Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

лення Полтавського земства велике панно, що зобра-

жувало характерний пейзаж Полтавщини: село з ма-

льовничими хатами біля річки Ворскли, вдалині, на

пагорбі, вітряки. На превеликий жаль цей твір не дій-

шов до нас. Збираючи етюдний матеріал для полтавсь-

кого панно, Ткаченко цікавився селянськими хатами,

вітряками, околицями маленьких українських місте-

чок, їх живописною привабливістю і архітектурною

своєрідністю. Пізніше за цими етюдами художник на-

писав серію станкових пейзажів місцевостей навколо

Полтави: «Червона хата», «Жовта хата», «Вітряки»,

«Весна», «Бабине літо» (всі у 1906-1907).

Ткаченко був відомим майстром

монументально-

го

декоративного розпису за мотивами українсько-

го народного орнаменту і прагнув зробити загальним

надбанням багатства народної творчості. Ряд орна-

ментальних мотивів художник дав своєму друго-

ві С.Васильківському для його знаменитого альбому

українських вишивок.

У пейзажах художника переважають літні мотиви,

любив він і осінь, зиму майже не писав. Осінь зобра-

жав яскравою і родючою. Його пейзажі пройняті лю-

бов'ю до рідної природи і надзвичайною життєлюб-

ністю, вони барвисті і сонячні. Ткаченко майстерно

302

володів олівцем і створив безліч пейзажних рисунків,

більшість яких становить музейну цінність. Він також

добре рисував пером і виконав багато заставок і віньє-

ток для видавництв. Техніка рисунка Ткаченка дуже

гнучка і багата, його рисунки відзначаються філігран-

ною розробкою деталей і ажурним витонченим штри-

хом. У малюнках майстра багато світла і повітря. За

своїми творчими поглядами і ставленням до природи

Ткаченко був художником глибоких реалістичних пе-

реконань.

Ткаченко постійно брав участь у різних виставках

і, як правило, його роботи відзначали. На Паризькій

всесвітній виставці 1900 року йому було присуджено

другу медаль, на Міжнародній виставці 1905 року у

Льєжі — Велику золоту медаль. У паризькому Сало-

ні 1907 року він удостоївся «Почесного відгуку». Вели-

кий успіх мала персональна виставка Ткаченка в Па-

рижі у 1909 році. На ній було експоновано 62 картини і

кілька десятків етюдів, зроблених у Харкові, Полтаві,

Лубнах, Опішні тощо. Переважна більшість їх відтво-

рювала українську природу, інтерес до якої у худож-

ника ніколи не згасав. У 1911-1912 роках за картини

«В Україні» та «Вид у Полтавській губернії» Ткачен-

ко одержав у паризькому Салоні другу і третю Золо-

ті медалі. За кілька років до цього він був удостоєний

Великої золотої медалі, яка дала йому право вистав-

ляти свої твори без журі. Художник був одним з най-

активніших учасників щорічної виставки російських

художників у Парижі, яка знайомила парижан з ро-

сійським мистецтвом. Іноді йому доводилося брати на

себе організацію цих виставок.

303

Ткаченко постійно листувався з харків'янами,

се-

ред яких були його родичі, товариші по навчанню в

Петербурзькій академії художеств, актори, громадсь-

кі діячі. Він був активним членом Харківського літера-

турно-художнього гуртка, до якого входили Бекетов,

Васильківський, Беркос, Уваров та інші. Ця організа-

ція об'єднувала передових харківських письменників,

музикантів, художників, архітекторів. Одним із голов-

них завдань гуртка було проведення культурно-освіт-

ньої роботи серед харків'ян. При гуртку влаштовува-

лися публічні концерти, читалися лекції з естетики,

історії, літератури і мистецтва, які користувалися ве-

ликим успіхом. Щороку, а іноді й двічі на рік, худож-

ники влаштовували виставки своїх творів, які були

знаменною подією у художньому житті Харкова.

Влітку 1914 року Ткаченко, як звичайно, приїхав

в Україну на етюди. Тут його застала Перша світова

війна. У 1914-1916 роках творчість художника досягла

найвищого розквіту. Влітку 1916 року він писав етюди

в одному з найчарівніших куточків донецької землі, в

солов'їному царстві, де навколишня природа забарв-

лена ліричним почуттям. Це місце серед дібров і крей-

дяних скель на берегах Сіверського Донця біля Свято-

горського монастиря близько міста Слов'янська. Серед

цієї краси художник несподівано для всіх помер. Його

картини зберігаються в музеях Парижа, Львова, Хар-

кова, Петербурга і в приватних зібраннях. Більшість

творів художника перебуває за кордоном.

Михайло Степанович Ткаченко палко любив рід-

ний край і яскраво виразив у своїх пейзажах багатство

української природи.

304

МАРІЯ БАШКИРЦЕВА

(1860 — 1884)

українська і французька художниця, письменниця

Моє бажання, хоча і не надія, зали-

шитися на землі, щоб то не було...

Мене тільки страшить думка, що

в мене не вистачить часу зробити

все, що я хотіла б зробити.

Марія Башкирцева

Доля

відміряла

Марії

Башкирцевій

всього

двад-

цять

чотири

роки,

але

та-

лановита