Роман про Батьківщину

м'яка нею добре вмиватися шкіра буде гладенька як оксамит а від твердої води шкіра твердне

і лущиться як соди у тверду воду кинути вона м'якшою стане

мені з водою як із вогнем було добре любила я воду бо вона спокійна все мені дивно було

звідки той спокій береться як ходила прати до річки то все у неї випитую як їй виходить так

спокійно текти прошу щоб вона мене спокою навчила а вона мені каже що я й сама навчуся

як пісок порахую той що у неї на дні так вона собі з мене жартувала тепер вже як роки

стекли я навчилася того спокою хоч волосся мені сивіло від того що я бачила й чула і скільки

тих років було що я порахувала би пісок із дна річчиного до піщинки

водохреща припадають коли дуже сильні морози такі що аж дихати тяжко бо повітря

холодне я ним починаю задихатися хапаю його часто й мало а воно колюче а ще губи

замерзають і слова до них приклеюються так що й не повіддираєш і нічого сказати не можна

бо слова не хочуть виходити у великі морози люди мало говорять більше мовчать думають

теж мало бо думки від морозу тоншають їх і не видно бо на думання сила потрібна а вся вона

на те щоб зігрітись іде на водохреща батько привозить святої води з церкви і вона стоїть у

нас у великому відрі ми її потрохи п'ємо це така вода від якої всякі недуги минають її треба

щоб не тільки люди а й звірята пили тоді вони здоровішають нашому котові я теж даю

попити і сама п'ю на водохреща можна з усяким звіром і з усякою рослиною говорити бо це

такий день що все живе до людини говорить

волосся буває густе й рідке довге й коротке кучеряве й хвилясте дівчата щоб було кучеряве

накручують на ніч на палички пов'язують хусткою і так лягають спати і то дуже боляче зате

на ранок будуть гарні кучері якщо випадає волосся то недобре може бути від хвороби як

печінка хвора то волосся сиплеться ламається і на кінчиках січеться треба пити коси

кукурудзяні вони на печінку добрі а волосся буде так як кукурудзяне міцне та гарне може

волосся з журби сипатись тоді треба щоб журба перейшла бо журба сушить і в'ялить і лице

марніє волосся коли болить при коренях то від утоми тоді людина мусить відпочити у мене

ніколи волосся не боліло тільки тепер останні роки почало хоч я вже й нічого не роблю дуже

то воно мабуть за всі роки вирішило мені заболіти волосся мити треба кропивою щоб міцне

було ромашкою ясноволосим тоді воно позолотіє а чорнокосим відваром горіхового листя

тільки добре дивитись щоб на шкіру на перейшло бо буде темна ніби сонцем посмажена

любистком миється на любов любисток це трава для любові волосся у любистку вимите

любов'ю пахне на любов чекає як любистком волосся митимеш то зустрінеш того кого

полюбиш

волосся треба підрізати у повний місяць щоб краще росло щоб не сіклося під час циклу

жіночого не годиться бо жінка тоді слаба і волосся слабне і тяжче йому ростеться я сама собі

волосся стригла були у мене добрі ножиці я їх сама гострила об млиновий камінь

розпущеним волосся ніколи не носила все заплітала у косу і різні стрічки вплітала як синю

вплету то очі в мене теж сині робились як зелену то зелені як вода як червону то на щоках

рум'янець густий все я дивувалася з чого так воно буває

галочка це не пташка це моя донечка тільки вона зашвидко полетіла у вирій це десь тоді рік

минув після того як прийшла мені похоронка на Івана друга війна йшла тільки вже не та на

яку Івана забрано тільки я не одразу й зрозуміла читаю а літери мені перед очима пливуть

справа наліво і зліва направо а я все стою і хитаюсь так як літери й усе пливе переді мною і

сосен верхівки ніби при самій землі тремтять як від вітру тоді я зрозуміла що він не

повернеться бо війна його забрала бо війна все забирає не знаю хто ту війну придумав той

папір у мене з рук випав і вітер кудись його поніс і я не стала наздоганяти потім тільки

думала що може той папір мені наснився і все то неправда озираюся а галочка у дверях

стоїть а вона все вже розуміла і пильно пильно на мене дивиться і зморшка між бровами і

нічого не каже тільки потім коли я квасолю на борщ лущила і сльози у мене на стіл капали

кожна сльоза як дві квасолини прийшла вона вибралась мені на руки і теж почала квасолю

лущити а потім каже так тихенько мамо не треба плакати бо татові тепер добре він ходить із

ангелами по полі по якому питаю полі по широкому там де срібна трава росте яка срібна

трава та яку Бог посадив то тато сам гуляє то вже не треба плакати і я справді не плакала ми

з галочкою часто говорили про всяку всячину все вона хотіла знати де сонце на ніч дівається

чи є в нього хатка щоб поспати бо воно за день втомилося чи воно так і спить на небі чого

вода мокра чому дерева з коренем не можна вирвати а траву можна з чого бджоли мед

роблять коли зірки з неба падають то де вони діваються чи довго треба йти щоб дійти туди

де сонце заходить бо вона хоче до сонця в гості звідки кашель береться чого люди так як

пташки не літають а тільки ходять і бігають чого в мене волосся без кучерів а в неї з

кучерями чого люди умирають чого чоловіки на війну ходять а жінки ні бо я їй казала що

тато на війну пішов то вона все дивувалась і казала що чоловік і жінка все мають однаково

робити пташок дуже любила взимку завжди їх годувала пшоном пшеницею і хліб їм

кришила синички до неї прилітали сойки шпаки не боялись її близько підлітали може й до

рук ішли я не бачила бо як я виходила з хати вони лякались і тікали галочка все до них щось

щебече приговорює питаю що ти там доню їм розказуєш питаю каже що вони бачать бо ж

вони високо літають питаю чи їм не холодно взимку питаю де будуть гніздечка собі вити

коли будуть у них нові пташенята чи вони були там де війна і чи там страшно то я вже

більше нічого не питаю як я в місто збиралась то вона завжди просила щоб я їй бубликів