Перекручена реальність

Уся в сльозах, дівчина схопила синочка, який сидів на стільчикові біля дверей і байдуже дивився на тата. Вона міцно притулила його до себе й заголосила ще дужче. Що з нього виросте? Як підросте, то й його затягне ця клята слобідка, як затягла вона її брата…

… Ніна сиділа на кухні і чистила картоплю на вечерю. Грюкнула двері і увійшов чоловік. За запахом вона відчула, що той був напідпитку… Взутим Іван пройшовся по щойно вимитій підлозі до вітальні, щось там довго шарудів і вийшов вже без черевиків. Потім сів біля вікна і спитав:

– Знову вешталась по судах? Ще й адвоката найняла…І так грошей катма!

Ніна зчепила зуби.

– Не твої гроші …

– Що вже туди ходити? Не повернеш твого братика, та… Тільки лихо від нього було.

– Яке тобі від нього було лихо? Що він тобі поганого зробив?

– На похорон скільки витратилися… Вони думають платити за це? Ти став питання руба: або вони заплатять або…

Що «або» Іван, мабуть, і сам не знав. Ніна мовчки чистила картоплю, а чоловік посидів і вийшов надвір.

Дівчина стерла сльозу і почала згадувати… Яка вона була щаслива, коли Денис пішов працювати охоронцем у банк. Він припорядився, з’явилися нові знайомі і головне – кинув пити. З того часу він почав цуратися Івана, і той його зненавидів. «Що він з себе вдає? – кричав чоловік, коли нахлистувався. – Вважає, що він щось інше?» Та Денис не звертав на це жодної уваги. Він поділився з сестрою, що закохався в дівчину, яка працювала у тому самому банку де і він. І так закохався, що засоромився свого життя і своєї роботи, на який він сидів цілими днями і нічого не робив. Кинув якось: «То робота для старого діда». І замислився: як би знайти іншу роботу? Пішов тимчасово на ту кляту автостоянку, а дівчині своїй сказав, що влаштувався менеджером на фірму. Гадав за деякий час дійсно стати менеджером… Наміри Дениса були настільки серйозними, що подеколи він заводив розмову про те, що будинок доведеться ділити на дві частини і робити окремий вхід. Ніна радо погодилася… Згодом так і зробили: дві невеличкі кімнатки зайняла Ніна із своєї сім'єю, а Денисові дісталася одна велика кімната. Він збирався прибудувати ще кухоньку, а більшу кімнату поділити на дві частини. Та встиг лише двері закласти й ґанок спорудити…

Думки Ніни перервав синок. Малий забіг до хати із скривленим від плачу обличчям, кинувся до матері і заховався в пелені.

– Мама, – схлипував він, – ця сюка мене вдарила!.

– Синочок, та хіба ж можна таке говорити? Де ти таких слів набрався?

– А всі так кажуть: і тато, й Колька каже…

– Ти не слухай того Кольку…

І тут хлопчик підняв своє ніжне дитяче личко і … плюнув… На неї плюнув…На матір!

– Що ти робиш? – скрикнула Ніна і дала синові стусана.

– Дура! Мамка – дура! – вибіг з хати, а вже з вулиці крикнув. – Сюка!

Ніна піднялася з стільця, наче у мареві. Все попливло перед очима і щоб не впасти вона схопилася за одвірки… Що робити? Як жити далі? Переїхати до іншого району? Неможливо…Тут хату дешево продаси, а купити дорожче вона не зможе…А може? І правда… Скільки їй заплатять ті Забарови за моральний збиток? В позові вона вказала 50 тисяч, бо так порадив адвокат…Може якщо їх докласти, то можна буде придбати двокімнатну квартиру у пристойному районі? І хлопчик її піде до нормальної школи, в не в цей розсадник?

Вона ледве доповзла до спальні. І там зі схованки, про яку чоловік не знав, витягла останні три тисячі гривень, які зберігала на чорний день. Поки се та те треба заплатити адвокатові… 400 гривень за годину… Жах…. Потім повернулася до кухні, поставила на вогонь картоплю і увімкнула телевізора. Від міських новин Ніна майже не зомліла: почали вирубувати парк, де вона в дитинстві на гойдалках каталася… А на його місці побудують торгово-розважальний центр…А ще у планах – знесення автовокзалу та оперного театру. І теж заради розважального центру! Просто якась вакханалія …

Вона подерев'яніла, сидячи на дивані…Як страшно жити у цій країні…І чи країна це? Країна для кого? І раптом згадала, що одна подруга запрошувала її поїхати на заробітки до Італії… Ніна уявила собі цю сонячну країну… Вона, Ніна Короєдова – і в Італії? Вона, Ніна зі слобідки, і Італія? Хіба то можливо? А чому б ні? Роботи вона не боїться… Треба буде доглядати за старими бабами, але для цього потрібно зібрати 1000 євро, щоб віддати їх посередникові… Якщо їй присудять за брата навіть тридцять тисяч гривень, то з цих грошей вона і заплатить… І поїде у зовсім нове життя! Знесилена дівчина згадала історії, які розказувала її подруга. Часто українські дівчата виходять заміж за італійців… Старих італійців, звичайно. А вона ще молода, працьовита і з себе нічого…. Це тут вона – ніхто… Порожнє місце… А там… Ніна заплющила очі і побачила себе у залитій сонцем країні. Вона сидить на ганку двоповерхового будинку, а в альтанці, обплетеній виноградними лозами, грається її десятирічний син. З вікна виглядає її другий чоловік, італієць. Старий, та не дід. То в нас чоловіки – в сорок як діди. А той… ЇЇ… Худенький, жвавенький, чорнявенький… Посміхається, бо радий, що має молоду дружину, охайну та чепуруху… Де він таку знайде в Італії? Там жінки так виструнчили своїх чоловіків, що вони і не писнуть. Якось у маршрутці чула розповідь одного хлопця, який жив там два роки і скучав за нашими дівчатами, бо італійки йому здались схожими на трансвеститів… Там вона буде за красуню! Можна залишити все, віддати сина поки що до інтернату, а потім… Коли абияк улаштується, забере його до себе… Як кажуть, безвихідних ситуацій не буває…Завтра і зателефонує тій подрузі… Бач як… Не було б щастя, так нещастя допомогло… Боже, що вона верзе? Вона будуватиме своє щастя на смерті брата?

Який жах – цей глухий кут… І Ніна згадала, як вже намагалася змінити долю. Всі подружки повискакували заміж, а вона до двадцяти п’яти в дівках сиділа… Життя без просвітку! Дуже нервувала із того приводу… І раптом зустрівся Іван. Познайомилися в парку на святкуванні Дня незалежності. Хлопець виявився розлученим і впевнив її, що дружина наставляла йому роги. Повірила… Адже ззовні Іван був вельми гарний, усі подружки тоді їй позаздрили. І ось – фінал… Морально від нього – жодної підтримки.. Навпаки, відчувши якісь проблеми чоловік обожнював їх колупати, розколупувати, шпортати, аж допоки не доведе її до розпачу. Денис називав його енергетичним вампіром… Якось п’яний Іван просидів біля її ліжка до п'ятої ранку, і рот його не затулявся… Все говорив, говорив, говорив… Когось ображав, її ображав, лаявся… Проклинав її померлих родичів, і все таке порожнє, брудне, жахливе… От так із вогню потрапила в полум'я… А тепер ще й син… Що з нього виросте? Братиме приклад з батька… Чим все це закінчиться? Чоловіка з цієї хати нікуди не виженеш. Він вчепився в Ніну, як кліщ і не відпустить від себе, аж допоки не виссе з неї всю кров.

«Хотіла змінити долю, а потрапила у пастку», – згадала вона слова з якогось фільму і знову заревіла.

8

Адвокат підсудного Куреник – колишній слідчий, а адвокат потерпілої Щеглова – колишній прокурор. І це – не випадковість. Прокурори, слідчі й оперативні працівники йдуть у хлібну професію після засвоєння методів роботи каральної системи. До того ж корисні знайомства додають таким перекидькам значної ваги. Та каральний менталітет змінити неможливо. Колишні опери й слідчі плутаються в статтях законів, номерах інструкцій, адже вони звикли до своїх «тлумачень». Сидить такий колишній на судовому засіданні і кисне, адже звик вирішувати питання більш, ніж займатися крутійством. Такому адвокатові не досягти мети за допомогою юридичних комбінацій… Адже яка основа діяльності адвоката? Гнучкість, красномовство, вміння оперувати законами. А яке красномовство в оперативного працівника? Звідки воно візьметься?

Про моральні принципи і згадувати незручно…Нікого не дивує, що ще вчора такі захисники зі шкіри геть лізли, аби «злодій сидів у в'язниці», а сьогодні намагаються цих злодіїв відвести від відповідальності, використовуючи свої знання й досвід. Чи можна при цьому не поступаючись совістю бути повноважними представниками й захисниками порушників законів? Чи припустиме таке? Якщо для цих людей моральні принципи нічого не варті, то хіба вони здатні бути адвокатами? Щоб було зрозуміліше, про що йдеться, нехай читач уявить мента Ларіна в іпостасі адвоката. Або ще краще – Жеглова. Ось Жеглов іде собі у краватці, з портфельчиком, приходить на судове засідання і починає захищати бандита. Важко таке уявити, чи не так? Не те, що важко, а неможливо! Неможливо уявити собі кіно, у якому Жеглов перекваліфікувався у адвокати! А чому? Через те, що споконвічно в людей, як в бджіл та мурах, є своє призначення. І як робоча бджола ніколи не стане маткою, так і Жеглову ніколи не стати адвокатом.

А звідси – корупція. Ще будучи в.о. міністра юстиції Сергій Головатий говорив, що адвокати є активними посередниками при дачі хабарів суддям. «20% опитаних людей вважають, що у вартість адвокатських послуг входить дача хабара судді", – відвів резюме пан Головатий, коли ще був при пам’яті. Проте цивілізований світ знає іншу систему, де випускник юридичного вишу стає спочатку адвокатом, а потім займає найскладніший пост судді, бо набагато важче навчитися захищати людей, ніж їх обвинувачувати.