На крилах пісень

[1891]

«ТІШСЯ, ДИТИНО, ПОКИ ЩЕ МАЛЕНЬКА…»

Тішся, дитино, поки ще маленька. Ти ж бо живеш навесні, Ще твоя думка літає легенька, Ще твої мрії ясні. Мрія полине із думкою вкупці Геть у далекі світа, – Крил не втинай сизокрилій голубці, Хай вона вільно літа! Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю, Як то колись принесла Тую цілющу-живущу водицю Дрібна пташина мала? Їй не страшні були дикі простори, Скелі і хвилі морські, Перелітала найвищії гори, – Мала крильцята прудкі. Так твоя думка швиденько полине, Тільки їй волю даси, І принесе з чарівної країни Краплю живої роси. І як приступить журба невсипуща Та до серденька твого, – Тая росиця цілюща-живуща Буде живити його. Хай же та мрія із думкою вкупці Лине в незнані світа, – Крил не втинай сизокрилій голубці, Хай вона вільно літа!

[1891]

ВЕСНЯНКА

(Сестрі

Олесі)

Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як дрібнії дощі Заслонять нам світ навесні, Як нам молодощі Пов’ються у хмари сумні, – Не тратьмо надії В літа молодії! Весняного ранку Співаймо, сестрице, веснянку! На літо зелене Поїду я геть в чужий край, Згадай же про мене, Як підеш по квіти у гай. Спогадуй, Олесю, Сестру свою Лесю! Весняного ранку Даю тобі сюю веснянку!

[6 квітня 1890 p.]