Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

у Руані (1660) цей атлас багато разів перевидавався в

різних країнах Європи. У 1662 році Боплан у Амстер-

дамі (Голландія) анонімно видав карту Дніпра.

Повернувшись із Польщі до Франції, Боплан про-

довжував працювати як інженер-фортифікатор і кар-

тограф.

Один із найкращих тогочасних картографів

світу, він виконав багато картографічних робіт, серед

яких детальні карти французьких провінцій Норман-

дія і Бретань, план портового міста Картахени в Пів-

денній Америці (нині Колумбія). Його карти — зразок

картографічного мистецтва 17-го століття. Помер Бо-

план 6 грудня 1673 року.

86

ГРИГОР ОРЛИК

(1702 — 1759)

український політичний діяч,

французький дипломат і воєначальник

87

Кожна суспільна епоха

потребує

своїх великих людей, і, якщо

ї х

немає, вона ї х винаходить.

У гетьманській столи-

Клод Гельвецій

ці Батурині 16 листопа-

да 1702 року в родині май-

бутнього гетьмана України

у вигнанні Пилипа Орли-

ка (1672-1742) та його дру-

жини Анни (з роду Герци-

ків) народився син Григор.

Хрещеним батьком Гри-

гора був гетьман України

Іван Мазепа.

У 1707 році 35-річного

Пилипа Орлика признача-

ють генеральним писарем

і він стає найближчим рад-

ником гетьмана. Довіру один одному і вірність спільній

справі боротьби за незалежну Україну вони скріпили

клятвою, і тієї клятви Орлик дотримувався все життя.

Іван Мазепа (близько 1639-1709) бачив можливість

визволення України від московського рабства за до-

помогою союзу зі шведським королем Карлом ХІІ

88

(1682-1718), який, за його переконаннями, став би га-

рантом незалежності Української держави. У цьому

його активно підтримували Орлик і частина козаць-

кої старшини. 9 листопада 1708 року відбулася зу-

стріч Мазепи з Карлом ХІІ. Була укладена угода, яка

передбачала політичний статус України як незалеж-

ної держави під протекторатом Швеції. Після пораз-

ки 8 липня 1709 року шведсько-українських військ у

Полтавській битві їх залишки відступили на турецьку

територію, зупинившись під Бендерами. Провал пла-

нів підірвав здоров'я гетьмана Мазепи і 2 жовтня 1709

року він помер у селі Варниця поблизу міста Бендери.

16 квітня 1710 року на козацькій раді під Бендера-

ми Пилипа Орлика одноголосно обрали гетьманом За-

порізького Війська і України. Відтоді він віддав усе

своє життя і блискучий

талант справі державної

незалежності

українсь-

кої нації. Пилип Орлик

знайомив

уряди

євро-

пейських держав з укра-

їнським питанням, шукав

підтримки в його вирі-

шенні майже в усіх дер-

жав Європи. Доводив, що

утворення в центрі Євро-

пи

незалежної

України

стримуватиме

російську

експансію,

забезпечить

тривалий мир і політич-

ну рівновагу. Він пильно

Пилип Орлик (1672-1742).

89

стежив за політичною кон'юнктурою і, як тільки з'яв-

лявся привід до активних дій, відразу ж робив кроки

до організації антиросійської коаліції держав. Багато

таких його зусиль було реалізовано.

У своїх зверненнях до урядів європейських дер-

жав Пилип Орлик безустанно нагадував, що в Євро-

пі існувала суверенна соборна Україна, яка за Богдана

Хмельницького утворила власну державу, що її визна-

ла вся Європа; що Москва порушила договір із Богда-

ном Хмельницьким і перетворює вільний український

народ у рабів; що московський двір є насправді узурпа-

тором України; що природним правом будь-якого наро-

ду є право на визволення від гноблення державою, яка

несправедливістю та переважною силою забрала його

свободу; що після Полтавської битви Україна стогне

під ярмом Москви. Тому боротьба за визволення Укра-

їни є справою справедливою і законною, і Пилип Ор-

лик висловлював надію, що європейські держави допо-

можуть йому відвоювати незалежність батьківщини.

Військова акція Пилипа Орлика, яка була спрямова-

на на визволення України під час війни Росії з Туреч-

чиною у 1710-1713 роках34, зазнала поразки. Відтоді

починається важке емігрантське життя гетьмана-виг-

нанця.

У жовтні 1714 року Пилип Орлик з родиною поки-

нув Варницю, аби у травні 1715 року осісти в Швеції.

За наказом короля Карла ХІІ 13-літній Григор зара-

ховується до королівської гвардії. Разом із батьком

він захищає фортецю Штральзунд, яку взяли в обло-

гу данці, росіяни й пруссаки. Через рік Григор поки-

нув військову службу і почав навчання в університеті

90

міста Лунда (Швеція) під керівництвом професора ме-

тафізики Андрія Регеліуса, про якого назавжди зберіг

добру пам'ять.

З 1721 року Григор Орлик шість років служив лей-

тенантом в саксонській гвардії. 1726 року почалось

зближення Саксонії з Росією, і Григор Орлик вступив

на польську службу осавулом коронного гетьмана.

Це були важкі часи для Григора. Він підтримував ро-

дину, яка дуже бідувала, тужив за батьком, який з 1722