Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
прожив 8 років у страшних злиднях. Він працював на
445
різних роботах: був декоратором на кіностудії, маля-
ром,
шевцем, співробітником анархістського журналу
«Діло праці». Написав мемуари «Російська революція
в Україні (від березня 1917 р. до квітня 1918 р.)» —
1929 р. і «Під ударами контрреволюції (квітень—чер-
вень 1918 р.)» — 1936 р. Обидві книги видані в Парижі.
В еміграції Махна мучили хвороби, боліли численні
рани.
року — туберкульоз
останньої легені. У бе-
резні 1934 року його
помістили в один із
шпиталів Парижа, де
він помер 25 липня. Піс-
ля кремації тіла Мах-
на урна з його прахом
була замурована в сті-
ні колумбарію паризь-
кого цвинтаря Пер-Ла-
шез.
Дружина
Махна
жила до 1943 року в
Парижі, а потім переї-
хала до дочки в Берлін,
куди її вивезли нім-
ці з Парижа на роботи.
У 1945 році вони були
затримані
радянською
контррозвідкою і від-
ДДружина Махна Галина
правлені
в
київсь-
Андріївна
ку в'язницю. Вдовиця
і його дочка Олена
Несторівна.
Париж. 1940-і роки.
446
Махна була засуджена на 8 років таборів, а дочка на
5 років заслання. З табору Галина Андріївна вийшла у
травні 1954 року, пробувши в ув'язненні 8 років і 9 міся-
ців. Після звільнення мати й дочка жили в місті Джам-
булі (Казахстан). Померла Галина Андріївна 23 берез-
ня 1978 року, а Олена Несторівна — 16 січня 1993 року.
У 1989 році обидві були реабілітовані.
На малій батьківщині Махна у 2000 році було ство-
рено Громадське товариство Нестора Махна «Гуляй-
Поле», метою якого є поширення в Україні національ-
ної свідомості.
447
ІЛЬКО БОРЩАК
(1895 — 1958)
український історик, громадський діяч
Після хліба просвітництво є
найперша потреба народу.
Дантон
Значна частина жит-
тя
видатного
українського
історика
і
публіциста
Іллі
Львовича
Баршака
минула
у
Франції,
де
він
займався
журналістикою,
науково-
дослідною
та
викладаць-
кою
діяльністю
під
псевдо-
німом
Ілько Борщак.Народився
він
19
лип-
ня
1895
року
поблизу
Хер-
448
сона
в
єврейській
родині.
Батько
працював
директо-
ром
початкової
школи.
Піс-
ля
закінчення
Херсонської
гімназії Ілля прийняв православну віру і навчався в
Петербурзькому, Київському і Новоросійському (нині
Одеському) університетах, де вивчав право, філоло-
гію, історію. У Новоросійському університеті його за-
лишили для спеціалізації з міжнародного права. 1914
року він виїхав у наукове відрядження до Гааґи (Ні-
дерланди).
Коли почалася Перша світова війна 1914-1918 років,
Баршак з великими труднощами повернувся на бать-
ківщину і був мобілізований до діючої армії. Воював у
449
Східній Пруссії, дістав поранення. Після лікування за-
кінчив артилерійське училище в Одесі і воював на ав-
стрійському та румунському фронтах.
Під час Української революції 1917-1920 років Бар-
шак як патріот своєї країни брав активну участь у її
бурхливих подіях. 24 січня 1918 року Центральна Ра-
да243 IV Універсалом проголосила Українську Народ-
ну Республіку (УНР) самостійною, ні від кого незалеж-
ною державою. 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську
представники чотирьох держав німецького блоку і
УНР підписали мирний договір. Це був перший мир-
ний договір у світовій війні. За день до цього війська
більшовиків захопили Київ і Центральна Рада негай-
но запросила збройної допомоги у Німеччини і Австро-
Угорщини. 18 лютого австро-німецькі війська почали
окупацію України.
29 квітня 1918 року відбувся державний переворот,
генерала Павла Скоропадського244 (18 7 3-19 45) було
проголошено гетьманом Української Держави.
У червні 1918 року Баршак приїхав до Києва, а у
серпні його заарештували німці, і він просидів у тюрмі
до падіння гетьманського уряду та відновлення Укра-
їнської Народної Республіки (14 грудня 1918 р.). У січні
1919 року Баршак у складі місії УНР виїхав до США, а
з кінця 1919 року став секретарем української делегації
на Паризькій мирній конференції 1919-1920 років245.
Українська революція 1917-1920 років завершила-
ся національною катастрофою, незалежність Украї-
ни була ліквідована. Східна Україна надовго підпала