Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

у Петербурзі, де вона зберігається і зараз. Він писав

матері у січні 1892 року: «Майже всі мої літні роботи

я виставляв в академії Кормона і одержав шанобливу

похвалу».

У Парижі Ткаченко зустрів своїх земляків: С.Ва-

298

сильківського, М.Самокиша, І.Крачківського, познай-

омився з художниками О.Боголюбовим146, І.Похито-

новим, А.Харламовим, М.Гриценком147 та іншими. Він

відзразу потоваришував із талановитим художником-

мариністом Миколою Гриценком, який постійно жив у

Парижі і був учнем і помічником першого живописця

Головного морського штабу Росії Олексія Боголюбо-

ва. Творчість Гриценка в маринному живописі ставила

його в один ряд з кращими акварелістами реалістич-

ного напрямку в російському мистецтві другої полови-

ни 19-го століття.

Дружба з Гриценком мала великий вплив на твор-

чий розвиток Ткаченка. Працюючи з ним, він захопив-

ся морем і морським батальним живописом. Вони ра-

зом їздили на етюди на північне узбережжя Франції у

Вьоль. З цієї пори море полонило Ткаченка своєю мо-

гутністю, грою фарб і постійною мінливістю, безкраїм

водяним простором і хвилями з клекочучою піною. Він

не раз працював у Вьолі та в інших місцях французь-

кого узбережжя, їздив до Середземного і Чорного мо-

рів. Йому подобався мотив суворих скелястих берегів,

він часто звертався до зображення морського прибою і

могутнього ритму морської хвилі у відкритому морі.

Великим успіхом молодого художника була його

картина «Прибуття німецької ескадри до Кронштад-

та» (1889), яку придбало морське відомство Росії для

Кронштадтського морського зібрання. У 1889 році Тка-

ченко виїхав в Ялту, де на замовлення Міністерства

двору Росії зробив багато етюдів, за якими пізніше на-

писав декілька картин. Найбільший успіх з них мала

картина «Вид у Лівадії».

299

Повернувшись до Парижа, художник продовжує

напружено працювати. Одну з його картин, написаних

на відкритому повітрі, професор Кормон рекомендує

виставити у паризькому Салоні. Участь у Салоні при-

несла Ткаченкові визнання, картина була схвалена

журі і пройшла серед творів першої категорії. З цього

часу він почав регулярно брати участь у французьких

і міжнародних виставках.

На початку 1890 року закінчився дворічний строк

пенсіонерського перебування за кордоном. За час пен-

сіонерства він удосконалився в рисунку і домігся ве-

ликих успіхів у живопису на відкритому повітрі. Рада

Академії схвалила роботу Ткаченка і продовжила

строк його перебування за кордоном ще на рік. В остан-

ній рік пенсіонерства він побував в Україні, зустрічав-

ся зі своїми друзями С.Васильківським і П.Левченком,

працював над етюдами з натури у Харкові та його око-

лицях. Коли закінчився строк пенсіонерства, Ткачен-

ко залишився в Парижі, продовжуючи працювати над

кількома

великими

картинами.

У 1893 році ху-

дожник закінчив де-

кілька картин, при-

свячених

взаємним

візитам

російсь-

ких і французьких

військо вих кораблів.

Одна з них — «Зу-

Художник М. Ткаченко. Бій брига

стріч російської і

«Мер-

французької ескадр

курій» з турецькими кораблями

14 трав-

ня 1829року. Полотно, олія.

1907рік.

300

у Кронштадті» — зберігається у Центральному війсь-

ково-морському музеї в Петербурзі. Якісними були й

подальші роботи художника на цю тему. Тріумфом

Ткаченка стала картина «Російська ескадра в Туло-

ні» (1895), яку російський уряд подарував місту Туло-

ну. За цю картину автор був нагороджений вищою на-

городою Франції — орденом Почесного Легіону.

У 1900 році помер найближчий друг Ткаченка Ми-

кола Гриценко, який після смерті О.Боголюбова (1896)

посідав його посаду. Першим живописцем Головного

морського штабу Росії призначили Ткаченка і він, як і

його попередники, повинен був постійно жити в столи-

ці Франції. Незабаром художник одружився з фран-

цуженкою і остаточно пов'язав своє життя з Парижем.

У 1900-1906 роках Ткаченко створив такі картини як

«Сонячне море», «Захід сонця на морі», «Прибій на

морі», «Кронштадтський рейд», «Військові кораблі в

кільватерній колоні», «Скелястий берег» та інші, які

закріпили за ним славу одного з кращих європейських

мариністів. Деякі з цих картин потрапили в зібрання

музеїв Франції, Бельгії, Англії.

Щоліта художник приїздив в Україну, ходив на

етюди разом із своїми друзями, вивчав побут селян і

народний український орнамент. Найчастіше він бу-

вав на Харківщині та Полтавщині. Після кожної по-

їздки на батьківщину художник привозив у Париж

якісь речі побуту, а іноді старовинну запорізьку зброю.

З часом його майстерня стала маленьким музеєм укра-

їнської старовини і народного мистецтва. За етюда-

ми, зробленими на батьківщині, він писав у паризькій

майстерні картини, що зображали Україну. Майже в

301

кожному Салоні художник виставляв одне або кіль-

ка полотен на українські теми. Пропаганду українсь-

кого мистецтва Ткаченко вважав своїм громадським

обов'язком.

Помітне місце в творчості Ткаченка займали пей-

зажні і орнаментальні панно великих розмірів. Майже

весь 1904 рік він провів в Україні, виконуючи на замов-