Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Наполеон І, Наполеон Бонапарт (1769, Аяччо, Кор-

сіка — 1821, о. Святої Єлени) — французький полко-

водець, політичний і державний діяч, імператор Фран-

ції (1804-1814 і 1815). Один з його планів війни з Росією

561

у 1812 році передбачав відокремлення від Росії укра-

їнських земель і утворення української держави під

назвою «Наполеоніда», залежної від Франції. Ця дер-

жава повинна була стати міцним бар'єром проти агре-

сивних планів Росії та її претензій на Чорне море.

Ніколь(р.н. і р.с. невідомі) — абат-єзуїт, просві-

титель, шкільний друг Армана Емманюеля Рішельє.

У 1812 році Рішельє викликав його з Франції в Одесу.

Ніколь створює при Шляхетному інституті (заснова-

ний у 1805 році) гімназію і у 1814 році стає директором

цих учбових закладів, які у 1817 році перетворюють в

ліцей, названий на честь одеського градоначальника

(1803-1814) Рішельє його ім'ям. У 1819 році у зв'язку з

указом про вигнання єзуїтів з Росії перший директор

Рішельєвського ліцею був змушений виїхать у Фран-

цію. У 1865 році Рішельєвський ліцей реорганізували

в Новоросійський університет, тепер Одеський націо-

нальний університет імені І.І. Мечникова.

Пастер Луї (1822, Доль, Юра, Франція — 1895, Віль-

ньов-л'Етан, поблизу Парижа) — французький мі-

кробіолог і хімік, основоположник медичної мікробі-

ології, імунології і стереохімії. З 1888 року і до кінця

життя був директором Науково-дослідного мікробіо-

логічного (Пастерівського) інституту. Діяльність Па-

стера мала велике значення для розвитку мікробіоло-

гії в Росії й Україні.

Поліньяк Оґюст Ґабріель Еракліус, Іраклій Іра-

клійович(1788 — невідомо) — французький емігрант

на російській службі, відставний полковник, граф. На

російській службі з 1796 року. Учасник воєн 1805-1807

років Росії з Францією. В часи війни Росії проти Фран-

562

ції у 1812-1814 роках брав участь в битвах під Боро-

діном, Люценом, Бауценом, Дрезденом, Кульмом,

Лейпціґом. Під Бородіном контужений в голову. Наго-

роджений орденами Святої Анни 2-го ступеня з діа-

мантами і Святого Володимира 3-го ступеня. Полков-

ник з 1813 року. У 1818 році звільнений від служби.

Служив і жив в Україні. У 1824 році виїхав у Францію,

перед від'їздом на батьківщину був прийнятий у члени

Південного товариства декабристів, метою якого було

знищення кріпосного права і станового ладу, установ-

лення рівності громадян і республіканського правлін-

ня, проголошення буржуазно-демократичних свобод.

Рамбо Альфред(1842, Безансон — 1905, Париж) —

історик, етнограф і державний діяч, граф. Закінчив

Вищу нормальну школу (1864). З 1881 року — профе-

сор Сорбонни, з 1897 року — член Академії мораль-

них і політичних наук. У 1895-1903 роках — сенатор,

у 1896-1898 роках — міністр народної освіти. Учасник

3-го Археологічного конгресу в Києві (1874). У «Живо-

писній історії стародавньої та нової Росії» (1879, т.1) у

підрозділі «Останні кобзарі» написав про мистецтво

українських кобзарів.

Реклю Жан Жак Елізе (1830, Сент-Фуа-ла-Ґранд,

Франція — 1905, Тюрнхаут, Бельґія) — географ, со-

ціолог і політичний діяч. За участь у Паризькій комуні

1871 року засуджений на довічне вигнання із Франції.

В 5-му томі його 19-томної праці «Земля і люди. Нова

всесвітня географія» (1876-1894) є розділи, присвяче-

ні Україні.

Рембо Жан Нікола Артюр (1854, Шарлевіль-Ме-

зьєр — 1891, Марсель) — поет. Вітав Паризьку комуну

563

1871 року. Справив великий вплив на розвиток фран-

цузької і європейської поезії взагалі. В українських

перекладах вірші Рембо друкувалися в книгах «Су-

зір'я французької поезії» (т. 2, К., 1971) і «Передчут-

тя» (К., 1979), в журналах «Всесвіт» (1981, №6) і «Віт-

чизна» (1982, №4). Захоплювався українською піснею

і поширював її у Франції в перекладах французькою

мовою. Українська народна пісня «Їхав козак за Ду-

най» під назвою «L'Adieu des Fianc'es» («Прощання з

нареченою») відома у Франції і увійшла до збірника

французьких народних пісень. У Франції співають та-

кож «Ой не ходи, Грицю», «Реве та стогне Дніпр широ-

кий» та інші пісні.

Ремі Мішель(р.н. 1937, Седан) — педагог, гро-

мадський діяч, гуманіст. У 1957-1960 роках служив в

армії, учасник бойових дій в Марокко й Алжирі. На-

городжений військовими медалями. Закінчив Нор-

мальну школу в Парижі. У 1964-1997 роках працював

викладачем технічних наук в одному з навчальних

закладів міста Шарлевіль-Мезьєр. У 1977-1991 ро-

ках працював в Асоціації дружби і культурних зв'яз-

ків «Франція — СРСР». Після розпаду СРСР у січні

1992 року був створений Комітет дружби і солідар-

ності департаменту Арденни з країнами Союзу Не-

залежних Держав (СНД), який надає гуманітарну до-

помогу дітям, що постраждали від Чорнобильської

катастрофи. Цю допомогу організує відомий в Украї-

ні і особливо у Києві Президент Комітету «Арденни —