Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

менників. Найбільшу популярність як перекладачці

принесли їй твори Жуля Верна, п'ятнадцять романів

якого вона вперше переклала російською мовою.

Жеріко Теодор(1791, Руан — 1824, Париж) — жи-

вописець і графік. Жеріко цікавився історією України.

Він співчутливо ставився до її боротьби за незалеж-

ність від Росії і у 1823 році намалював портрет гетьма-

на Мазепи.

Кубертен П'єр де (1863, Париж —1937, Женева, Швей-

царія) — гуманіст, історик, соціолог, літератор, педагог

555

і громадський діяч, засновник Олімпійських ігор сучас-

ності, барон. Закінчив філософський факультет Сор-

бонни. Захоплювався вивчанням історії, а також педаго-

гіки, зокрема фізичним вихованням. Активно займався

боксом, фехтуванням, веслуванням, верховою їздою.

З його ініціативи у 1894 році в Парижі відбувся Міжна-

родний спортивний конгрес, на якому було ухвалено рі-

шення про відродження Олімпійських ігор. У підготов-

ці та проведенні конгресу провідну роль відіграв один з

найближчих однодумців і соратників П'єра де Куберте-

на російський генерал Олексій Бутовський (1838-1917),

українець родом з Полтавщини. На конгресі було утво-

рено Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК) і за-

тверджено розроблену Кубертеном Олімпійську хар-

тію — зведення правил і положень МОК. Президентом

МОК було обрано Деметріуса Вікеласа (Греція), а Гене-

ральним секретарем — Кубертена. Після відставки Ві-

келаса Президентом МОК став Кубертен (1896-1925).

З 1925 до 1937 року був почесним Президентом. Автор

численних робіт з проблем спорту і фізичного вихован-

ня. Все своє життя він присвятив олімпійській ідеї, сер-

це заповів поховати в Олімпії (Греція).

Кюстін Астольф де (1790, Нідервіллер, Франція —

1857, Франція) — французький літератор і мандрів-

ник, маркіз. У 1839 році відвідав Росію. В книзі «La

Russie en 1839» («Росія у 1839») описав самодержавну

царську Росію — країну рабів і деспотії, в якій немож-

ливе щастя, тому що по самій своїй природі людина не

може бути щасливою без свободи.

Ланжерон Олександр Федорович (1763, Париж —

1831, Одеса) — російський військовий діяч, генерал

556

від інфантерії, граф. За походженням француз. На по-

чатку Великої французької революції 1789-1794 років

емігрував (1790) із Франції в Росію. У 1794 році всту-

пив до російської армії і прийняв російське підданство.

У 1815-1823 роках був генерал-губернатором Новоро-

сійського краю, головнокомандувачем Бузького і Чор-

номорського козацьких військ.

Левек П'єр Шарль(1736 — 1812) — французький

історик, автор багатотомної «Історії Росії» (1782-1793),

в якій є відомості про Україну.

Леже Луї Поль Марія (1843, Тулуза — 1923, Па-

риж) — філолог-славіст, член Академії написів і ху-

дожньої літератури (з 1900) та інших академій. Про-

фесор слов'янських мов і літератур у Колеж де Франс

(з 1885). У 1904-1906 роках викладав у Колеж де Франс

курс української мови і літератури. Дав високу оцінку

творчості Тараса Шевченка в науковому досліджен-

ні «Національний поет Малоросії Тарас Шевченко»

(1906) та статтях про українського поета у французь-

ких енциклопедіях. Йому належать переклади деяких

творів Тараса Шевченка французькою мовою.

Леклерк Ніколя Ґабріель(1726 — 1798) —фран-

цузький лікар, письменник та історик. У 1759-1762 ро-

ках був в Україні як лейб-медик гетьмана Кирила Ро-

зумовського. Перебуваючи в Україні, зібрав матеріали

з історії козаччини і Запоріжжя, які використав при

написанні книги «L'histoire des Cosaques de Boriste-

nes» (1776) та праці у трьох томах «Histoire phisique,

morele, civile et politique de la Russie ancienne et mod-

erne» (1783).

Лемерсьє-Келькеже Шарль(р. н. і р.с. невідомі) —

557

історик. Автор дослідження про Байду-Вишневецько-

го, який заклав початки Запорізької Січі. Написав пра-

цю «Кондотьєр Дмитрашка».

Леруа-Больє Анатоль(1842 — 1912) — французь-

кий письменник і публіцист. Директор школи політич-

них наук у Парижі. У 1872-1881 роках здійснив подо-

рож по Росії. У своїх працях «L'Empire des Tsars et les

Russes» (1881-1889) та «La France, la Russie et l'Europe»

(1888) подає цінні відомості про українців. Один з пер-

ших у Франції дав прихильну характеристику твор-

чості Т. Шевченка (1873). Писав про українські істо-

ричні пісні, видані В. Антоновичем і М. Драгомановим.

Леруа де Флажі(р.н. і р.с. невідомі) — історик. На-

писав книгу «Політичний, цивільний і воєнний стан

Російської імперії» (1807), в якій багато сторінок при-

свячено Україні. Автор описує природні багатства та

економіку «країни козаків» і пропонує посилений роз-

виток торгівлі з нею. В книзі знаходимо також ек-

скурс в історію України часів Козаччини, її відносини

з Польщею і Росією.

Лесюр Шарль-Луї(1770 — 1849) — французький

історик. За дорученням Наполеона І написав книгу