Перекручена реальність

Адвокат – єдиний з учасників судового процесу, чия праця оплачується за усіма законами комерції. В США гонорар за послуги адвокатів встановлюється за згодою сторін у межах встановлених федеральним статутом адвокатських тарифів. Основні юридичні професії у правових системах загального права – це суддя та адвокат. Через те американська юридична освіта зорієнтована на використання права в інтересах захисту клієнта. Судді Верховного суду призначаються із числа баристерів, якщо вони мають не менше 10 років стажу на цій посаді. Щоб розпочати адвокатську діяльність необхідно пройти тривалий шлях. Особа після здобуття середньої освіти відвідує університетський коледж, в якому вона перебуває три або чотири роки. Потім три роки правничої школи, яких в Америці існує близько двохсот. Наступним етапом є насичений курс і екзамен, який провадиться під контролем суду і є серйозним випробуванням, бо лише незначна кількість студентів його витримує. Проте на сьогодні у половини штатів наявність університетського диплома для заняття адвокатською діяльністю не є обов’язковою. Адвокатська діяльність розглядається у США переважно як звичайний бізнес. Урядовий контроль за діяльністю адвокатів фактично відсутній, немає і відомств (крім судів), які б мали до них якесь відношення. Щодо прокурора, то в Україні він призначається державою. Прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор досліджує докази, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому він керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів. У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення. Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор має право змінити пред'явлене обвинувачення.

У західних країнах прокуратура не має такого самостійного значення, як в Україні. Наприклад, в Німеччині органи прокуратури діють при судах. Генеральному федеральному прокуророві підпорядковуються федеральні прокурори. А всі разом вони підпорядковуються міністрові юстиції. Прокуратура Франції теж перебуває під керівництвом міністра юстиції. При кожному апеляційному суді є генеральний прокурор зі своїми помічниками, який підтримує обвинувачення в загальному суді та суді присяжних. Прокурори офіційно беруть участь у цивільному процесі в судах будь-якої інстанції. Функції генпрокурора в Касаційному суді обмежені лише його виступами в цьому суді. Посадові особи прокуратури подібні до суддівського корпусу: ті й інші іменуються магістратами, отримують однакову підготовку і під час кар’єри переходять відповідно з прокурорів у судді та навпаки. Прокуратура в Японії також входить у систему міністерства юстиції. В Англії органи прокуратури зовсім відсутні, а в США вони входять до складу судової системи.

9

До зруйнованого зуба було огидно доторкатися язиком. Здавалося, навіть підсудні почали зневажливо поглядати, начебто помічали у судді відсутність кутового зуба. Далі тягнути було нікуди, і Ольга зранку поїхала до доктора Єгорова. Той виявився дантистом старої формації і запропонував корінь терміново видаляти і ставити міст. Та навіщо міст? Дарма відпросилася з роботи… Потім ще два дні мацала язиком уламки зуба, а увечері завітала до престижної клініки «Дентина». Там дівчинка на нехитре запитання, скільки коштуватиме лікування одного зуба схопила зошита.

– Записую вас на огляд. Коли зможете прийти?

– Та не треба огляду… Скажіть приблизно ваші ціни. Скільки коштує вилікувати зуб і поставити на нього коронку.

– Ми так не можемо. Записуйтесь на огляд.

– А огляд платний?

– П’ятдесят гривень.

… Зятя напружувати не хотілось… Назавтра її колега порекомендувала доктора Топова. Має власний, обладнаний за останнім словом техніки кабінет, дуже сумлінний і не дере зайвих грошей. Ольга клюнула на цього Топова, і той бадьоро призначив час на завтра і запитав, звідки вона про нього знає. Ольга здивувалася. Звичайно гарні лікарі на завтра не призначають, бо до них не проштовхнутися. Та обирати було ні з чого.

… Доктор Топов, в'юнкий чолов’яга середніх років, приймав у приватному кабінеті під назвою «Білі ікла». Він швидко запропонував поставити штифт, залити його фотополімером і поставити коронку.

– Скільки коштує вся ця робота?

– Десь 600 гривень.

Ольга зітхнула…600 гривень за одного зуба з пластмаси… Та незчулася, як стоматолог вже почав знімати стару пломбу й зачищати канали.

– Два канали, – захитав він головою.

Потім трохи посвердлив і задоволено вигукнув:

– Все, закривайте рота.

– Що все? Обидва канали вже вилікували?

– Так…

– Як це «так»? Звичайно канал лікують у два-три прийоми. Може зробимо знімок?

– Там у вас паста, до верхівки все одно не дістатися… Зараз поставимо штифт.

– А раптом непролікований канал запалиться?

– Та ні. Все буде гаразд.

Подітися було нікуди…. Топов негайно поставив штифта і покликав медсестру. Пишна дівиця з трохи скривленим носом байдуже записувала: такий-то зуб є, такого-то нема, такі-то – пломбовані.

– Так… – захитав невдоволено головою. – Тут потрібен міст. А сьогодні з вас 360 гривень.

– За що?

– Огляд – 20 гривень, зняття старої пломби – 50 гривень, лікування каналів – по 120 гривень, пломбування каналу….

– Ви що? За кожний рух берете гроші? Чому за огляд окрема плата?

– Але я ж оглянув вашого рота!

– А зняття старої пломби? За те, що сковирнули стару пломбу – п'ятдесят гривень? А лікування? Адже ви не вилікували канал… Ви ж самі казали, що до кінця його не пройшли?

– Але ж я просвердлив його до половини й запломбував…І тому взяв з вас половину вартості…

Сперечатися було даремно. Ольга таки пішла до лабораторії і зробила знімок. Так і є… Не бреше… Запломбував точнісінько півканалу і ні міліметра більше. Іти знову до Топова і щось йому доводити не мала ні часу, ні бажання… Було огидно дивитися в його скляні очі. За годину – засідання суду, і треба поспішати… Дорогою все згадувала: де вона вже чула про ці скляні очі? Ах так…Дівчатка-психологині з відділів персоналу…. Катя казала, що всі вони мають скляні очі.

Прибігла на роботу й прожогом – до залу засідань. Сьогодні знову наркоман. Дня без наркоманів не обходиться. І всі – за зберігання. Хоч би когось привели за приготування наркотичних речовин!

… Півгодини йшло засідання, а серце судді непрофесійно розривалося. Їй було шкода цього нещасного батька єдиного сина, якому навіть прокурор просить мінімум. Батько ковтає пігулки й ясно як божий день – не задля того, щоб розчулити суддю. Старий єврей… Сидить трудяга з мозолявими руками і розповідає, який син ріс гарним хлопчиком – матері допомога. Та коли виповнилося шістнадцять потрапив в аварію, а з лікарні вже вийшов наркоманом. Горе родини…. Дала рік за зберігання. Та чи врятує це хлопця? Жодної гарантії, що не опиниться тут знову…

10

На День незалежності вона прокинулася на світанку. Прокрутила у голові можливі справи і зараз же подумки їх відклала… В такий прозорий сонячний день – і щось робити? А як ще провести свята? Ігор виїхав з родиною на дачу до тестя… Кортіло провідати онука, за яким дуже скучила, та донька зі своєю сім’єю поїхала до свекрухи на день народження. «Цікаво, – розмірковувала Ольга, лежачи у ліжку і дивлячись на білу як крейда стелю. – У Лесі я була одна мама, а от в онука – не я одна бабуся. Є й інша, крім мене, яка його теж чомусь любить…». Згадала сестру… І за нею скучила…Хотілося б зустрітися, поговорити, як з подружкою… Поділитися потаємним… А може запросити їх до себе? Най приїдуть з чоловіком та й розкажуть, як там справи з її працевлаштуванням. Взяла з нічного столика телефона й набрала Катин номер. Та приголомшила новиною…

– Іду працювати до супермаркета, – весело защебетала сестра, як і не було нічого. – Поруч з домом… Менеджер з персоналу, слава Богу, не дурне дівчисько, а нормальна жінка моїх років. Глянула, що на попередній роботі в мене зарплата була 3000 гривень, зітхнула й питає: «Що це ви кинули таку роботу? Напевно, гроші не на втіху були?». «Та так», – кажу. «Не хвилюйтеся, – заспокоїла, – в нас вам буде добре…». І от я, зірка всіх обліків і обрахунків, іду у супермаркет бухгалтеркою. Не знаю, чим все це закінчиться… З радянських часів боюся торгівлі, але на се нема ради. У моєму віці влаштуватися на роботу без протекції і без рекомендацій нереально. А тепер почнеться… Пересортиця, нестачі….Я побоююся, Олю… А чоловік лає… Дурна, каже… З твоєю головою могла б міністром бути, а ти на пересортицю сунешся. А якщо я – тільки фахівець, а по трупах ходити не вмію? Поводитися на цих співбесідах теж не вмію! Най що буде! Най буде пересортиця, уцінка…