Твори в п'яти томах. Том 1
Шрифт:
Так, як я... як я... пустила
Діти, мої діти».
Отак вона научала.
Дівчата хрестились
Та плакали,— а уночі
Пани все їм снились.
Із рогами і хвостами
Одрізують косу,
Та кусають, та сміються
І простоволосу
На собак тощо міняють,
У дьогті купають,
І виводять на улицю,
І
Дивитися. Отаке~то
Дівчаточкам снилось,
А все-таки на досвітки
До неї ходили.
Прийшла весна зеленая,
Стара моя встала,
Пішла в поле шукать зілля
Та там і осталась.
І обідать і вечерять
Варили дівчата,
Та не знали, де ділася
Їх нерідна мати.
Пастухи в селі сказали,
Що коло могили
У калюжі стару відьму
Чорти утопили.
Найшли її, громадою
Без попа сховали
На могилі й осиковим
Кілком пробивали.
А дівчата засіяли
Могилу цвітами
І осику поливали
Своїми сльозами.
І виросла на могилі
Осика заклята,
Отам відьма похована,
Молітесь, дівчата.
Молітеся і не кваптесь
На панів лукавих.
Бо згинете осміяні,
Наробите слави.
Седнев, 1847, марта
* * *
За що ми любимо Богдана?
За те, що москалі його забули,
У дурні німчики обули
Великомудрого гетьмана.
[1845—1847]
У першому томі вміщені всі відомі нам поетичні твори Т. Шевченка, написані до його арешту 5 квітня 1847 р. Тексти їх подаються за виданням: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах, т. 1. К., Вид-во АН УРСР, 1963.
Значна частина поезій і поем, що друкуються у цьому томі, побачили світ уже після смерті Шевченка. А два твори опубліковані тільки після Великого Жовтня, у 1939 році.
Переважна більшість рукописів ІІІевченкових поезій зберігається в Інституті, літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Але наявні автографи охоплюють в основному період поетичної творчості Шевченка від 1843 р. Це передусім рукописний збірник-зошит «Три
літа», в якому зібрані автографи поезій 1843 —1845 pp. До речі, цей зошит видавництво «Наукова думка» 1966 р. опублікувало фототипічним способом.Рукописів ранішого часу збереглося дуже мало. Твори раннього періоду представлені здебільшого тільки в друкованому вигляді та в рукописних копіях. Перші поетичні спроби Шевченка до нас не дійшли. З найраніших творів нам відомі лише балада «Причинна» (у першодруку й списках) та поезія «Нудно мені, тяжко — що маю робити?» (приписується Шевченкові).
ПРИЧИННА
Вперше надруковано в альманасі «Ластівка» (1841).
Автограф не зберігся.
1. Причинна — жінка, яка втратила психічну рівновагу внаслідок того, що їй, за давніми народними уявленнями, щось пороблено, в даному разі — ворожкою.
ДУМКА («ТЕЧЕ ВОДА В СИНЄ МОРЕ...»)
Вперше надруковано в альманасі «Ластівка» (1841) як продовження поезії «На вічну пам’ять Котляревському». У «Кобзарі» 1860 р. вірш надруковано як окремий твір під назвою «Думка».
Автограф не зберігся.
ДУМКА («ВІТРЕ БУЙНИЙ, ВІТРЕ БУЙНИЙ!»)
Вперше надруковано в альманасі «Ластівка» (1841) під назвою «Вітре буйний...».
Автограф не зберігся.
ДУМКА («ТЯЖКО-ВАЖКО В СВІТІ ЖИТИ...»)
Вперше надруковано в альманасі «Молодик» (1843, № 2).
Автограф зберігається в рукописному відділі Державної бібліотеки СРСР ім. Леніна (ф. 177, № 10792)
ДУМКА («НАЩО МЕНІ ЧОРШ БРОВИ...
Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р. під назвою «Думка».
Автограф зберігається в Центральному державному історичному архіві УРСР (ф. 1629, оп, 2, № 4).
НА ВІЧНУ ПАМ’ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ
Вперше надруковано в альманасі «Ластівка» (1841).
Автограф не виявлено.
1. Котляревський, Іван Петрович (1769—1838)—перший український письменник-класик, автор славнозвісної поеми «Енеїда» та п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
Поезія є відгуком на смерть Котляревського.
2. Де ватагу пройдисвіт а...— Йдеться про троянців на чолі з Енеєм. Так про них писав і Котляревський: «Один з троянської ватаги...», «Еней пройдисвіт і не промах...».
3. Троя — стародавнє місто в Малій Азії при вході в протоку Дарданелли,- столиця Троянського царства. Під час тривалої війни в XIII ст. до н. е. греки зруйнували Трою дотла. Еней — один з героїв тієї війни. Легенди: розповідають, що після зруйнування міста троянці на чолі з Енеєм попливли світ за очі. Зазнавши багато пригод, вони прибули, зрештою, до теперішньої Італії й поклали початок Римській державі. Подвиги Енея оспівав римський поет Публій Вергілій Марон (70—19 pp. до н. е.). Котляревський скористався сюжетом його твору і в своїй однойменній поемі змалював життя й побут України XVIII ст.