурювати” в Святий Дух Любові і очищаючий, “поїдаючий” все нечисте Вогонь Волі Божої, Слова Божого. – Авт.)”.
Христос є Світло для світу, як і сказав Він: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Ів. 8.12). Він приніс людству Найвище Вчення – Вчення Любові. Він приніс нам Найвищу Віру – Віру, що чинна Любов’ю. І ті, хто прийняв це Світло, – спаслися. “Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів (сидів – тут – ствердився. – Авт.) у країні смертельної тіні (тінь – відокремлення від Бога, “тьма кромешная”, “темрява зовнішня”. – Авт.), засяяло світло”.