Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

академік, з 1832 року — професор. Член Міланської

та Паризької академій мистецтв. За його проектами в

Україні збудовані пам'ятники (Севастополь, Полтава).

Розробив проект пам'ятника князю Володимиру для

Києва (нездійснений).

Валлен-Деламот Жан Батіст Мішель (1729, Анґу-

лем, Франція — 1800, там же) — архітектор. У 1759-

1775 роках працював в Росії. За його проектами на

Чернігівщині у Почепі (тепер місто Брянської області

Росії) зведено палац гетьмана України К.Розумовсь-

кого (80-і роки) і Воскресенську церкву (1765-1771).

Вержен Шарль де(1717 — 1807) — французький

державний діяч. У 1755 році став амбасадором Франції

в Туреччині і докладав багато зусиль, щоб спонукати

Туреччину на боротьбу проти Росії за створення на її

північному кордоні незалежної України. Завдяки Вер-

549

жену Григор Орлик дістав із Царгороду папери і ру-

кописи свого батька гетьмана Пилипа Орлика. З 1774

року — міністр закордонних справ Франції. Як відгук

на зруйнування Запорізької Січі у 1775 році, Вержен

написав меморіал про козаків та Україну під назвою

«Observations sur les Cosaques Zaporogues» («Спосте-

реження про запорізьких козаків», 1776), у якому про-

понував «установити контакт з козаками, щоб органі-

зувати диверсію проти цариці Катерини ІІ».

Верн Жуль(1828, Нант — 1905, Амьєн) — письмен-

ник, автор науково-фантастичних і пригодницьких ро-

манів. У 1865 році видавець Етцель познайомив Жуля

Верна з українською письменницею Марком Вовчком.

Він надав їй виключне право перекладу всіх своїх тво-

рів російською мовою. Вся освічена дореволюційна Ро-

сія читала твори видатного французького фантаста

саме завдяки її перекладам. З 1867 по 1877 рік Марко

Вовчок переклала російською мовою п'ятнадцять ро-

манів Жуля Верна.

Верне Орас(1789, Париж — 1863, там же) — живо-

писець. Під враженням поеми Джорджа Байрона «Ма-

зепа» (1818) написав дві картини, присвячені велико-

му гетьману України: «Мазепа, прив'язаний до коня»

та «Мазепа під вмираючим конем».

Віженер Блез де(1523 — 1596) — французький ди-

пломат і історик, автор «Опису Польського Королів-

ства і суміжних з ним країн» (Париж, 1573), де пода-

ються відомості про Галичину, Волинь та Поділля.

Вольтер, справжнє ім'я та прізвище Марі Франсуа

Аруе(1694, Париж — 1778, там же) — письменник,

філософ, історик, один з видатних діячів французької

550

Просвіти 18-го століття. У праці «Історія Карла ХІІ»

(1731) він пише: «Україна завжди прямувала до сво-

боди». У книзі «Доба Людовіка ХІУ» (1751) написав

про українських козаків, які служили при дворі фран-

цузького короля. У праці «Історія Росії за Петра Вели-

кого» (1759-1763) є згадки про Україну. Просвітниць-

кі ідеї Вольтера сприяли розвитку вільнодумства в

Україні. Одним з його послідовників був український

просвітник-демократ і філософ-матеріаліст Яків Ко-

зельський (близько 1729 — після 1795).

Гаюї Юст Валентинович(р.н. і р.с. невідомі) —

архітектор початку 19-го століття. Працював в Оде-

сі. Розробив проект архітектурного ансамблю порту

(здійснено частково), комплекс портового карантину,

маяк на Великому Фонтані (1815-1827), мости у місті.

Ґе — родина діячів культури, три брати і племін-

ник, українські дворяни Полтавської губернії з на-

щадків французьких емігрантів.

Ґе Григорій Миколайович (1830, Воронеж — 1911,

Миколаїв) — прозаїк, драматург. Батько драматурга

і актора Григорія Григоровича. Закінчив 2-у київську

гімназію (1846), навчався в Петербурзі в Школі гвар-

дійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів.

У 1849-1856 роках служив у кавалерії. Одержавши у

спадщину після смерті батька (1855) маєток, відпустив

своїх кріпаків на волю.

Ґе Микола Миколайович (1831, Воронеж — 1894,

х. Іванівський, тепер с. Шевченко Чернігівської обла-

сті) — живописець. Закінчив 1-у київську гімназію і

Петербурзьку академію художеств (1857). З 1876 року

оселився на хуторі Іванівському. Намалював ряд етю-

551

дів українських селян і природи України. Допомагав

Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. Кар-

тини зберігаються в київських музеях.

Ґе Іван Миколайович, літературний псевдонім

Бертольді(1841, Київ — 1893, там же) — драматург,

прозаїк. Після закінчення гімназії перебував на війсь-

ковій службі. Набув популярності як драматург.

Ґе Григорій Григорович (1868, Херсон — 1942, Ле-

нінґрад, тепер Петербурґ) — драматург, актор. Син

Ґе Григорія Миколайовича. Дитинство пройшло з ма-

тір'ю у Франції та Швейцарії (1870-1877). У 1886 році

закінчив реальне училище в Миколаєві і театраль-

ну школу в Петербурзі (1888). У 1897 році дебюту-

вав у Александринському театрі (Петербурґ), де грав

до 1929 року. Написав понад 20 п'єс. Викладав акторсь-

ку майстерність.

Генріх І Капет(1008 — 1060) — король Франції з