Чтение онлайн

ЖАНРЫ

Твори в п'яти томах. Том 1
Шрифт:

66. Нема Гонти...— «Зрадою взяли ляхи Гонту і страшно замучили. Привезли його в кайданах в польський лагер недалеко Балти з одрізаним язиком і правою рукою. Б., польський генерал, так велів зробить, потім кати роздягли його, як мати родила, і посадили на гарячі штаби заліза; потім зняли 12 пасм, з спини шкури.. Гонта повів очима і страшно глянув на Б., той махнув рукою, — і розняли Гонту начетверо, розвезли тіло і поприбивали на середохресних шляхах. Залізняк, почувши, що так страшно ляхи замучили Гонту, заплакав, занедужав та й умер; його гайдамаки поховали в степу над Дністром та й розійшлися».— Прим. Шевченка.

Відомості про катування Гонти наводять польські мемуаристи. Б. — Браніцький. Про смерть Залізняка див. примітку 32.

67. «Злодій, розбійник, або гайдамака,— такими осталися гайдамаки по Коліївщині. Такими їх називають і досі».— Прим. Шевченка. Така слава за гайдамаками, поширена шляхтою, утвердилася в реакційній історіографії. Проти спроб реакційних істориків називати гайдамаків «розбійниками» спрямована поезія Шевченка «Холодний Яр» (1845).

ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ...

Вперше надруковано в журналі «Вестник Европы» (1909, № 5) під назвою «Човен» за списком 1841 p., знайденим в архіві А. Костомарової.

МАР’ЯНА-ЧЕРНИЦЯ

Вперше, без присвяти Оксані К...ко, опубліковано в журналі «Основа» (1861, № 9) за чернетками з поправками П. Куліша.

Це тільки початок твору, кінець поеми не зберігся. На початку 1842 р. Шевченко, посилаючи уривок з поеми видавцеві харківського альманаху «Сніп» Корсунові, писав: «Отак зачинається моя «Черниця» — а що дальше буде, то я і сам не знаю. Здається, і люльки не курю, а шматочки паперу, що була написана «Черниця», розгубилися — треба буде знову компонувать. А поки що буде, надрукуйте хоч це, що маю, тільки друкуйте своєю граматкою, бо вона мені дуже полюбилась». Другий випуск альманаху «Сніп» з друку не вийшов, і уривок з поеми не був тоді надрукований.

1. Оксана К...ко — Оксана Коваленко, дівчина, подруга дитячих літ Шевченка. Про неї згадано в дальших поезіях: N. N. («Мені тринадцятий минало»), «Три літа», «Ми вкупочці колись росли...» та ін.

2. Достеменний син Катрусі.— Поет мав на увазі поводиря кобзаря — Івася, сина Катерини з однойменної поеми.

3. Справи нема... справи — нема незіпсованого, справного інструменту.

4. Придани — весільні гості від молодої.

УТОПЛЕНА

Вперше надруковано в альманасі «Молодик» (1843, № 2).

Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. 8 грудня 1841 року цей автограф поет надіслав Г. Ф. Квітці-Основ’яненку для опублікування в альманасі «Молодик».

ПЕСНЯ КАРАУЛЬНОГО У ТЮРЬМЫ

Вперше надруковано в «Записках отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина» (1939, вип. 5).

Автограф зберігається в рукописному відділі Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна (ф. 178, № 10792). У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР зберігається фотокопія автографа.

СЛЕПАЯ (Поэма)

Вперше опубліковано в журналі «Киевская старина» (1886, № 6).

1. Куща (церк.-слов.)—шатро, курінь. Тут у значенні рідний дім.

2. Єлей (грецьк.)—оливкова або рослинна олія, що вживається при богослужінні в церкві. В переносному розумінні — втіха

для душі. Єлейний — лицемірно чулий, лицемірно доброзичливий.

3. Заклать (церк.-слов.)—заколоти, принести в жертву; овен (церк.-слов.) — баран, взагалі вівця.

4. Маковейовий день — релігійне свято (Маковей) 1 серпня ст. ст.

5. Намисто з дукачами.— Дукач — старовинна золота жіноча прикраса, зроблена з монети або з медалі.

ГАМАЛІЯ

Вперше надруковано окремим виданням 1844 р.

Автограф всього твору не виявлено. Зберігається автограф лише 26 рядків, написаних на третій і четвертій сторінках поштового аркуша; на першій сторінці цього ж аркуша — автограф «Заповіту».

1. Гамалія — Шевченків Гамалія не історична особа, але в XVII—XVIII ст. ст. серед козацької старшини було кілька Гамалій. Згадуються вони в «Истории русов».

2. Великий Луг— давня назва місцевості, що належала Запорозькій Січі, на лівому березі Дніпра, вкрита лісом, з озерами, лиманами, заростями очерёту, де запорожці полювали й рибалили.

3. Скутар — див. прим. 5 до поеми «Гайдамаки».

4. Босфор — протока, що з’єднує Чорне море з Мармуровим.

5. Таляр — срібна монета (75 коп.). Дукат — золота монета. (Див. примітку 52 до поеми «Гайдамаки»),

6. Яничари — відбірне турецьке військо, що формувалося з християн, взятих у полон ще дітьми і вихованих в дусі мусульман-фанатиків; власне, гвардійці турецького султана.

7. Баша (паша)— титул вищих турецьких військових і цивільних вельмож у султанській Туреччині.

8. Візантія — держава стародавніх греків, Східна Римська імперія. Але тут йдеться не про ті часи, а про столицю султанської Туреччини Стамбул, що до 1453 р. іменувався Константинополем і був столицею Візантії.

9. Хурдига — в’язниця.

10. Дарданелли — протока, що з’єднує Мармурове море з Егейським.

11. Чернець — гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Під його проводом козаки здійснили ряд успішних походів на татарські і турецькі міста фортеці, які були водночас і невільницькими ринками. Насправді Сагайдачний ченцем не був, він помер 1622 р. від рани, яку дістав у бою під Хотином (1621). Шевченко, як і деякі історики,, вважав, що Сагайдачний помер у монастирі.

12. Галата — передмістя Стамбула, яке під час одного з походів спалив Сагайдачний.

13. Ралець — подарунок. Тут — у значенні бойовий подарунок, бойова сутичка, морський бій.

ТРИЗНА

Вперше надруковано під назвою «Бесталанный» в журналі «Маяк» (1844, № 4).

Поему Шевченко написав, перебуваючи 1843 року в Яготині в маєтку князя М. Г. Рєпніна, рідного брата декабриста Сергія Волконського.

Автограф не зберігся.

1. Тризна — поминки по душі померлого у давніх слов’ян.

2. Рєпніна, Варвара Миколаївна (1808—1891)—дочка князя М. Г. Рєпніна. Під час перебування поета в Яготині між Шевченком і Рєпніною встановилися дружні взаємини. Вона брала участь у поширенні альбома офортів «Живописная Украйна», пізніше — листувалася з поетом, дбала про полегшення його долі під час заслання.

3. Персть (церк.-слов.)— земля.

РОЗРИТА МОГИЛА

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Поделиться с друзьями: