Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Капетінґів (987-1328), яку заснував Гуґо Капет (близько 940-996).

Останнього короля цієї династії Карла IV змінив на престолі Франції

Філіпп VI з династії Валуа (1328-1589) — молодшої лінії Капетінґів.

6Реймс — стародавнє місто на північному сході Франції, в де-

партаменті Марна. Відоме до нашої ери. У 1975 році було 178 тис.

мешканців. Центр виготовлення шампанських вин. Серед архітек-

турних пам'ятників — староримська арка Марса (II ст.), романсь-

ке абатство Сен-Ремі (Х!-ХП та XVI ст., тепер музей), готичний

собор Нотр-Дам (1211-1311, добудови XIV-XV ст.), численні жит-

лові будинки (XIII-XVIII ст.), абатство Сен-Дені (XIII-XVIII ст.,

тепер Музей образотворчих мистецтв). Реймс — місце коронації

французьких королів (до 1825).

7Реймське євангеліє — один із найдавніших пам'ятників ста-

рослов'янської писемності. Складається з двох частин. Перша ча-

стина (16 аркушів) ймовірно переписана в Києві у 1-й половині

XI століття з південнослов'янського (можливо, сербського) оригі-

налу, написана кирилицею. У XIVстолітті Реймське євангеліє де-

який час перебувало у Чехії, тут глаголицею написана його друга

частина (31 аркуш). До Франції воно потрапило в складі особистої

бібліотеки Анни Ярославни, яка стала дружиною французького

короля Генріха I. Зберігається в Реймсі.

8Річ Посполита (польськ. Rzeczpospolita — республіка) — на-

зва держави, що складалася з Корони Польської і Великого кня-

зівства Литовського

(1569-1795),

які мали федеративні права.

Найвищим законодавчим органом був сейм, на якому обирали ко-

роля. Припинила своє існування у 1795 році після третього поділу

між сусідніми державами: Росією, Австрією і Пруссією.

9Самовидець — автор «Літопису Самовидця». Одним із ймо-

вірних авторів твору вважають державного і церковного дія-

ча Романа Ракушку-Романовського (близько

1623-1703).

У роки

Визвольної війни українського народу 1648-1654 років він вхо-

див до складу козацької старшини, виконував дипломатичні місії.

Активний учасник україно-російської війни 1668-1669 років. «Лі-

топис Самовидця» вперше опубліковано у 1878 році, у 1971 році

його перевидано в Києві. Вважається найбільш повним і вірогід-

ним джерелом з історії України періоду 1648-1702 років.

572

10Граб'янка Григорій Іванович (р.н. невід.-близько 1737) — український

козацький літописець.

У

1686

року був на службі

у козацькому війську. Займав посади гадяцького полкового оса-

вула, обозного, судді, з 1729 року став полковником. Учасник ба-

гатьох походів і битв. У 1723 році клопотався в Петербурзі перед

Петром I про ліквідацію Малоросійської колегії та відновлен-

ня виборів гетьмана, за що був ув'язнений у Петропавловсь-

ку фортецю. Після смерті Петра I (1725) повернувся в Україну.

Брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 років. Помер

від ран. Автор історичного твору, відомого як «Літопис Григорія

Граб'янки» (1710). Твір охоплює період 1648-1708 років, у ньому

проводиться думка про історичну, правову й суспільно-політич-

ну самобутність українських козаків.

11Величко Самійло Васильович (1670-після 1728) — укра-

їнський козацький літописець. Служив у Генеральній військовій

канцелярії. Автор тритомового твору «Сказаніє о войне козац-

кой з полякамі...» (1720), який охоплює події української історії

1648-1700 років.

12Ганнібал (247 або 246 р. до н.е.-183 р. до н.е.) — полководець

і державний діяч Карфагена, один із видатних стратегів старо-

давнього світу. Під час 2-ї Пунічної війни (218-201) карфагенсь-

ке військо на чолі з Ганнібалом у 218 р. до н.е. здійснило перехід з

!спанії через Альпи до !талії, де здобуло перемогу над римським

військом при річках Треббії і Тиціні (218), біля Тразіменського

озера (217), при Каннах (216). Після 212 р. до н.е. ініціатива у війні

перейшла до римлян. У 202 р. до н.е. військо Ганнібала було зни-

щено. Карфаген був змушений укласти з Римом мир. Після війни

до 195 р. до н.е. очолював управління Карфагеном.

13Чінгізхан (близько

1155-1227)

—

засновник єдиної Мон-

гольської держави, полководець. На початок 1204 року загарбав

великі території і очолив усіх монголів. У 1206 році його проголо-

сили великим ханом. У 1207-1211 роках він підкорив народи Си-

біру і Східного Туркестану, а у 1211-1215 роках — Північний Ки-

тай. У 1221 році військо Чінгізхана пройшло через Азербайджан і

Грузію і дійшло до Криму, у 1223 році здійснило похід на давньо-

руські землі і завдало поразки давньоруським князям (Мстислав

Мстиславович Відважний, Данило Романович Галицький та інші)

573

і половцям на річці Калка (нині Кальчик, притока річки Кальміус

на території Донецької області).

14Тамерлан

(1336-1405)

—

середньоазіатський державний

діяч і полководець. У 1370 році перейняв на себе титул еміра і

став правителем Мавераннахра. Столицею держави Тамерлана

був Самарканд. Внаслідок трьох походів (1389, 1391, 1394-1395)

розгромив Золоту орду. У кінці правління його держава включа-

ла Мавераннахр, Хорезм, Хорасан, Закавказзя, Гран і Пенджаб.

Похід на Китай, розпочатий у 1404 році, через смерть Тамерлана