Перекручена реальність

– Але ж ви бачите, що останнього часу КСППЕ використовують для діагностики стана афекту аби пом’якшити покарання.

– В нас нема такого поняття як афект, як ви знаєте.. В нас є «стан сильного душевного хвилювання», яке ширше за своїм змістом від поняття фізіологічного афекту, оскільки фізіологічний афект характеризує лише медичний (психологічний) критерій сильного душевного хвилювання і не враховує юридичного.. Сильне душевне хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи, – це стан здорової людини, який супроводжується зміною вольової та інтелектуальної сфер, внаслідок чого значною мірою знижується її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Тому комплексна, разом із психологами, експертиза може бути корисною для уточнення діагнозу у випадках із нечіткими психічними аномаліями, які не виключають осудності, при афективних реакціях, аномаліях поведінки в момент правопорушення в особливо складних, екстремальних ситуаціях, у стані тяжкої втоми.

Пан Тарас замовк і заказав ще кави. А Ольга раптово відчула шалену втому і цілковиту нездатність вести таку напружену інтелектуальну розмову. Дощ за вікном навівав радше сон…. Та пан Тарас не зважав ані на дощ, ані на півсонний стан своєї співрозмовниці.

– Через що закрутили веремію…Серед злочинців, особливо вбивць, 30% мають психічні аномалії в рамках осудності. Тому психолог міг би бути нам з вами корисний, якби встановив, що сприяло виникненню й розвитку таких рис характеру, як дратівливість, агресивність, жорстокість і, що привело підсудного до зниження вольових процесів, підвищенню сугестивності, ослабленню стримуючих контрольних механізмів. Хоча…

– Ось вам і «хоча» … – з проволоком відгукнулася Ольга. – Суддя – це природний психолог, і якщо це не так, то йому краще зайнятися чимось іншим. Я завжди наскрізь бачу, що вплинуло на розвиток рис характеру моїх підсудних і бачу це без усіляких методик. Але я і не педагог… Виправити підсудного не можу, перевиховувати не хочу. Моє завдання – установити міру його покарання.

– Згоден! Якщо підсудний народився в неблагополучному районі й виріс у злочинному середовищі, тоді все зрозуміло. Але експертиза стала б нам у нагоді у випадку несподіванки вчинків, появи невластивих раніше форм поводження, жорстокості, яка не відповідає приводу, а також наявності конфліктної ситуації перед правопорушенням.

Перерва закінчилася, і під холодною зливою вони бігцем повернулися до актового залу. Там суддя Возничук принишкнув і вже не коментував лектора. Після отримання sms-ки він попрощався і пішов у своїх справах. А лекція здалася Ользі Володимирівні досить цікавою, бо лектор саме розповідав про фізіологічний афект. Доповідач відзначив, що фізіологічний афект не супроводжується втратою самоконтролю. У випадку, якщо факт здійснення злочину в стані фізіологічного афекту доведений, кримінальна відповідальність наступає, але такі злочини визнаються менш небезпечними. «Та так можна кожне вбивство, яке виникло в суперечках і бійках, звести до фізіологічного афекту й, відповідно, до статті 116», – подумала Ольга Володимирівна.

А лектор продовжував:

– Коченов поняття «фізіологічний афект» і «сильне душевне хвилювання» змалював у вигляді двох кіл, які перекриваються. Область перетинання кіл – це зона «сильного душевного хвилювання». Однак не завжди фізіологічний афект є підставою для кваліфікації діянь, як такі, що скоєні у стані сильного душевного хвилювання. Наприклад, якщо обвинувачуваний сам зініціював конфліктну ситуацію, яка викликала відповідні дії потерпілого, і це у свою чергу, обумовило афект в обвинувачуваного. Разом з тим існує ряд психічних станів, здатних істотно дезорганізувати свідомість і психічну діяльність людини, які за певних умов можуть розглядатися як сильне душевне хвилювання у психологічному сенсі цього поняття. До них належать психічна напруженість (стрес), фрустрація, розгубленість та інші. Однак це можливо тільки у випадках, коли: по-перше, існує гостра ситуація, яка травмує психіку; по-друге, дії потерпілого зачіпають особисто-важливі для обвинувачуваного цінності; по-третє, незважаючи на специфічні динаміку й утримування, стрес або фрустрація викликають у досліджуваній ситуації дезорганізацію психічної діяльності настільки значну, що порівняно із впливом афекту у вищій крапці його розвитку; і, нарешті, по-четверте, поводження людини в досліджуваній ситуації є для неї нетиповим, парадоксальним, суперечним основним індивідуально-психологічним особливостям підекспертного…

На цих словах Ольга Володимирівна схилила голову й понеслася думками десь далеко від фрустрацій та дезорганізацій…. Чомусь вона згадала свого сусіда-художника. Цікаво, як йому вдається зводити кінці з кінцями? От вона все життя на держзабезпеченні, має путівки, лікарняні, оплачувану відпустку… Сподівається на пристойну пенсію. Суддя Дорош не думає про завтрашній день. Ці дні, на жаль або на щастя, прописані наперед. А як це так: жити непостійними заробітками, і при тому не знатися з галерейниками? А раптом занедужає? А сім’я? Сім’ю він просто кинув… І не хлопчик вже… Втім поводиться як хлопчисько. Як так можна? З якого тіста його виліплено?

Від цих думок Ольга Володимирівна навіть трохи закуняла. А коли отямилася, лекція вже закінчилася. Вона поїхала додому з якимось непевним сподіванням зустріти у ліфті свого нового сусіду. Але ніхто не зустрівся… Тоді вона зайшла до Рити, начебто за сіллю, й зробила незграбну спробу завести розмову про нового сусіду… На щастя Рита переймалася своїми проблемами і нічого не помітила…Виявилося, що папі дихає на ладан, і Котя вже виїхав до Німеччини. «Малювати папі на смертній постелі?» – ледве не зірвалося з язика. І знову відчула себе до біса виснаженою. Що їй до того художника? Хіба не має своїх проблем? А прийшовши додому негайно зателефонувала доньці, аби довідатися про здоров'я онука. Температура, слава Богу, впала, дитина спить. Леся сама була напівсонна, тож довго її не розпитувала.

Ольга вийшла на кухню, зробила собі бутерброд і за хвилину виплюнула на стіл пів зуба. Цього ще не вистачало! Треба негайно відвідати стоматолога. Та якого? Аллочка у відпустці…. До речі, чудова людина, та, як і сестра Катя – непристосована до цього життя. Колись пішла із престижної клініки за неспроможність виконувати план і вмовляти пацієнтів на дуже дорогі процедури. Тепер вона працювала у приватному кабінеті своєї далекої родички… Коли Алла кинулася оформляти пенсію, та виявилося, що в престижній клініці їй платили «по-чорному», а в кабінеті вона взагалі не була оформлена. В пенсійному фонді її справу гальмували, нариваючись на хабар…

Треба шукати іншого лікаря, бо без зубу – аж ніяк, а Алла, до того ж, протезуванням не займається. І вона перетелефонувала доктору Єгорову, якого їй колись порадила подруга Валя.

6

Суддя апеляційного суду Ігор Леонідович Картуз попросив секретаря Марійку зробити йому кави й повернувся до своїх справ. Марійка була дівчиною охайною і кмітливою. Родом з передмістя, вона щоб якось закріпитися у великому місті, дуже намагалася сподобатися своєму керівникові. Хоча личком була і безбарвна (а по щирості – зовсім ніяка), та за собою дуже стежила. І стежила перебільшено, як провінціалка. Мала власну перукарку, манікюрницю, косметолога і часто з притиском підкреслювала: «Сьогодні в мене манікюрниця…». Але виглядало це не дуже природно. Хрещениця Ігоря Леонідовича (до речі теж Марійка) теж регулярно відвідувала перукарню та манікюрницю, але без усілякого пафосу. Висока світловолоса, з довгими волоссям, Марійка мала натуральні природні нігті, а одягалася просто, зі смаком і завжди по моді – начебто вона народилася в цьому одязі. Натомість секретар Марійка вибілила волосся у стилі радянської буфетниці і наростила довгі різнобарвні манікюри, якими клацала по клавіатурі, тримаючи пальці боком. Нещодавно жалілася, що ніготь в маршрутці загубила і лазила під сидіннями аби його знайти. Увесь Марійчин вигляд виказував, що вона додає безліч зусиль, щоб виглядати карколомно… Та всі її силкування пальці знали… Вона часто скаржилася на маленьку зарплату, хоча на думку Ігоря отримувала достатньо для її мозочків. Проте фігурка в Марійки була таки – цимус. Дівчина не проти була зближення їх відносин, та Ігор Леонідович далі чергових компліментів поки що не просувався. І хоча гра вже почалася, він спочатку хотів поближче придивитися до дівчинки.

Тільки-но прочитав кілька сторінок справи, як зателефонувала дружина з Лондону. Просила післязавтра зустріти їх в аеропорту: донька їде додому на канікули. Гаразд, зустріне…. Потім подумав трохи та зателефонував Ользі.

– Як справи? Тут мої прикочують…

– То заходь сьогодні… Попрощаємося.

І саме в цю хвилину впливла Марійка з кавою на маленькій таці…. Тон судді прийняв офіційний характер.

– Так, звичайно… Добре, сьогодні, так сьогодні…

Проводжаючи поглядом свою секретарку, він відзначив, що та виляє стегнами, як вулична дівка. Ніякого виховання… Та якщо взятися, то може щось і вийде…

– Ігорю, я тут була у вас в суді на семінарі…- продовжила Ольга, не здогадуючись про споглядання свого співрозмовника.

– Так, я знав про семінар, та був дуже заклопотаний…

– Хотіла в тебе запитати, як там на заході із психологічними експертизами? Ти ж там стажувався…Вони залучають психологів?

Двері за Марійкою лишилися напіввідчиненими, і суддя Картуз напівсвідомо підвищив голос.

– Там є судові психіатри й судові психологи. Судова психіатрія йде у двох напрямках: виявлення здатності особи стати перед судом, по-їхньому Competency to Stand trial та дослідження психічного стану обвинуваченого під час злочину, тобто Mental State at the Time of the Offence. Психологи надають свою думку про психічний стан із приводу того, чи був підсудний здатний розуміти, що він коїть під час здійснення злочину… Зверни увагу – тільки думку і не більше. Для цього є три правила. Перше правило M'Naghten. Воно виправдує підсудного, який завдяки дефекту розуму, а по-нашому – вавці в голові або відхилень у психіці, не розуміє природу своїх дій або якщо й розуміє, то не знає, що так робити не можна. Друге правило – Durham rule – виправдує підсудного, чиє поводження є продуктом психічного розладу. А третє правило – ALI test – виправдовує підсудного, який через психічний розлад не може оцінити кримінальність свого поводження або зіставити своє поводження з вимогами закону.