Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Твори в п'яти томах. Том 1
Шрифт:

3. І є з е к і ї л ь — міфічний пророк, один із авторів мудрих біблійних повчань-пісень.

4. Констанцький єретик великий — Ян Гус (1369— 1415), великий син чеського народу, видатний діяч реформації, мислитель, ідейний натхненник антифеодального національно-визвольного руху в Чехії. Походив з селянської родини, був професором і ректором Карлового університету в Празі. Спалений у Констанці.

Страта Гуса була поштовхом до посилення антифеодального й національно-визвольного руху, що здобув назву гуситського. Шевченко оспівав Яна Гуса як борця проти німецько-католицької навали на слов’янські землі. Констанц —

південнонімецьке місто, де відбувався церковний собор, на якому Яна Гуса оголошено єретиком і спалено.

5. Чернець годований сидит ь.— Шевченко мав на увазі римського папу.

6. Всує (церк.-слов.) — даремно.

7. Розпадуться три корони на гордій тіарі! — Тіара — папська шапка (митра), оточена трьома вміщеними одна над одною коронами, що служили символом влади папи як судді, законодавця і священнослужителя католицького світу.

8. Віфліємська каплиця — назва каплиці в Празі, в якій Ян Гус, починаючи з 1412 p., виступав з проповідями, спрямованими проти римського папи і католицької церкви.

9. Булла — грамота римського папи.

10. Конгла в — конклав — збори представників вищого католицького духівництва, які обирали папу.

11. А ж \ о всесвітньої столиц і...— тобто д'о Риму.

12. Авіньйон — місто на півдні Франції, де в середні віки

тимчасово перебував один із пап, суперник римського папи.

13. Антипапи — папи, що існували одночасно з римським па

пою, але не визнавалися законними; претенденти на папський престол, між якими постійно точилася боротьба за владу. Так, наприкінці XIV ст. один папа був у Римі, другий — в Авіньйоні. На початку XV ст. собор у Пізі скинув обох пап і обрав третього. Собор у Констанці згодом скинув третього і обрав четвертого.

14. К,а р д и н а л и — вищі духовні особи в римсько-католицькій церкві. Кардинали обирають із свого середовища римського папу.

15л Загелкали гус и...— Мова йде про гуситський рух, про прихильників Гуса, що разом з ним виступали проти римського папи. ...З орлами летять битьс я...— Під орлами тут розуміються прихильники римського папи.

16. Всіх ворон скли кат и!— Розуміється собор кардиналів у Констанці.

17. Д ю к и — графи (від франц. due — граф).

18. Герольди—особи, що привселюдно оголошували накази короля чи імператора та сповіщали про початок урочистих церемоній.

19. Сарацини — так називали в середні віки арабів-магоме-тан; з метою завоювання країн Близького Сходу папи і європейські королі організовували так звані хрестові походи проти арабів.

20. А т тіл а — вождь гуннів у 445—453 роках, жорстокий завойовник, відомий своїми спустошливими походами й завоюваннями в Азії та Європі.

21. Цесар — імператор тодішньої Священної -Римської імперії Сигізмунд (1368—1437). Вячеслав—його брат, король чеський (Вацлав IV, 1376—1419).

22. Прелати — вищі духовні особи католицької церкви, що мали право судити.

°23. Автодафе (португ.) — урочиста церемонія оголошення й виконання вироків середньовічної інквізиції, зокрема спалення засуджених на вогнищі. Тут йдеться про засудження до страти- Яна Гуса як єретика.

24. Голгофа — гора поблизу Єрусалима. На ній, за євангельськими міфами, було розіп’ято Христа. Тут—місце страти Яна Гуса..

25.

В овніх шкурах (церк.-слов.)...— в овечих шкурах.

26. Те d е um laudamus (лат.) Тебе, боже, хвалимо католицька молитва.

27. Т рапеза — місце споживання їжі, їдальня при монастирі. Т рапезувати — їсти, бенкетувати.

28. Старий Жижка з Таборова (1360—1421)— Ян Жижка, 1419 р. після спалення Яна Гуса став на чолі повстання чеського народу проти німецького панування над Чехією.

29. Марьинское — село Мар’янівка на Полтавщині; там Шевченко жив у поміщика О. А. Лук’яиовича, писав портрети членів його родини.

СЛІПИЙ (Поема)

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 4), з купюрами, під назвою «Невольник». Оскільки ця редакція пізнішого часу і має ряд істотних відмін, вона друкується в другому томі цього видання. Тут подається текст, який Шевченко переписав до свого зошита «Три літа».

1. Шляхетчина — королівська, шляхетна Польща.

2. Б р а т с т в а— організації, іцо були в XVI—XVII ст. ст. центрами культурного і почасти політичного життя на Україні. При братствах існували школи, в яких навчалась'молодь, переважно з заможних кіл, Тут мова йде про Київську академію при Братському монастирі.

3. А живі м и с л і т е...— тобто про справжню, життєву науку; мисліте — в церковнослов’янській азбуці літера «М».

4. Межигірський Спас — церква при монастирі в Межигір’ї, поблизу Києва.

5. У Почаєві святом у...— у Почаєвській лаврі, монастирі на Волині.

6. Хоч Петра діждат и...— Мається на увазі церковне свя* то (припадало на першу половину літа — 29 червня за ст. ст.). Зелені свята передували святу Петра.

7. Чайки — великі козацькі човни.

8. Тендер — колись острівець, а тепер — коса в гирлі Дунаю.

9. Агарянська земля — тут у значенні землі, населеної магометанами.

10. Козака лейстрового. ..— тобто козака, записаного у спеціальний військовий реєстр.

11. Цареградська башта — в’язниця у Стамбулі, колишньому Цареграді (Константинополі).

12. Покрова — Покровська церква, що була на Запорозькій Січі.

13. І на тихому Дунаї новим кошем стал и.— Після зруйнування у червні 1775 р. за наказом Катерини II Запорозької Січі значна частина запорожців змушена була втекти Дніпром на територію, що належала Туреччині, де вони організували Задунайську Січ у гирлі Дунаю. 1828 p., коли кошовий Гладкий зі своїми однодумцями повернувся в Росію, Задунайську Січ було ліквідовано.

14. Як цариця по Києву з Нечосом ходил а...— Нечос— запорозьке прізвисько князя Г. Потьомкіна, державного діяча, фаворита Катерини II. 1787 р. вони разом подорожували по Україні та Криму. Те, що Катерина «Межигорського Спаса вночі запалила»,— легенда.

'15. І як степи запорозькі німоті ділила та б а х у» рям і байстрюкам люд закрепостил а.— Після ліквідації Січі Катерина II роздала величезні земельні простори на півдні України своїм наближеним особам, зокрема Г. Потьомкіну. Чимало земель перепало німцям з походження, німцям-колоністам. 1783 р. Катерина II видала указ про остаточне закріпачення селян Лівобережної України.

Поделиться с друзьями: