Роман про Батьківщину

сторінці щоб кожне слово мало свій початок і кінець щоб їх обох було видно щоб кожне

слово було видно і усіх восьми боків бо у слова є вісім боків перший довжина бо слова

бувають довгі і короткі другий висота, бо слова бувають високі й низькі третій колір бо слова

бувають різних кольорів усіляких які тільки бувають у світі четвертий смак бо слова бувають

солодкі кислі солоні й гіркі п'ятий це те які слова бувають на дотик бо можуть вони бути

м'які і тверді гострі шорсткі гладенькі слизькі драглисті цупкі шостий це температура слова

гарячі теплі чи холодні сьомий це запах приємний неприємний густий легкий важкий

духмяний восьмий це сенс як він проявляється у слові чи так як кожен його бачить у слові

може він бути на поверхні може бути прихований може бути глибокий єдиний незрозумілий

легкий важкий добрий ласкавий лагідний суворий жорсткий тихий

І якби поскладати аркуші за абеткою бо ж вона не писала за абеткою а писала те слово яке

на думку спаде і що про нього захочеться сказати і як бувало чи як жилося бо це одне й те

саме то як би ті аркуші так поскладати то таке би вийшло

батька свого я рідко вдома бачила бо він усе торгувати їздив тільки тоді був удома коли

бублики пік бо мій батько бубликами торгував напече бубликів коші на воза поскладає і їде

по селах за тиждень повертається два дні вдома побуде поки свіжих бубликів напече і знову

його немає гостинці він мені різні привозив то грушку медову то щільника то горіхів то

стрічку чи намисто це вже як я старша стала поки мама була то добре нам жилося у суботу

ввечері батько повертався то ми з мамою на порозі вже його чекали мама на вечерю тоді

борщ з грибами варила і рибу смажила бо батько дуже рибу любив пекти ніколи нічого не

пекла бо краще за тата ніхто нічого не спече а бублики його такі вже солодкі а медові були

найкращі мама їх дуже любила то він завжди для нас із мамою окремо напече а як мами не

стало батько мій дуже тяжко за нею журився бублики перестав пекти ніде не ходив і не їздив

сидів під хатою або лісом тинявся не говорив нічого а як ходить то все хитається ніби не знає

як ступити так ніби земля у нього з-під ніг тікала з мачухою він не на добро собі одружився

не знати нащо бо не було йому з того шлюбу радості мачуха недобра була тільки він запізно

схаменувся знову почав бублики пекти тільки вже медових не пік я часом кажу йому

напечіть тату медових бубликів а він каже я вже доню і забув як вони печуться та я знала що

він не забув тільки з туги за мамою не хотів тих бубликів пекти тепер як їхав то надовше

часом і по два тижні його вдома не бувало а як вертався то все неговіркий такий та понурий

хоча гостинці привозив і мені й мачусі так його на возі і смерть застала серед бубликів вже

як додому вертався так життя з нього повільно витікало і витекло було мені тоді років

дванадцять і стало мені зовсім журно з мачухою самій часом вибіжу з хати забіжу аж до

озера і плачу ридма а потім подумаю що може воно й добре бо тепер тато мамі бубликів

медових напече і заспокоюся

веселка семикольорова тільки я ніколи всіх кольорів не можу запам'ятати і чекаю щоб

веселка на небо вийшла після дощу і вибігаю з хати голову високо задираю щоб роздивитися

на кольори і мені здається що їх там набагато більше ніж сім загинаю пальці рахую кольори

пальців мені не вистачає веселка як полотно яке жінки ткали є такі спідниці дуже гарні

смужками різних кольорів і багато таких смужок і вони такі тоненькі я теж хотіла б собі таку

спідницю може коли постаршаю сама собі справлю веселка дугою вигинається як міст по

ньому із дня у ніч можна переходити а потім із ночі в день тільки не всі так можуть ходити

тільки ті хто дуже мало важить бо веселка тонюсінька і якщо проламається то людина випаде

з дня чи з ночі у чому вона була і пропаде безвісти тому перш ніж на веселку ступати треба

добре подумати чи вона твій тягар витримає а мало важать ті у кого немає зла за душею їх

ніякі тягарі не гнітять коли вони на веселку ступлять то як пір'я по ній котяться від краю до

краю ноги тільки трошки у веселку вгрузають і теж ніби міняться всіма барвами і по тому ще

сліди веселки залишаються на ногах поки не змиються тільки на нігтях ще довго тримаються

то золотом то зеленню то синім як кому випаде до райських дверей теж по веселці душі

переходять і та веселка уже не ламається як найміцніший міст стоїть ті люди що веселкою

ходили ті дуже щасливі вони веселку в собі носять я би теж хотіла колись перейти веселку

тільки не знаю чи тут мені вийде може вже аж по тій райській ітиму

вогонь у печі горить дивлюся на нього і очі відпочивають любила на вогонь дивитись як очі

у мене від шиття боліли то не було кращого ліку ніж при вогні посидіти вогонь мені їх

вигрівав так і на старості я собі очі любила вогнем прогріти тільки з плити газової не такий

вогонь як живий вогню я не боялась він мені рук не пік ніколи то я могла свічку долонею

погасити і слідів на шкірі не було знати і рука не боліла і жар могла з печі голими руками

вигрібати то все мачуха дивувалась що у мене такі руки і казала що як я дивлюсь то аж

очима пропікаю що очі у мене як вогонь може вони у мене такі і є бо я дуже багато на вогонь

дивилась

вода коли дуже холодна то аж зуби ломить жаби люблять чисту воду якщо у криниці жаба

живе то вода там чиста воду у відро набираю аж по вінця так щоб аж переливалася поки

донесу до хати порозхлюпую то всі ноги мокрі а я завжди босоніж ходила по воду аж до

глибокої осені поки сніг перший випаде підошви такі ставали чорні та зашкарублі як земля

але мені так було гарно і не холодно ніколи не мерзли у мене ноги

як чиста вода сниться то добре а брудна чи каламутна на хворобу чи на якийсь клопіт є вода