Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Середню

освіту

здобув

у

3-й

київській

гімназії

на

Подолі.

Закінчивши

гім-

назію,

у

1895

році

вступив

на

механічне

відділення

414

Харківського технологічного інституту. У студентські

роки був активним організатором соціал-демократич-

ного руху в Україні, борцем за її національне і духовне

відродження. У лютому 1900 року студент Мацієвич і

адвокат Микола Іванович Міхновський (1873-1924) за-

снували в Харкові Революційну Українську партію

(РУП), яка була політичною організацією радикально

налаштованої української молоді. Основним завдан-

ням партії була боротьба за створення самостійної

України. Лідер партії М.І. Міхновський виклав про-

415

граму партії у брошурі «Самостійна Україна» (1900).

Міхновський заявляв: «Не може бути ніякої боротьби

українського народу в рамках існуючої Російської ім-

перії. Лише цілковите відокремлення України і ство-

рення могутньої держави від Карпат до Кавказу необ-

хідне нашій нації. Українцям не потрібна автономія з

ласки Москви, а також федерація у складі Росії. Їм по-

трібна повна незалежність. Україна має матеріальні й

духовні сили бути самостійною».

За політичні погляди, належність до партії і активну

діяльність проти царського самодержавства Мацієви-

ча навесні 1901 року було виключено з інституту і вис-

лано з Харкова до Севастополя під нагляд поліції. Піз-

ніше йому було дозволено скласти випускні екзамени в

інституті, диплом інженера він одержав у 1902 році.

1901 року його зарахували до корпусу корабельних

інженерів Морського міністерства.

Працюючи в Севастополі на Лазаревській верфі234,

Мацієвич здійснював активну агітаційно-пропаган-

дистську і культурно-освітню роботу серед робітників

порту. У Народному домі Севастополя він створив са-

модіяльний робітничий театр з українським реперту-

аром, підтримував зв'язок з лейтенантом П.П. Шмід-

том (1867-1906) і його «Союзом офицеров — друзей

народа» («Спілкою офіцерів — друзів народу»). Маці-

євич був тісно пов'язаний з революційно-політичним і

культурним життям України. Його друзями були ре-

волюційні діячі М.Міхновський, С.Петлюра, П.Шмідт.

Він підтримував дружні стосунки з М.Коцюбинським,

М.Вороним, Х.Алчевською, К.Арабажиним та іншими

діячами культури.

416

Крейсер

«Очаків».

1902рік.

Мацієвич був талановитим винахідником, кора-

бельним інженером і авіаконструктором і зробив вели-

кий внесок у розвиток військово-морського флоту Ро-

сії. При будівництві крейсера «Очаків» і броненосця

«Іоанн Златоуст» на Лазаревській верфі в Севастополі

Мацієвич був одним із провідних інженерів. Для захи-

сту Севастопольського рейду він у 1904 році розробив

проект бонового загородження235, у 1905 році запропо-

нував два проекти протимінних загороджень. У 1906

році за першим розрядом закінчив Морську академію в

Петербурзі. Навчаючись в академії, проектував підвод-

ні човни (був автором 14 проектів). У 1907 році Мацієвич

закінчив спеціальні курси офіцерів підводного плаван-

ня в Лібаві (нині Лієпая, Латвія) і брав активну участь

у створенні підводного флоту Росії. З 1908 року капітан

Мацієвич служив у Морському технічному комітеті по-

мічником начальника конструкторського бюро. Тут він

417

розробив проект захисту бойових кораблів від атак тор-

педами і був одним із перших розробників проблеми за-

стосування авіації у військово-морському флоті.

1909 року Мацієвич виступив з доповіддю «Про тип

морського аероплана», після чого був призначений до

складу Відділу повітряного флоту. У цьому ж році він

розробив один із перших проектів гідролітака і пер-

шим у світі запропонував проект корабля-авіаносця

на 25 літаків, їх зльоту з палуби за допомогою ката-

пульти і гальмування сітками під час посадки на палу-

бу авіаносця.

У березні 1910 року Мацієвича відрядили до Франції

для вивчення авіаційної справи, організації навчання

льотчиків, підготовки для майбутньої авіашколи пер-

шої групи льотчиків-інструкторів і мотористів, прий-

мання замовлених аеропланів та авіаційних двигунів.

Повернувшись у вересні 1910 року до Росії, Маці-

євич велику увагу приділяв нічним польотам, продо-

вжував працю над проектом літака, розробив пристрій,

який забезпечував безпеку при вимушеній посадці лі-

така на воду, готував до друку книгу «Повітроплаван-

ня у морській війні».

Під час Першого Всеросійського свята повітропла-

вання у Петербурзі (1910) продемонстрував високу

льотну майстерність, завоював кілька призів і, як па-

сажира, підняв у повітря голову Кабінету міністрів Ро-

сії П.Столипіна (1862-1911).

Талановитий вчений і льотчик не встиг здійснити

задумані плани. 7 жовтня 1910 року він випав з літака

«Фарман-4», який раптово розвалився у повітрі. Пара-

шутів тоді не було, і Мацієвич загинув. Встановлено,

418

що на висоті 385 метрів на літаку лопнула діагональна

розтяжка. Кінець дроту попав у гвинт, одна з лопатей