Украина, чи навчають нас уроки истории?

Южно - русские земли, оказавшиеся под протекторатом Литвы, смогли сохранить и даже умножить свой интеллектуальный потенциал (за счёт беглецов из Киева и Чернигова и за счёт связей с Зап. Европой).

Отметим и управленческие кадры Московии, особенно высшего звена, формировавшиеся в значительной мере за счёт украинской элиты. Прокопович, Разумовские ,Безбородько и др. А такие деятели культуры как Бортянский,Левицкий и многие др.

Итак, Украина на протяжении столетий выступала интеллектуальным и демографическим "донором" России и мира. Немало выходцев из Украины принесли славу другим народам в области науки и культуры. Но как это оценить с позиций украинской нации? На этот вопрос мы и ищем ответ, рассматривая историческую судьбу Украины.

4. Георгй Кониський "сторя Русв або Мало Рос".

(Видавництво Кив "Радянський письменник",1991 р.)

"сторя Русв"-це найвизначнший твр укрансько нацонально -полтично думки кнця 18 ст.Вн значною мрою вплинув на багатьох видатних митцв.

Пд впливом цього твору О.Пушкн написав свою "Полтаву". Сам Гоголь користувався твором при створенн "Тараса Бульби". Пушкн високо оцнив "сторю Русв", зокрема вн назвав Г.Косинського "великим живописцем припустив, що "серце дворянина б*ться в ньому пд чернечою рясою", а з другого боку-"любов до батьквщини часто зваблю його за меж строго справедливост".

Т.Г.Шевченко брав з "тор Русв" цл картини. Нщо, окрм Ббл, не мало тако сили над системою думок Шевченка, як "сторя Русв"(М.Драгоманов).

ми продовжимо розглядати сторичну долю Украни через призму "стор Русв" Г.Кониського.

Вн пише:

"...Частина Слов*янсько земл,що лежить од рчки Дунаю до рчки Двни од Чорного моря до рчок Стиру, Слуз, Березини, Днця, Сви, дстала назву Русь, а народ, що на нй прожива, названо Русами Руськими взагал.

Згодом таж сама земля подлилась назвою на Чермну, або Червону, Русь-за землею, що родить барвн трави та чернець у краю полуденному, на Блу Русь -за великими снгами, що випадають у сторон пвнчнй".

В предыдущих своих работах по истории Украины я особо подчёркивал как проблему украинцев изначально-проблему протекционизма. Начиная от татаро-монгольского нашествия, украинцы, осбенно элита, не нашли в себе силы оставаться со своим народом и выживать в тех условиях вместе. Нет. И тогда не сработал инстинкт самосохранения нации, а сработал инстинкт самосохранения себя-любимого. Об этом и пишет далее Г.Кониский.

"1238 р.- нашестя вйною Мунгальских Татар.

Князвства Мало Рос, зазнавши в пору нашестя Батия його Татар року 1240 бльшо поразки, анж нш. Дехто з князв, найвизначнш родини з небагатьма Князвськими смействами вдйшли в сусдн князвство Литовське, , там перебуваючи, чимало з них спорднилися з панвними та вельможними родами тамошнми з допомогою такою подвигнули Литовського володаря Князя Гедимна визволити хню землю од зверхност Татарсько злучили з свою державою пд одне право начальство.

Тому Гедимн Князь року 1320-го, прийшовши в меж Малоросйськ з вйськом свом Литовським, з*днаним з Руським, вигнали з Малорос Татар, перемгши х у трьох битвах на останнй, головнй, над рчкою рпнь. По тих перемогах поновив Гедимн правлння Руське пд начальством вибраних од народу осб, а над ними поставив намсником свом з Русько породи Князя Ольшанського.

Малорося, перебуваючи в повному днанн з Князвством Литовським, зробила Князвству сьому велик важлив послуги.

Коли Литовське Князвство року 1386-го через Князя свого Ягайла, з*дналося в одну державу з Королвством Польським через одруження Князя цього з Гедвигою, Королевою Польщ, то й Малорося, пд давньою назвою Рус, об*дналася тод разом з Литвою в Королвство Польське на трактатах, що рвномрно всм трьом народам служили пд назвою Пакта Конвента. Були встановлен в трьох тих нацях три рвн Гетьмани: коронного Польського, другого-Литовського, а третього-Руського.

Для резиденц Малоросйського Гетьмана призначено мсто Черкас.

Провенцйний же подл земл був на воводства повти, Руських воводств засновано тод чотири: Кивське, Брацлавське, Волинське та Чернгвське.

Галичина не належить до складу злуки Малорос з Польщю, бо вона псля Батия з Татарами псля виснаження винищення Князв тутешнх переходила спершу з рук в руки то до Угорських, то до Польських Королвств, нарешт дсталася зовсм Польщ. Король Польський Казимир 3-й, або Великий, 1339 р. заволодв безперешкодно (видлено мною-З.В.М.) чильним мстом Львовом всю тю краною, приднав до Польщ подлив тод ж на губерн. Або воводства".

Берестейська Уня. Уня вигадана в Рим Папою Климентом 8-им.

пскопи Руськ та Митрополит хнй Кивський Михайло Рогоза з багатьма Архимандридами та Протопопами року 1595-го були запрошен найулеслившим чином до мста Бреста Литовського на раду Братерську. Названо це збрання Духовним Грецько Церкви Собором. Нунцй Папський закликав його до диноврства.

Духовенство Руське, спокусившись закрпаченням для себе аж такого числа свох спввтчизникв та чад духовних не турбуючись антрохи про обов*язки сво перед Богом, перед спльною Церквою перед народом, що х обрав, пдписали угоду про Уню присягою те ствердили. сих зрадникв було всм пскопв один Митрополит Рогоза з Архимандридами й Протопопами.

А не спокушених пскопв вистояло лише три. С муж заперечували тому соборищу, противилися йьому.

Псля цього Уряд Польський дав наказ Гетьманов Коронному зайняти Малоросю вйськами Польськими, ввести в ус мста гарнзони заборонити найсуворше чинам козакам мати елекцю на вибр Гетьмана, а Духовенству Руському, яке щойно повернулося з Собору Брестського, сприяти всляко у навертанн церков та народу до Ун. Духовенство почало цю роботу окружними посланнями своми до всх церков та народу.

Вйська Польськ, дставши наказ допомагати Духовенству при запровадженн ним ун, виконувати те ретельно, змушували народ клякати в церкв бити себе в груди по римському.

1597-го р. настав час посилати до Варшави Депутатв на Сейм Великий, або головний.

По призд Гетьмана Депутатв у Варшаву першо ноч заарештован вони на квартирах повержен тод ж у пдземну в*язницю, оголосивши м вину гнобителв ври Христово, посадили живцем в мдного бика палили бика того малим вогнем деклька годин.Тла замучених в тому биков спалено на попл. Таке жорстке нелюдське варварство вигадано Римським Духовенством.

Псля знищення Гетьмана Наливайка таким нечуваним варварством, вийшов вд Сейму , або вд вельмож, як ним керували, такий же варварський вирок на весь народ Руський. Вн наголошений був вдступним, вроломним та бунтвним засуджений на рабство, переслдування та всляк гонння. Наслдком цього Неронвського вироку було вилучення назавше Депутатв Руських од Сейму нацонального, а всього Лицарства -од виборв та посад урядових та судових,вдбрання староств,сл та нших рангових маткв од усх чиновникв урядникв Руських самих вигублення.Лицарство Руське названо Хлопами,а народ,котрий вдкидав Уню,Схизматиками. До всх урядових судових установ Малоросйських наслан Поляки з численними штатами, мста зайнят Польськими гарнзонами, а нш поселення -хнми ж таки вйськами. м дано владу все те чинити народов Руському, чого сам бажають вигадають, вони виконували наказ той з надлишком. Церкви Руськ силою, або валтом, навертали на Уню. Духовенство Римське,

котре роззжало з трумфом Малою Росю для нагляду та силування до Унатства, возили були до церкви люди, запряжен в хн довг вози по дванадцятеро бльше людей цугом. На прислуги сему духовенству вибирали Поляки найгарнших двчат Руських. Церкви не згодних на Уню парафян вддано жидам в аренду.

Чинне Шляхетство Малоросйське, що перебувало на вйськових та земських посадах, не стерпвши наруг вд Полякв не змгши перенести позбавлення мсць свох, а паче втрати рангових та набутих маткв, вдкинулося вд народу свого рзними пдступами, обцянками, дарунками закипило визначнших урядникв Польських Духовних Римських, зладило заприязнилось з ними мало-помалу погодилось спершу на Уню, а опсля навернулося зовсм в Католицтво Римське. Згодом те шляхетство, днаючись с Польським Шляхетством посвояченням , родичанням та ншими обов*язками, вдокремилось вд само породи сво Русько, а всляко намагалося, спотворивши природн назви, пдшукувати та вигадувати до них Польську вимову називати себе природженми Поляками.

Наслдком перевороту цього було те, що матки тому Шляхетству посади хн повернено в усьому зрвняно з Польським Шляхетством. подяку за те прийняли й вони стосовно народу Руського всю систему полтики Польсько , наслдуючи х, гнали на лиха сей нещасний народ. Головний полтичний намр полягав у тому, щоб знесилити вйська Малоросйськ зруйнувати хн полки, що складалися з рестрових козакв, в чому вони досягли свого".

5. Наталия Полонская-Василенко про долю Украины. Двухтомник "История Украины" (Кив "Либдь" 1992).