Остання любов Асури Махараджа
Шрифт:
— На оглядовий майданчик.
— Сер, — озвався водій з бандитською пикою і нетиповим для американців твердим акцентом, — зараз уже давно за північ. Усі оглядові майданчики зачинено.
— Тоді на міст.
— На Бруклінський міст?
— Так, на Бруклінський міст. ШРІМ!
І таксі, стираючи скати і здіймаючи пил, рвонуло вперед.
У таксі, розглядаючись, він помітив підсвічений годинник. Була вже друга ночі. На Паталі, на відміну від Землі, час не відчувався так загрозливо. Підземні небеса захищали жителів нижніх світів від чергування дня й ночі, чим давали можливість насолоджуватися розкішшю практично цілодобово. Той самий ефект колеги Асури Махараджа потім випробували на Землі, тут, у Лас-Вегасі, зробивши затемнені вікна у казино. Як і слід було очікувати, психологічний ефект був карколомним. Асура Махарадж задумався, яке могло бути призначення у такого гострого вираження ходу часу. Казали, людське життя надзвичайно коротке — не порівняти з життям наґів. Можливо, була якась природня синергія у тому, щоб відчувати
На це запитання відповіді він ще не мав, але ентузіазм, який підіймався у ньому з приближенням світанку, свідчив: скоро, скоро він усе дізнається.
— Зупиніть тут, — сказав він посеред мосту.
— Але ж, сер, тут проїжджа частина! Звідси вас не забере жодне авто!
— То нічого, я повертатимусь у місто пішки. Сьогодні я повний сил! — відповів він. І то була правда. Легкий хміль від вина давно вже розвіявся, й Асура Махарадж із насолодою ковтнув нічного повітря. Поривчастий вітер доносив запахи океану.
— Сер, ви впевнені? — перепитав водій.
— Безумовно. ШРІМ!
— Як скажете, сер, — збайдужіло відповів йому водій і, давши газу, залишив його самого.
Чудово. Він і ніч.
Над Брукліном підіймався місяць.
Хороше місце, щоб трохи провітритись і як слід подумати. Його чуття дещо втихомирились, і в Асурі пробудився його інтелект науковця й філософа.
Своє наукове відкриття він зробив, як то трапилося з мільйонами інших великих відкриттів, випадково. На той час він був молодшим науковим співробітником відділу маніпуляцій і фальсифікації їх науково-дослідного інституту. Ішов 5106-й рік (за літочисленням нижніх світів) так званої холодної війни між верхніми та нижніми планетними системами. Відколи Земля була оголошена нейтральною смугою, всі відомості про військову присутність демонічних і напівбожественних сил на Землі було засекречено. Відкриті конфлікти, з численними жертвами і масовим кровопролиттям, було припинено. Жінки та діти зітхнули з полегшенням, а чоловіків було демобілізовано. Для Патали наступив період затишшя.
Однак у палацах Бгоґаваті, столиці Патали, продовжувала кипіти бурхлива діяльність. Його Світлість Васука Третій видав наказ про створення таємної комісії з питань гуманітарної політики на планетах середнього рівня, і найкрупніші науково-дослідні інститути виділили кращих співробітників для вирішення надскладних задач дистанційного керування Землею. Позаяк Його Світлість належали до прогресивних конструктивістів, вони відкидали традиційні цінності старої школи з їх вченням про досконалу премудрість: про те, що немає ні знання, ні незнання, ні страждання, ні відсутності страждань. Їх Світлість життєрадісно стверджували, що всі ці речі існують, і серед них найдостойнішими були (не рахуючи економіки, яка це все забезпечувала): хороша їжа, красиві жінки і добре вино. Відтак, сповнені ентузіазму верхні палати лордів, тепер заповнені молодими наґами, підтримали політику експансії на середні планети і розвінчання невігластва, що було насаджене там напівбогами. Однак, з огляду на пакт про ненапад і збереження міжпланетної таємниці, суперництво за Землю перейшло в іншу площину. Замість булав, стріл, брахмастр [12] і віман у рух пішли пропаганда, дезінформація та фальсифікація історії. Безумовно там, на верхніх планетах, не знайшлось достойних мудреців, спроможних оцінити велич і обширність всього їх замислу. Тим не менше, гуманітарна політика виявилась значно ефективнішою зброєю, і присутність напівбогів було поступово витіснено в найвіддаленіші, найглухіші закутки планети.
12
Брахмастра ( санскр.) — різновид атомної зброї.
Місію з впровадження гуманітарної політики було покладено на провідні наукові осередки Патали. Маючи єдиний координаційний центр у столиці Патали, у Бгоґаваті, інститути розподілили між собою робочі сегменти, зайнявшись поступовою і планомірною підготовкою землян до переходу в еру нових цінностей.
Асура Махарадж, молодий науковий співробітник престижного Інституту гуманітарних досліджень та випробувань, що функціонував при Королівській академії наук, працював при кафедрі соціальних маніпуляцій на факультеті первинної фальсифікації. Робота пасувала його натурі. Із його математичним складом розуму, з обширними знаннями в астрології, медицині, психології та соціології він був цінним кадром, і його становище зобов’язувало до чималої відповідальності. Окрім того, на ньому також висіла часткова зайнятість у проекті «Жнива». Відносини на кафедрі були, як скрізь, не без підлоти — та ж сама конкуренція і підлабузництво, ті самі війни і пропаганда, що й усюди. Асура Махарадж зрозумів, що йому, як молодому і перспективному, потрібно вкладатися у науку, і, відкинувши симпатії та антипатії, він повністю віддався своїй справі.
Задачі, що стояли перед ним та його колегами, були непростими. За часи присутності напівбогів земляни сильно потерпали від неуцтва і сліпої віри, яку ті насаджували вогнем і мечем скрізь, куди лиш долітали їхні вімани. Асура Махарадж бачив, скільки шкоди завдавала така міфологізація дійсності, як обмежено і вузько мислили заражені небесною філософією люди, в якому безпросвітному нидінні та плазуванні перед силами природи спливало їхнє
життя. Бажання дати цим нужденним блага цивілізації було цілком природнє і ненадумане. Щоправда, з огляду на Пакт про нейтральність, згідно з яким усі згадки про напівбогів і демонів були усунуті з повсякденного життя людей, робити це напряму не було змоги. Відтак, доводилось застосовувати деякі хитрощі, зокрема, підтасовувати історичні факти, фальсифікувати документи епохи, організовувати невипадкові «випадковості» для корекції ходу подій і так далі. Фронт робіт був надзвичайно широким, а сама матерія історії, з якої він складався — навдивовижу делікатною. Безумовно, нитками цього полотна, що спільними силами ткали вони, напівбоги та самі земляни, були й особливості ментальності трьох світів, і культура, і технології — над кожним із цих керунків працювали інститути й інститути, сотні кафедр, тисячі найкращих умів по всіх нижніх світах. Всі вони проектували, тестували запропоновані зміни в польових умовах, після чого передавали затверджені проекти модифікації земної історії у виконавчий комітет, де проект знову дробився на сотні, тисячі під- і підпідзадач так, що всіх, залучених у цей складний процес налагодження міжцивілізаційної дружби, не злічити, бо ім’я їм — легіон.При такому масштабі робіт задачі, що лежали на його кафедрі, були, звичайно, простішими. Тим не менше, тема була якнайбільш передовою — дослідження чинників формування мотивації на планетах середнього рівня. Що казати, вони були авангардом наукових досліджень свого часу. На них молились, від них чекали сенсацій. Адже, окрім культурної місії, з якою вони здійснювали експансію на землю, була ще одна причина — видовище. Вся Патала стежила за змінами на Землі, як за фабулою захоплюючого роману. Це був он-лайн детектив, і зірки цього серіалу щедро винагороджувались.
Асура Махарадж був далеким від цього ажіотажу. Спілкування з публікою, яка вимагала пікантних подробиць, його дратувало. Він був науковцем, і волів проводити час у себе в кабінеті, ніж ходити на світські прийоми і розповідати про нові відомості зі світу людей. Він із дитинства був зачарований романтикою професії астролога, адже, як і кожен син, хотів бути схожим на батька. Йому здавалось, немає нічого цікавішого, ніж вивчати у телескоп небесні світила, аналізувати їх положення і прогнозувати можливі впливи. Сталось, одначе, так, що телескоп йому замінив інший прилад, відомий серед науковців нижніх світів як акшаянтра, що дослівно означало «механічне око», а на пракриті Айн Клім Шин могло б звучати як «соціоскоп», або ж емоційний спектрограф. Силою особливих схем-янтр і коштовного каміння прилад дозволяв спостерігати за будь-якою живою істотою на всіх середніх світах, хоч де б вона знаходилась.
За іронією долі, робота, якою випало йому займатись в Інституті, справді нагадувала роботу астронома. За допомогою акшаянтривін вивчав земне суспільство, як початківець-астроном вивчає зоряне небо. Дивно, що до нього нікому на думку не спадало проявити інтерес до людей саме з людської точки зору. Мабуть, то й був його перший крок до відкриття. Отож, він занотовував результати своїх спостережень у щоденник, класифікуючи людські групи й об’єднання, як астроном класифікує зоряні скупчення і туманності. Серед зафіксованих ним констеляцій були великі нації, схожі на галактики, і невеликі етнічні групи, які чи то відкололись у результаті розпаду старих світил, чи були якоюсь аналогією до скупчення міжзоряного пилу; він фіксував великі особистості, котрі, подібно до сонць, притягували до себе сотні й тисячі людей, і великих негідників, які, наче комети, час від часу спалахували на небокраї, аби посіяти паніку й хаос. Йому траплялись і коричневі карлики, готові от-от погаснути з останнім викидом світла, і блакитні гіганти, які обіцяли змінити життя мільйонів людей на покоління й покоління. Були і свої аномалії — щось на кшталт чорних дір, невидимі оку, зате зрозумілі розуму ідеї, які змушували обертатися навколо себе десятки й сотні тисяч менших світів впродовж багатьох епох.
І так само, як астрономи складають собі уявлення про походження космосу та його динаміку за видами світіння, що реєструється від зір, так і Асура Махараджа, опираючись на випромінення людських емоцій, аналізував якісний та кількісний склад об’єкта. Він сухо маркував їх у щоденнику — санскритською літерою та цифрою: А420, КША 555, ДХА2323 і так далі. Вивчаючи в емоційному спектрографі випромінення великих і малих людських колективів, він поступово приходив до висновку, що основним рушієм людського суспільства є почуття власності та відособленості. Саме це переживання домінувало у спектральній карті людських емоцій. Із них уже формувалися емоції гніву, жадібності, азарту, а затим і гордощів та заздрості. Почуття відокремленості ж видавалося фундаментальним переживанням людини. Це спостереження було вартим доброї доповіді в Королівському науковому клубі, однак Асура Махарадж із гучними заявами не поспішав. Він вирішив детальніше обстежити всі можливі варіанти прояву людей, аби упевнитись у первинності цих емоцій. Адже в подальшому на основі його висновків будуть вибудувані надскладні проекти, варті мільярдів і мільярдів золотих.
Як виявилось, наукова інтуїція не підвела його. Випадково натрапивши на ряд стресових ситуацій в общинах пакистанських імігрантів у Нью-Джерсі, США, він побачив аномальне випромінення у фіолетовій частині спектру. В умовах загрози для життя раптом переставали діяти вивірені статистикою закономірності. Замість того, аби перед обличчям смерті посилювати конкуренцію і боротьбу за життя, люди демонстрували підтримку та взаємодопомогу. Асура Махарадж вирішив перевірити, чи ця аномалія властива тільки даній етнічній групі, і з подивом відкрив, що в тій чи іншій мірі фіолетовий край спектрографа починає реєструвати активність кожного разу й для кожної з відомих общин.