Смак Благодаті

Мене лякає те, що він у всьому хоче бути главою... Цим він принижує мене. Він егоїст, завжди думає тільки про себе і робить усе так, аби тільки йому було добре...

Ось чому у мене дуже великі сумніви щодо того, чи будемо ми з ним щасливими. Чи буде між нами вічно любов, злагода, повага, довіра, взаєморозуміння...

А зараз я взагалі розгубилася. Я боюсь, що моя любов може взагалі зникнути...

Відповідь: Слава Ісусу Христу, сестро!

Зупинюся на деяких пунктах Вашого листа. І перш за все – на Вашому душевному стані.

Страх, неспокій, невпевненість, про які Ви пишете, суть результат втрати благодаті Всесвятого Духа. А це буває через гордість, лінивство та блуд наш зі світом. І причина цих проблем завжди криється у першу чергу в нас самих. Втім, вагомий “внесок” у те, що з нами відбувається, вносять також батьки, суспільство та церква, які не навчають, як належить, чад своїх. Як і сказано: “Погине народ Мій за те, що не має знання...” (Осії, 4 розділ, 6 вірш). Про те ж, що конкретно робити у даному випадку, а також у всіх трапунках, коли маємо проблеми в сім’ї, із здоров’ям, матеріальні та на роботі я детально написав у “ПАМ’ЯТЦІ ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКАЄ СПАСІННЯ”, яку Господь благословив мені скласти як відповідь на подібні запитання (див. Додатки до цієї книги – прим. авт.).

Далі Ви пишете, що “секс – це гріх”. Насправді ж не секс, як статеві відносини, сам по собі є гріх, але секс без любові, тобто той-таки блуд! А її, цієї любові, у ваших стосунках, як видно з листа, насправді й немає! Присутня сама лише декларація любові. І це біда більшості молодих людей (особливо ж це робиться помітним в останні часи), які з головою кидаються у вир “дорослого життя”, стають на “рушничок щастя”, навіть і не усвідомлюючи насправді, що це таке – правдиве кохання. Не відаючи не лише чистої любові, але й смирення, як шляху здобуття її (“Мене лякає те, що він у всьому хоче бути главою... Цим він принижує мене...”). Плутаючи любов і хіть, любов і часове захоплення, любов і нехитру симпатію. “Він (вона) мені подобається” – ось єдиний “аргумент” на користь спільного життя, який звідують батьки від своїх “дорослих” дітей. А коли навіть і “Я люблю його (її)” – то здебільшого мається на увазі те ж таки “подобається”.

Любов – це союз досконалості. Любов – над усе. Любов, якщо вона є, покриває багато гріхів (навіть і гріх хули на Господа – “невіри у Святе Письмо”, про який Ви пишете). Але якщо вона є! Якщо ж немає, то:

“Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, – то став я як мідь та дзвінка, або бубон гудячий!

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, – то я ніщо!

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, – то пожитку не матиму жодного!..” (1 Коринфянам, 13 розділ, 1–3 вірші).

Це гімн про Любов божественного Павла. “Ось чому у мене дуже великі сумніви щодо того, чи будемо ми з ним щасливими...” – пишете Ви. Ось чому такі ж самі “дуже великі сумніви” щодо цього і у мене також! Бо не в’яжеться оце Ваше: “Він егоїст... завжди думає тільки про себе... не цінує того, що для нього роблять... не розуміє моєї душі... він поганий... моя любов може взагалі зникнути...” з Павловими ознаками істинної любові:

“Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Ніколи любов не перестає!..” (Там же, 4–7 вірші).

АНТИХРИСТ. АПОФЕОЗ

Запитання: Дуже близька мені людина потрапила під вплив відомого псевдоправославного руху.

Зміст такий: часи антихриста на порозі, хто в це не вірить – як мінімум уражений духовною сліпотою; треба готуватися аж до запасання продуктами, купівлі землі і побудови бункерів; підготовляється уживляння чипів; світовий екуменізм – лжерелігия; глобалізм – економічна база і т.д. Зараз останні часи – всі ознаки в наявності.

Хотілося б почути думку авторитетного богослова з цього питання, і я звертаюся до Вас.

Відповідь: Зараз дійсно “останні часи” – період апофеозу влади антихриста, епоха кінця бунтівливого нашого часу, ворохобного нашого світу – година другого пришестя Христа у славі. Але кінець цей – не буквальне знищення планети Земля. Аж ніяк! Не чекайте ні ангелів з вогнеметами за плечима, які палитимуть підмісячну вщент, ані Антихриста, що всядеться в Ієрусалимському храмі як Бог. У Писанні мова йде про духовні речі – про порятунок людини і людства! Слово Боже, віра смиренна, благодать Любові Господньої – ось той “вогонь поїдаючий” усі стихії, усі пристрасті, усе мирське, усе світське в серці грішної, земної (не “громадянина Неба” іще) людини. Ось той “вогонь”, і ось та “земля”! Земля ж буквальна не для знищення була створена, але для життя:

“І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував ” (Псалом 77 (78), 69 вірш);

“Поправді кажу вам: не перейде цей рід (рід людський, земля не буде знищена!), аж усе оце (пришестя Христа) станеться” (Матвія, 24 розділ, 34 вірш);

“А за днів тих царів (за днів існуючих на землі держав, за днів існуючої, а не спаленої у вогні землі) Небесний Бог поставить Царство (Царство Духа, Царство Благодаті, Царство Смиренності та Любові), що навіки не зруйнується” (Даниїла, 2 розділ, 44 вірш).

Тому і молимося: “Нехай буде воля Твоя як на Небі, так і на землі...”

Що ж стосується приходу на землю антихриста, то він уже давним-давно “у Божому храмі сидить, як бог, і за бога себе видає” (2 Солунянам, 2 розділ)! Тут “бог” – сиріч “багатий”. “Багатий” на істину, на віру, на благодать, про якого Господь:

“Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!” (див. Об’явлення, 3 розділ з 14 вірша).

Сьогодні цілком відкрився цей “відступник, беззаконник, призначений на погибель, що противиться та несеться над усе”. Однак він не казковий чорт з рогами й хвостом, але дух новозавітного фарисейства, дух гордині та нелюбовності, – зцілена голова звірини, що взяла силу від сатани! І відкрився він у розп’ятому тілі Христовому – в церкві Божій...

Раніше, у дні апостолів, ця “таємниця беззаконня” була уже в дії. Але не звершувалася вона доти, доки не був “усунений із середини” тіла номінальної церкви утримуючий від смерті її дух Христів, що діяв через апостолів – живих свідків і благовісників Христового вчення – Вчення Смирення та Любові. Сьогодні ж – в останні дні – цілком уже виявився цей “беззаконник, що його Господь Ісус заб’є духом вуст Своїх (полум’яним Словом Істини) і знищить з’явленням приходу Свого (вогненним мечем благодаті Божої – Духом тієї ж Істини)”.